Постанова 4855 № 355/230/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 355/230/22 Головуючий у 1 інстанції - Червонописький В.С. Суддя-доповідач - Файдюк В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Собківа Я.М. При секретарі Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення №1 Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Баришівського районного суду Київської області з позовом до відділення №1 Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності про накладення адміністративного стягнення у виді 20400,00 грн. штрафу по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 статті 126 КУпАП. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що працівниками поліції порушено порядок складання постанови, а саме: не було оголошено та роз`яснено прав, передбачених КУпАП; не надано можливості працівниками поліції надати пояснення в постанові; не вказано місце вчинення адміністративного правопорушення, технічний засіб, яким проводилася фото та відеофіксація вчиненого правопорушення; відривну квитанцію із зазначенням реквізити та можливості оплати. Крім цього позивач зазначив, що він не позбавлявся права керування транспортним на 3 роки, зауваживши, що 27 березня 2020 року Баришівським районним судом Київської області його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 статті 130 КУпАП з накладенням стягненням у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Також заявник не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки постанову було направлено поштою. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року даний позов залишено без задоволення. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 4 статті 126 КУпАП. Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що постановою Баришівського районного суду Київської області від 27 березня 2020 року у справі № 355/377/20 позивача дійсно було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 КУпАП, накладено штраф з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. При цьому санкція ч. 1 статті 130 КУпАП в редакції, що діяла на час винесення постанови Баришівського районного суду Київської області передбачала накладення штрафу па водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, позбавити позивача права керування транспортним засобом строком понад один рік за ч. 1 статті 130 КУпАП суд не міг, адже вказане суперечить приписам закону. Ухвалюючи спірну постанову відповідач послався на постанову Баришівського районного суду Київської області від 12 травня 2020 року, якою позивача ніби-то було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 3 роки, при ньому про існування даної постанови позивачу не відомо, більш того на інформаційному порталі «Судова влада» відомості про подібні справи відносно позивача також відсутні. Доказів існування вказаної постанови матеріали справи не містять, суд першої інстанції також не перевірив існування ключового доказу по справі, нехтуючи не лише припасами процесуального закону, а й засадами справедливості. Відповідно до ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до норм статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. На виконання вимог зазначеної статті та враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, дану справу терміново призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що постановою серії БАВ № 627690 від 30 січня 2022 року, винесеною інспектором СРПП ВП відділення №1 Броварського РУП старшим лейтенантом поліції Пікузою Олексієм Петровичем, на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 статті 126 КУпАП, у вигляді. штрафу в розмірі 20400,00 грн за порушення п. 2.1.а ПДР України. З вказаної постанови вбачається, що 30 січня 2022 року о 14:48 ОСОБА_1 за адресою: в смт. Баришівка по вул. Б. Хмельницького здійснював рух транспортним засобом ВАЗ 2101, н.з. НОМЕР_1 , при цьому 12 травня 2020 року постановою Баришівського районного суду Київської області він позбавлений права керування транспортними засобами строком на 3 року. В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від її отримання, а тому копію постанови надіслано рекомендованим листом № 255 від 31 січня 2022 року. Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття вказаної постанови, вважаючи її протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 14 Закон України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно ч.4 статті 126 Кодексу про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до абз.2 ч.2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.п. а), б), г) п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до ч. 1 статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини перша, друга і третя статті 122, стаття 126 . Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз 1 п. 4 розділ 1 Інструкції). Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Згідно п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 2, 4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 4 статті 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Відповідно до ч. 4 статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше. За статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Мотивуючи свої вимоги, позивач посилається на постанову Баришівського районного суду Київської області від 27 березня 2020 року у справі № 355/377/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєному правопорушенні за ч. 1 статті 130 КпАП України та накладено на нього адміністративний штраф в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. При цьому скаржник зазначає, що про існування постанови Баришівського районного суду Київської області від 12 травня 2020 року, на яку послався відповідач, якою позивача ніби-то було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 3 роки, йому не відомо, більш того на інформаційному порталі «Судова влада» відомості про подібні справи відносно позивача також відсутні. Так, з оскаржуваної постанови серії БАВ № 627690 від 30 січня 2022 року вбачається, що накладаючи на позивача стягнення на підставі ч.4 статті 126 КУпАП, відповідач послався на постанову Баришівського районного суду Київської області від 12 травня 2020 року. З Єдиного державного реєстру судових рішень колегією суддів встановлено, що постановою Баришівського районного суду Київської області від 12 травня 2020 року у справі № 355/484/20 ОСОБА_1 визнано винним у скоєному правопорушенні за ч. 2 статті 130 КпАП України та накладено на нього адміністративний штраф в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Вказана постанова набрала законної сили 23 травня 2020 року. При цьому у зазначеній постанові встановлено, що 13 березня 2020 року о 14 годині 00 хвилин по вул. Щастя в с. Пасічна Баришівського району Київської області громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом "ВАЗ-21074", реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан наркотичного проводився сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП «Березанська міська лікарня». Своїми діями ОСОБА_1 порушив ч. 2 статті 130 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 130 КУпАП визнав повністю, пояснив суду, що дійсно 13 березня 2020 року керував транспортним засобом "ВАЗ-21074", реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані наркотичного сп`яніння. Тобто, з наведеного вбачається, що позивач був присутній у судовому засіданні при прийнятті судом постанови у справі № 355/484/20, тобто, він точно знав, що його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Відповідно, стверджуючи протилежне в обґрунтування своєї позиції у справі №355/230/22, позивач ввів суд в оману, у зв`язку з чим решта доводів апелянта критично оцінюється колегією суддів. Також слід зазначити, що з огляду на ч.1 статті 77 КАС України саме лише посилання апелянта на те, що 30 січня 2022 року позивач не керував жодним транспортним засобом, в т.ч. ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_3 , без його підтвердження будь-якими доказами судом до уваги не береться. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно встановлено керування позивачем транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_3 , за умови позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 3 роки за рішенням суду. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2023 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків