Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/33854/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/33854/22 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М. 12 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просив, зокрема нарахувати та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року вищевказану позовну заяву залишено без руху в зв`язку з несплатою судового збору за подання позовної заяви. На виконання ухвали суду першої інстанції від 27 грудня 2023 року позивачем подано пояснення, згідно з якими останній просить звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір". Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу. Не погоджуючись з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати прямо пов`язана із виплатою матеріального забезпечення, а тому позивач має право на звільнення від сплати судового збору як на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", що не було враховано судом першої інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її доводи та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 27 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав ненадання документа про сплату судового збору, а також пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Спосіб усунення недоліків було визначено судом першої інстанції шляхом: надання документу про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн; необхідністю подання заяви про поновлення строку звернення до суду. На виконання ухвали суду першої інстанції від 27 грудня 2023 року позивачем подано пояснення, згідно з якими останній просить звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір". Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року повернуто позовну заяву з посиланням на те, що вимоги ухвали від 27 грудня 2022 року не були виконані в повному обсязі, оскільки за правилами п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, однак вказана правова норма не поширюється на вимоги позивачів про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Приписи п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, єдиною підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є неусунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк. Як було встановлено вище, одним з недоліків позовної заяви судом першої інстанції було визначено її невідповідність вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України. Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Як на підставу звільнення від сплати судового збору позивачка посилалась на пункти 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Предметом цього спору є, зокрема, стягнення з Адміністрації Державної прикордонної служби України компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці». Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Пунктом 2.2 рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 мотивувальної частини передбачено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Таким чином, компенсація працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є складовою частиною заробітної плати. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 24 травня 2019 року у справі №805/532/17-а, у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 816/3303/14. За таких обставин, позивач в цій справі звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Отже, суд першої інстанції помилково залишив позовну заяву справі без руху з підстав ненадання суду документу про сплату судового збору та в подальшому повернув її повернув. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.