Ухвала КАС ВС № 640/8918/19

УХВАЛА 12 квітня 2023 року м. Київ справа №640/8918/19 адміністративне провадження № К/990/12039/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 640/8918/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, установив: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2018 року № 0132254203, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з єдиного податку у загальному розмірі 9 447 грн, у тому числі за податкових зобов`язанням - 7 558,26 грн та за штрафними санкціями - 1 323,96 грн; - визнати протиправною і скасувати податкову вимогу від 30 січня 2019 року № 41885-17 про сплату боргу, який станом 29 січня 2019 року складав 10 771,79 грн та виник у зв`язку із несплатою позивачем грошове зобов`язання нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 27 грудня 2018 року №0132254203 та нарахуванням пені у сумі 1 323,96 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що згідно з спірним податковим повідомленням-рішенням йому нараховано грошове зобов`язання з єдиного податку у загальному розмірі 9 447 грн у зв`язку з порушенням вимог пунктів 292.1, 292.6 статті 292, пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України з підстав не нарахування та не сплату до бюджету єдиного податку за 2017 рік у розмір 7 558,26 грн, з огляду на те, що позивач не відобразив у податковій звітності за 2017 рік кошти у сумі 151 165,11 грн, які отримані у 2018 році за товари реалізовані у 2017 році. На думку позивача, вказаний висновок відповідача суперечить нормі пункту 292.6 статті 292 ПК України, який визначає, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку. Щодо оскаржуваної вимоги від 30 січня 2019 року № 41885-17 позивач зазначав, що така вимога сформована на суму неузгодженого грошового зобов`язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішення, адже станом на її складання, позивач оскаржував вказане рішення в адміністративному порядку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно із частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності. На час звернення позивача з адміністративним позовом, а саме у 2019 році, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1 921 гривню. У цій справі оскаржуються податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2018 року № 0132254203, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з єдиного податку у загальному розмірі 9 447 грн, у тому числі за податкових зобов`язанням - 7 558,26 грн та за штрафними санкціями - 1 323,96 грн та податкова вимога від 30 січня 2019 року № 41885-17 про сплату боргу, який станом 29 січня 2019 року складав 10 771,79 грн та виник у зв`язку із несплатою позивачем грошове зобов`язання нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 27 грудня 2018 року № 0132254203 та нарахуванням пені у сумі 1 323,96 грн. Зазначена сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже справа відноситься до категорії справ незначної складності. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України, є справою незначної складності. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, - ухвалив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 640/8918/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін М.М. Яковенко