Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/18678/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року справа №200/18678/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 р. у справі № 200/18678/21 (головуючий І інстанції Бєломєстнов О.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: 20.12.2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з недостатністю пільгового стажу; скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056230001424 від 15.11.2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із недостатністю пільгового стажу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2021 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 р. у справі № 200/18678/21 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056230001424 від 15.11.2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2021 року про призначення пенсії на пільгових умовах, згідно ч.3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з зарахуванням до страхового та пільгового стажу період навчання з 01.09.2000 року по 30.06.2001 року в Професійно-технічному училищі №93 м.Донецька. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056230001424 від 15.11.2021 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та вказане рішення додане до електронної пенсійної справи. Зазначає, що за доданими документами для призначення пенсії позивачу не зараховано періоди навчання в ПТУ №93, оскільки в дипломі НОМЕР_1 не зазначена дата початку навчання. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки. Відповідачі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є суб`єктами владних повноважень, основним завданням яких є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення. Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення). Позивач 11.11.2021 року за допомогою Веб-портал Пенсійного фонду звернувся із заявою про автоматичне призначення пенсії. Відповідно до пункту 4.2 розділу ІV Постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням відповідача-1 № 056230001424 від 15.11.2021 року позивачу відмовлено в призначенні вказаної пенсії у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах. Пільговий стаж становить 23 роки 11 місяців 7 днів. За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не враховано період навчання в ПТУ №93 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки в дипломі не зазначена дата початку навчання. При цьому відповідачем-1 зазначено, що для зарахування вищевказаного періоду позивачу необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання. Не погодившись із даним рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Законом №1058 визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Відповідно до статті 1 цього закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону №1058). Згідно п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Статтею 100 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Згідно ч.3 ст. 114 Закону №1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. Як вбачається з рішення № 056230001424 від 15.11.2021 року відповідач-1 вважає наявним пільговий стаж позивача 23 роки 11 місяців 7 днів. Як раніше зазначено, до цього страхового та пільгового стажу не враховано період навчання в ПТУ №93 згідно диплому НОМЕР_1 , оскільки в дипломі не зазначена дата початку навчання. Судом встановлено, що позивачем була надана довідка №164 від 08.12.2021 року Донецького професійного гірничого ліцею, у якій вказано, що позивач дійсно навчався у вказаному навчальному закладі з 01.09.2000 року по 30.06.2001 року та отримав кваліфікацію електрослюсар підземний 4 розряду. Відповідно до ст. 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі - Закон № 1207-VII) такі довідки є недійсними і не створюють правових наслідків. Однак, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.... При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, відповідач повинен взяти до уваги відомості зазначені, зокрема, у довідці Донецького професійного гірничого ліцею №164 від 08.12.2021 року про підтвердження періоду навчання позивача для призначення пенсії. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду 22.10.2018 у справі № 235/2357/17. Згідно з положеннями частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому до правовідносин має застосовуватись законодавство, чинне на момент їх виникнення. Приписами п.109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590, передбачено, що крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: згідно п. з - навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та з перекваліфікації. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються в порядку й на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Згідно з п. д ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації. Згідно з ч.1 ст. 38 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту, що застосовується до правовідносин, які виникли після 10.03.1998 року, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. У зв`язку з наведеним суд зазначає, що період навчання позивача з 01.09.2000 року по 30.06.2001 року в Професійно-технічному училищі №93 м.Донецька може бути включений до страхового та пільгового стажу роботи, оскільки 16.07.2001 року останній був прийнятий електрослюсарем підземним 2 розряду з повним робочим днем в шахті. Зважаючи на це суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового та пільгового стажу позивача період навчання з 01.09.2000 року по 30.06.2001 року в Професійно-технічному училищі №93 м.Донецька. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд зазначає, що відповідач, користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення. Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. При обранні суб`єкта владних повноважень, який після скасування рішення відповідача-1 має повторно розглядати питання призначення пенсії позивачеві, суд виходить з відсутності підстав для відступлення від визначеного законодавством порядку такого розгляду. Так, відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктами 4.3, 4.10 того самого Порядку визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Застосування Порядком формулювання орган, що призначає пенсію за місцем проживання та передача до цього органу пенсійної справи після призначення пенсії органом, що призначає пенсію говорить про те, що ці органи є різними. Не зважаючи на те, що статус цих органів у системі органів ПФУ збігається, вони виконують різні функції у спірних правовідносинах, що і складає принцип екстериторіальності. З матеріалів справи вбачається, що органом, що призначає пенсію виступав відповідач-1, який після прийняття відповідного рішення передав електронну пенсійну справу позивача засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання - до відповідача-2. Відтак саме відповідач-1 уповноважений законодавством приймати рішення про призначення пенсії за заявою позивача. Невиправдане перекладення такого обов`язку на інший орган ПФУ становитиме порушення принципу екстериторіальності, тобто відокремлення органу, що призначає пенсію від органу, який її виплачує. Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача-2 саме повторно розглянути його заяву про призначення пенсії, у той час як цей орган ПФУ взагалі не розглядав таку заяву. Відповідач-2 не приймав будь-яких рішень у спірних правовідносинах, які б містили висновки про відсутність у позивача права на отримання пенсії. Повторно розглянути заяву позивача може лише той орган, який вже здійснював такий розгляд, однак його результати визнані судом протиправними. Таким органом наразі є відповідач-1. Зважаючи на наведене позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню за виключенням особи, на яку покладається обов`язок з розгляду заяви про призначення пенсії позивачу. Також позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з недостатністю пільгового стажу. Судом встановлено, що правові наслідки для позивача у спірних правовідносинах має рішення відповідача-1, правомірність якого оцінена судом у даній справі. Крім цього відповідачем-1 не здійснювалися будь-які юридично значущі дії, які могли б бути предметом судового контролю. Відтак у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий та пільговий стаж позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 056230001424 від 15.11.2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2021 року про призначення пенсії на пільгових умовах, згідно ч.3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з зарахуванням до страхового та пільгового стажу період навчання з 01.09.2000 року по 30.06.2001 року в Професійно-технічному училищі №93 м.Донецька. Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач-2 не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі. Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 р. у справі № 200/18678/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 р. у справі № 200/18678/21 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 11 квітня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко