Ухвала КАС ВС № 280/12932/21

УХВАЛА 12 квітня 2023 року м. Київ справа № 280/12932/21 адміністративне провадження № К/990/12608/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2023 у справі №280/12932/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними, скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-105749-56: від 15.08.2019 на загальну суму 23785,08грн, від 12.11.2019 на загальну суму 26539,26грн, від 26.11.2020 на загальну суму 32834,56грн, від 19.02.2020 на загальну суму 29293,44грн, від 25.03.2021 на загальну суму 2200,00грн; визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо самостійного нарахування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у вимогах про сплату боргу (недоїмки) №Ф-105749-56: від 15.08.2019 на загальну суму 23785,08грн, від 12.11.2019 на загальну суму 26539,26грн, від 26.11.2020 на загальну суму 32834,56грн, від 19.02.2020 на загальну суму 29293,44грн, від 25.03.2021 на загальну суму 2200,00грн; зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у вимогах про сплату боргу (недоїмки) №Ф-105749-56: від 15.08.2019 на загальну суму 23785,08грн, від 12.11.2019 на загальну суму 26539,26грн, від 26.11.2020 на загальну суму 32834,56грн, від 19.02.2020 на загальну суму 29293,44грн, від 25.03.2021 на загальну суму 2200,00грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 позовні вимоги задоволено. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.03.2023, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №280/12932/21. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 06.04.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Третім апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі. При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Судом з`ясовано наступні обставини. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 11.05.2022 (прийнятим за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні) позовні вимоги задовольнив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Копію означеного рішення отримано уповноваженою особою відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 27.05.2022. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 08.06.2022 звернулось до Третього апеляційного адміністративного суду з метою його оскарження. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 подану заявником апеляційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України - ненадання доказів, що підтверджують сплату судового збору. Цією ж ухвалою апелянту визначено строк впродовж якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.07.2022 відмовив у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а подану ним апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернув особі, яка її подала, з підстав невиконання вимог ухвали від 27.06.2022 про залишення такої апеляційної скарги без руху. Користуючись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 11.11.2022, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №280/12932/21 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що вперше контролюючий орган з апеляційною скаргою у цій справі звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду в межах визначеного законом процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, однак через несплату судового збору, що на той час було зумовлено недостатністю бюджетного фінансування та відсутністю коштів необхідних для проведення такої сплати, ухвалою суду від 21.07.2022 раніше подану ним апеляційну скаргу було повернуто. Стверджує, що недотримання контролюючим органом процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою відбулося за відсутності вини представника скаржника, оскільки останнім було вжиті всі необхідні заходи для своєчасного виконання свого процесуального обов`язку та вчинено належні процесуальні дії щодо направлення апеляційної скарги. Відповідач вважає дану обставину поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження. Також, скаржник посилається на введення воєнного стану в Україні та Рішення Європейського Суду з прав людини: (Рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польші» («Kreuz v. Poland»), яке констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету; Рішення від 16.12.1992 у справі «Жоффр де ля Прадель поти Франції», яке констатує, в тому числі, що право на доступ до суду має бути ефективним, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступні до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним). 23.01.2023 Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою подану заявником апеляційну скаргу залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам статей 295, 296 КАС України. Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк, тривалістю у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, впродовж якого особа наділена правом звернутися до суду та надати обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин, а також усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання виправленої апеляційної скарги з зазначенням дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, а також доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданої до суду виправленої апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів або докази її надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи. Залишаючи подану контролюючим органом апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції керувався, зокрема, тим, що відповідач, у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними та не надав належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Так, мотивуючи свою ухвалу, суд звернув увагу апелянта, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. При цьому, як вказав суд, обставини, на які посилається апелянт, є суб`єктивними та пов`язані виключно з неналежною організацією роботи суб`єкта владних повноважень, а тому не можуть бути визнані судом поважними. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції також встановив, що жодних належних та допустимих доказів регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого КАС України або доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом процесуальний строк, скаржником до суду апеляційної інстанції не надано. Як вказав суд, обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, на переконання суду апеляційної інстанції, не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки, як на переконання суду, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Факт попереднього звернення відповідача до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк, як вказав суд, не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою апеляційною скаргою, оскільки, як наголосив суд, надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження. На думку суду, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи в органі державної влади, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку керівництва. Учасник судового процесу/особа, яка не погоджується з судовим рішенням має право/обов`язок подати апеляційну скаргу у встановлений законом процесуальний строк, а неналежне виконання такими особами процесуального обов`язку визначеного статтею 295 КАС України не звільняє апелянта від дотримання вимог процесуального закону. Також, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що посилання скаржника на окремі фрагменти рішень Європейського суду з прав людини у даному спорі є необґрунтованими, оскільки правові позиції вказаних рішень покликані захищати інтереси особи та забезпечити їй належний захист від протиправних дій чи бездіяльності з боку держави та державних органів, уповноважених на виконання її функцій. При цьому державний орган та держава в цілому не вправі використовувати юридичні механізми захисту прав, визначені Конвенцією та правовими позиціями Європейського суду з прав людини для задоволення власних інтересів, оскільки це прямо суперечить меті та завданню самої Конвенції та може призвести до зловживання домінуючим становищем, як суб`єкта владних повноважень, у адміністративних правовідносинах. Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і по теперішній час. При цьому, Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить; зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились. Згідно зі статтею 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно з частиною другою статті 9 цього Закону, зокрема, органи державної влади здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. Отже, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Суд звернув увагу скаржника, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Разом з тим, як встановив суд, Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не навело доводів та не надало належних доказів на підтвердження того, яким саме чином введення з 24.02.2022 воєнного стану вплинуло на організацію роботи безпосередньо Головного управління ДПС у Запорізькій області та його обов`язок своєчасно подати апеляційну скаргу (з урахуванням того, що строк з моменту отримання апелянтом ухваленого судом першої інстанції рішення (27.05.2022) і до дня подання цієї апеляційної скарги, становить п`ять місяців). Як висновок суд зазначив, що неналежна організація процесу з оскарження судових рішень боку відповідальних осіб суб`єкта владних повноважень, а також виникнення організаційних чи фінансових складнощів у такого суб`єкта для своєчасної сплати судового збору, на думку суду, є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Тобто, встановивши факт подання контролюючим органом апеляційної скарги поза межами процесуального строку, визначеного законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, без зазначення обставин та надання при цьому доказів, які б підтверджували, що заявник дійсно не міг звернутись з апеляційною скаргою до суду раніше або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої скаржником апеляційної скарги без руху, з визначенням строку для виконання у порядку та в спосіб зазначених вище в ухвалі вимог. На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до суду подано виправлену апеляційну скаргу, у якій, на виконання вимог пункту 8 частини 2 статті 296 КАС України, апелянтом зазначено дату отримання копії рішення суду першої інстанції, що оскаржується, докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданої до суду виправленої апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів, а також заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022, в якій апелянт повторно посилаючись на обставини введення на всій території України воєнного стану та відсутність належного/достатнього фінансування контролюючого органу вказав, що саме ці обставини унеможливили подання апеляційної скарги у строк, передбачений статтею 295 КАС України. Також скаржник зауважив, що ним вживались всі необхідні заходи з метою якнайшвидшого подання повторної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.03.2023, визнавши наведені апелянтом підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України). Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 23.01.2023 визначив апелянту достатній строк щодо реалізації права та надання, крім іншого, обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України. Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Третій апеляційний адміністративний суд не знайшов поважними причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, адже, як на переконання суду, наведені відповідачем обставини не можуть вказувати на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки, як вказав суд, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, а так само відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивними причинами, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Тобто, обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, контролюючий орган зазначив причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними, а саме: строк пропущено з підстав недостатнього/неналежного фінансування контролюючого органу при первинному зверненні до суду; строк пропущено у зв`язку з запровадженням в Україні правового режиму воєнного стану. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України не вказало; доказів не надало. Таким чином, апеляційний адміністративний суд, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дійшов висновку, що за відсутності у контролюючого органу інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, а також враховуючи ту обставину, що зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені апелянтом для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню. За результатом вищезазначеного, суд касаційної інстанції вважає, що Третій апеляційний адміністративний суд, визнавши за результатом оцінки доводів викладених у клопотанні про поновлення строку, надісланого на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №280/12932/21. Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації контролюючим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі. Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, Суд - у х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №280/5999/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І.Я. Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник