Ухвала КЦС ВС № 553/2249/20

Ухвала 10 квітня 2023 року місто Київ справа № 553/2249/20 провадження № 61-4588ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 048,23 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 14 772,26 дол. США, заборгованості за відсотками - 15 998,02 дол. США, заборгованості за комісією - 3 111,09 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань - 28 166,86 дол. США. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. 29 березня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, просить оскаржувані судові рішення в частині відмову у задоволенні позовних вимог у розмірі 16 767,76 дол. США скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на: неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 401/9687/12 від 19 серпня 2019 року у справі № 413/4037/12, від 10 червня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 26 травня 2021 року у справі № 202/2543/16, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги, а також відмови у відкритті касаційного провадження. Отже, є підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» та витребування матеріалів справи. Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року. Витребувати із Ленінського районного суду м. Полтави цивільну справу № 553/2249/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник О. В. Ступак