Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 546/726/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 р.Справа № 546/726/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Токар А.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 18.01.2023 р. (ухвалене суддею Сербіненко І.В.) по справі № 546/726/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення., ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП капітана поліції Палюта С.І., в якому просив: визнати протиправними дії відповідача; скасувати постанову Серії БАБ № 767719 від 07.09.2022 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в подальшому КУпАП); справу закрити за відсутності складу правопорушення. Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 03.11.2022 р. замінено відповідача Інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП капітана поліції Палюта С.І. на належного відповідача Полтавське районне управління поліції ГУНП в Полтавській області. Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.12.2022 р. задоволено клопотання позивача про заміну неналежного відповідача та замінено відповідача Полтавське районне управління поліції ГУ НП в Полтавській області на належного відповідача Головне Управління Національної поліції в Полтавській області. Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 18.01.2023 р. позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 18.01.2023 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України, та на не відповідність висновків суду обставинам справи. У судове засідання позивач не з`явився, свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що 07.09.2022 р. інспектором РПП СПД № 1 ВП № 2 Полтавського РУП капітаном поліції Плютою С.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 767719, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., за те, що він 07.09.2022 р. о 07:10 год., керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY, державний номер НОМЕР_1 , у м. Решетилівка по вул. Полтавській, під час виїзду з підземного переїзду не увімкнув показчик повороту при зміні напрямку руху на право. Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із п. 9.2 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (в подальшому Правила), водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Судовим розглядом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 07.09.2022 р. о 07:10 год., керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY, державний номер НОМЕР_1 , у м. Решетилівка по вул. Полтавській, під час виїзду з підземного переїзду не увімкнув показчик повороту при зміні напрямку руху на право. Як вбачається з оглянутого відеозапису подій, при під`їзді до поліцейського у транспортного засобу VOLKSWAGEN CADDY, державний номер НОМЕР_1 , правий показчик повороту був увімкнений, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що позивач на початку зміни напрямку руху транспортного засобу перед поворотом на право не увімкнув показчик повороту. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в оскаржуваній постанові не зазначено який саме пункт Правил порушено позивачем. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доказано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 18.01.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта, що, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки незважаючи на очікування представника відповідача, копія позовної заяви не надходила ні на електронну адресу Головного управління Національної поліції в Полтавській області, ні на юридичну, суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав. Згідно із довідкою про доставку електронного документу, яка знаходиться в матеріалах справи, ухвала Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.12.2022 р. про заміну відповідача Полтавського районного управління поліції ГУ НП в Полтавській області на належного відповідача Головне Управління Національної поліції в Полтавській області, доставлено до електронного кабінету Головного Управління Національної поліції в Полтавській області 09.12.2022 р., у зв`язку з чим, відповідно до ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи та мав право отримати копії позовної заяви та процесуальних документів в паперовій формі безпосередньо в суді першої інстанції. Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 77, 229, 243, 268, 271, 308, 313, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - .

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 18.01.2023 р. по справі № 546/726/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 12.04.2023 року