Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/6422/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6422/22 Головуючий у 1 інстанції - Гарань С.М. Суддя-доповідач - Файдюк В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. при секретарі: Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про визнання незаконним розпорядження та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уманського міськрайонного суду Черкаської області (далі - відповідач, міськрайонний суд), в якому просила: - визнати незаконним та скасувати розпорядження №2 від 30 листопада 2021 року Уманського міськрайонного суду Черкаської області; - визнати протиправними дії Уманського міськрайонного суду Черкаської області щодо видачі розпорядження №2 від 30 листопада 2021 року про передачу цивільної справи №705/5320/18 до Христинівського районного суду Черкаської області неповноважною особою; - зобов`язати Уманський міськрайонний суд Черкаської області організувати роботу суду для забезпечення передачі справи №705/5320/18 повноважною особою. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року вказаний адміністративний позов - повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 статті 169 КАС України. Підставою для повернення вказаного позову стало невиконання позивачем, на думку суду першої інстанції, вимог ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року, якою адміністративний позов було залишено без руху, зокрема, позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду та не обґрунтовано порушення оскаржуваними діями відповідача конкретних прав позивача. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач виконала всі недоліки, які зазначив суд в ухвалі від 28 грудня 2022 року, а саме: надала копію рішення ВРП від 24 січня 2017 року про відсторонення Л.Горячківської від здійснення правосуддя; повідомила, що видача розпорядження про передачу справи іншому суду неповноважною особою порушує право позивача на суд, встановлений законом; вказала, що датою, коли позивач дізналась про порушене право, є постанова ШААС від 06 грудня 2022 року у справі №580/2605/22, що не може вважатись порушенням строку звернення до суду відповідно до процесуального закону. Також в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначила, що суддя С.Гарань приймав участь в авторозподілі 11 справ за позовами до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, поданими за період з 23 грудня 2022 року по 25 грудня 2022 року, що є доказом того, що в Черкаському окружному адміністративному суді має місце втручання в роботу АСДС у справах за участі ОСОБА_1 і свідчить про передачу даної справи незаконному складу суду. Таким чином, суддя С.Гарань умисно та свідомо спотворює обставини справи, приймає свавільні рішення на замовлення, очевидно ухиляється від здійснення правосуддя, що чинить з мотивів помсти, перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, що чинить систематично. Відповідно до ч.2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно п.3 ч.1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові). Керуючись вказаними нормами, суд призначив дану справу до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Черкаського окружного адміністративного суду: - доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (доказів відстронення в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області Л.Горячківської, від здійснення правосуддя); - обґрунтування порушення оскаржуваними діями відповідача конкретних прав позивача; - обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду і доказів на підтвердження викладених у ній доводів. 30 грудня 2022 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено зміст рішення Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року про тимчасове відсторонення Л.Горячківської від здійснення правосуддя; зазначено, що, на переконання позивача, оскаржувані дії мали безпосередній вплив на її права, оскільки спірним розпорядженням, що видане всупереч закону неповноважною особою - в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області Л.Горячківською за обставин її відсторонення від здійснення правосуддя, здійснено передачу позовної заяви ОСОБА_1 у цивільній справі №705/5320/18 до Христинівського районного суду Черкаської області, що призвело до утворення незаконного складу суду Христинівським районним судом Черкаської області. Щодо строку звернення до суду, то позивачем зазначено, що про порушення власних прав вона дізналась 06 грудня 2022 року з постанови Шостого ААС у справі №580/2605/22. Розглянувши вказану заяву представника та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про необгрунтування позивачем порушення оскаржуваним розпорядженням її конкретних прав та про неповажність причин пропуску строку звернення до суду. Колегія суддів з таким висновком погоджується з огляду на таке. Згідно ч.1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законам. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Відповідно до ч. 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Колегія суддів зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому, при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що нею не пропущено строк звернення до суду, з посиланням на те, що про порушення своїх прав вона дізналась 06 грудня 2022 року з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/2605/22. Однак, як вірно зауважено судом першої інстанції, у справі №580/2605/22 судами першої та апеляційної інстанцій не встановлювались обставини прийняття Уманським міськрайонним судом Черкаської області оскаржуваного розпорядження №2 від 30 листопада 2021 року про передачу цивільної справи №705/5320/18 до Христинівського районного суду Черкаської області. Відповідно, висновки суду, викладені у рішенні апеляційної інстанції у правовідносинах з іншим предметом та суб`єктним складом, в якому не встановлювались обставини, що покладені в основу даного позову, не вказують на те, що саме із вказаної постанови позивач дізналась про порушення її прав прийнятим розпорядженням №2. З урахуванням наведеного суд вважає доводи позивача про те, що про порушення своїх прав вона дізналась 06 грудня 2022 року з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/2605/22 необґрунтованими. Жодних пояснень з даного приводу позивачем в апеляційній скарзі не наведено та не зазначено, в чому полягає помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині. Натомість слід зазначити, що позивач мала об`єктивну можливість дізнатися про існування спірного розпорядження про передачу справи до Христинівського районного суду Черкаської області у грудні 2021 року, оскільки ухвалою судді Христинівського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2021 року справу №705/5320/18 прийнято до провадження. Разом з тим, з даним позовом позивач звернувся до суду лише 23 грудня 2022 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України. Жодних пояснень чи зауважень з даного приводу позивач у скарзі також не навела. Отже, вказані позивачем обставини не можуть свідчити на користь того, що позивачем вжито всіх можливих заходів для належного та своєчасного захисту своїх прав. Обставин, що не залежали б від волевиявлення позивача, пов`язаних із дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, позивачем не зазначено, а судом не встановлено. Таким чином, жодних належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не надано. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом. Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети. В питаннях, пов`язаних із застосуванням строків давності, Європейський суд з прав людини висловив свою позицію, зокрема, в справі "Олександр Волков проти України" (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що "… строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень." Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим. З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду, оскільки позов подано із пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом, а підстави, наведені у заяві про поновлення цього строку, не є поважними. Доводи позивача щодо про участь судді С.Гарань в авторозподілі 11 справ за позовами ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, поданих за період з 23 грудня 2022 року по 25 грудня 2022 року, що свідчить про втручання в Черкаському окружному адміністративному суді в роботу АСДС у справах за участі ОСОБА_1 , жодного відношення до розглядуваного питання не мають, а тому не приймаються судом до уваги. Колегією суддів також враховано, що згідно розпорядження №2 від 30 листопада 2021 року неможливо утворити склад суду для розгляду матеріалів цивільної справи №705/5320/18, у зв`язку з чим справу і було передано для розгляду до Христинівського районного суду Черкаської області, як найбільш територіально наближеного. Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи. Згідно ч. 4 статті 31 ЦПК України передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду. Тобто, у випадку задоволення відводів та неможливості утворити новий склад суду, ЦПК України передбачає процедуру передачі справи за підсудністю до іншого суду і така передача фактично немає жодних альтернатив. Між тим, апелянтом не пояснено, яким чином розпорядженням, покликаним забезпечити дотримання права позивача на судовий захист та здійснення безпосередньо правосуддя, порушено її права. Підстав для постановлення окремої ухвали щодо судді Черкаського окружного адміністративного суду С.М. Гарань колегією суддів не встановлено. Інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки колегії суддів. Таким чином, оспорювана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2023 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків