Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 565/165/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 565/165/23 пров. № А/857/4769/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Іщук Л.П., Сеника Р.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області (головуючий суддя Бренчук Г.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Вараш о 13 год. 12 хв. 27 лютого 2023 року, повне судове рішення складено 02 березня 2023 року, у справі №565/165/23 за позовом ОСОБА_1 до Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання дій поліцейського незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : 06.02.2022 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, просив: визнати незаконними дії поліцейського СРПП Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області сержанта поліції Ковальчука В.А. щодо зупинки транспортного засобу «Toyоta RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1 ; скасувати постанову серії БАБ № 447682 від 29 січня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частини 2 статті 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в діях події та складу адміністративного правопорушення. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходить з того, що з файлу «ch08_20230129182000», на якому міститься запис з камер відео-спостереження «Безпечне місто», та файлу «document_5384373849276033045», на якому міститься запис з відео реєстратора службового автомобіля, слідує, що позивач керуючи транспортним засобом «Toyоta RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи маневр повороту ліворуч завчасно не подав сигнал світлового покажчика повороту відповідного напрямку. Суд першої інстанції вказав, що похибка у зазначенні часу і дати на відеозаписі з відео реєстратора службового автомобіля судом до уваги не береться, оскільки є технічною помилкою, яка не впливає на точність і повноту зафіксованого перебігу подій. Суд першої інстанції зазначив, що були достатні правові підстави для зупинки транспортного засобу позивача та дійшов висновку, що наявність події та складу адміністративного правопорушення підтверджена, а тому підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не встановлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач порушив порядок та процедуру оформлення постанови про притягнення до відповідальності (відомчу інструкцію), а саме інспектор поліції в пункті 7 постанови про притягнення до відповідальності не вказав доказ на який він посилається, при складенні вказаної постанови. Скаржник вказує, що Правил дорожнього руху позивач не порушував, лівий поворот при виїзді із вул. Героїв Небесної Сотні на вул. Лесі України увімкнув завчасно, згідно з ПДР та відповідно до дорожньої (вуличної) обстановки, рухався у відповідній смузі для руху відносно вказаної дорожньої розмітки та обстановки, не здійснював маневрів, які не відповідали напрямку та смузі руху. Скаржник зазначає, що поліцейське авто рухалось позаду весь час по вулиці до повороту. Скаржник вказує, що надане суду першої інстанції відео є фрагментарним та однозначно має ознаки монтажу, за якими є очевидним факт «вирізання» частини відео, де однозначно є увімкнутий сигнал повороту на авто. Скаржник зазначає, що інших доказів того, що поворот не було увімкнуто чи не увімкнуто завчасно за 50 метрів до повороту, ні під час складення постанови, ні під час судового розгляду немає. Скаржник вважає, що суд першої інстанції мав достатньо підстав для задоволення позову в частині скасування оскаржуваної постанови, що мало б стимулювати відповідача більш якісно готувати свої матеріали та фіксувати допустимими способами підставність зупинки авто та притягнення до відповідальності водіїв. Враховуючи положення статей 311 та 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 29 січня 2023 року поліцейським СРПП Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області сержантом поліції Ковальчуком В.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 447682 щодо ОСОБА_1 , згідно з якою 29 січня 2023 року о 18 год. 32 хв. в м.Вараш по вул. Лесі Українки ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyоta RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1 , перед поворотом завчасно не подав сигнал покажчиками повороту, а саме ближче 50 м. до здійснення маневру, чим порушив вимоги пункт 9.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - КУпАП) встановлено, що порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до підпункту «б» пункту 9.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Згідно з пунктом 9.4 Правил дорожнього руху подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності. Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно з статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. У пункті 7 оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 447682 від 29 січня 2023 року не зазначено, що до такої додаються відеофайли, які в подальшому долучені відповідачем до матеріалів справи на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, яке ставиться йому у вину. Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а). Таким чином, відомості про відеофайли, які долучені на DVD-R диску, як про доказ, передбачений статтею 251 КУпАП, та на якому ґрунтується висновок відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого положеннями частини 2 статті 122 КУпАП, в оскаржуваній постанові відсутні, а тому такі відеофайли не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. Суд апеляційної інстанції зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17. На переконання суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження порушення позивачем пункту 9.4 Правил дорожнього руху. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі. Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом. У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». З врахуванням конституційного принципу правової держави усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь. Обставини справи свідчать, що відповідачем не доведено поза розумним сумнівом факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП. Беручи до уваги зазначені вище обставини в їх сукупності, на підставі системного аналізу законодавчих положень, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, не доведено дотримання при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 447682 від 29 січня 2023 року вимог статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, а тому позовні вимоги слід задовольнити. В свою чергу, позовна вимога щодо визнання незаконними дії поліцейського СРПП Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області сержанта поліції Ковальчука В.А. щодо зупинки транспортного засобу «Toyоta RAV-4», д.н.з. НОМЕР_1 , окремо не підлягає правовій оцінці і, як наслідок, задоволенню не підлягає, оскільки охоплюється вимогами про скасування оскаржуваної постанови та відноситься до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 та 286 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, що має наслідком скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення. Керуючись статтями 241, 272, 286, 308, 311, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2023 року у справі №565/165/23 скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Вараського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання дій поліцейського незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 447682 від 29 січня 2023 року та закрити справу про адміністративне правопорушення. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (місце знаходження: вулиця Хвильового, будинок 2, місто Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 40108761) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 744 грн. (сімсот сорок чотири гривні тридцять копійок) 30 коп судового збору за подання апеляційної скарги, сплаченого відповідно до квитанції від 08.03.2023 № 0.0.2890836905.1, та 536 грн. (п`ятсот тридцять шість грвень) судового збору за подання позовної заяви, сплаченого відповідно до квитанції від 06.02.2023 № 0.0.2845964260.1 Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук Р. П. Сеник