Постанова Львівський апеляційний суд № 459/16/22

Справа № 459/16/22 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В. Провадження № 22-ц/811/2398/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Зеліско-Чемерис К.Р., з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про поділ спільної сумісної власності подружжя, стягнення частини сплачених коштів за кредитним договором та поділ боргових зобов`язань, в с т а н о в и в: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила поділити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 107,0 кв.м., житловою площею 65,7 кв.м., яка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 ідеальну частку квартири. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що квартира придбана під час шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 за рахунок кредитних коштів, які отримав відповідач в ПАТ КБ «Приватбанк», згідно з кредитним договором №CGH0GF00240233 від 19.08.2005 року, в сумі 30000 доларів США для купівлі цієї квартири, на що вона давала свою згоду, а тому ця квартира належить їм з відповідачем на праві спільної сумісної власності, однак, згоди щодо добровільного поділу квартири між ними не досягнуто. У лютому 2022 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просив: провести розподіл боргових зобов`язань подружжя за кредитним договором №CGH0GF00240233 від 19.08.2005 року, укладеним з ПАТ КБ «Приватбанк», в сумі 479460 грн. 32 коп., поклавши з 22.02.2022 року (моменту розірвання шлюбу) обов`язок щодо повернення кредиту на нього ( ОСОБА_3 ) та на ОСОБА_1 в рівних частинах; стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1/2 частину від суми сплачених ним особисто грошових коштів на виконання вказаного кредитного договору за період з серпня 2021 року по січень 2022 року, що складає 33450 грн. 75 коп., у зв`язку з фактичним припиненням з серпня 2021 року між ними подружніх відносин; поділити автомобіль марки Volkswagen Caravelle, 2008 року випуску, пасажирський, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який придбаний під час шлюбу та зареєстрований за ОСОБА_1 , визнавши за кожним із них право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля. Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що спірна квартира, яка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, була придбана за кредитні кошти під час шлюбу і є предметом забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №CGH0GF00240233 від 19.08.2005 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «Приватбанк», а тому зобов`язання за кредитним договором також підлягають поділу між колишнім подружжям у рівних частках. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 серпня 2022 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 905 грн. 96 коп. судового збору. Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 905 грн. 96 коп. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1/2 частки у праві власності на автомобіль «Volkswagen Caravelle», 2008 року випуску, пасажирський, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 . У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2744 грн. 94 коп. судового збору. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3 , просить його скасувати в частині відмови у задоволенні вимог за зустрічним позовом і ухвалити в цій частині нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, а тому не погоджується з висновком суду, що такий поділ зобов`язань подружжя має відбуватися лише за згодою кредитора. Звертає увагу, що такий висновок суду суперечить правовим позиціям Верховного Суду, відповідно до яких, у подружжя виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. Зазначає, що звертаючись із вимогою про стягнення 1/2 частини сплачених ним одноосібно коштів на погашення заборгованості за кредитним договором в період з серпня 2021 року по січень 2022 року, він обґрунтовував таку вимогу фактичним припиненням подружніх відносин з ОСОБА_1 , що стверджується самою відповідачкою в позовній заяві про розірвання шлюбу і встановлено рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14 січня 2022 року у справі №459/3840/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, а тому суд першої інстанції безпідставно не врахував цієї обставини при вирішенні спору в указаній частині. Заслухавши пояснення сторони апелянта ОСОБА_3 в підтримання апеляційної скарги, заперечення протилежної сторони, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Перелік об`єктів права спільної сумісної власності визначений статтею 61 СК України. Відповідно до вимог статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, визначений статтею 57 СК України, до якого, зокрема, входить: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Відповідно до частини першої статті 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. За правилами частини першої статті 69 та частини першої статті 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Отже, той з подружжя, хто вважає майно своїм особистим, повинен належними та допустимими доказами це довести. Крім того, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Отже, застосовуючи статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, за якими спірному набутому майну можна надати режим спільного майна, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, й те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Отже, норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, якою передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Судом встановлено, що з 18.02.1995 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14 січня 2022 року, яке набрало законної сили 14 лютого 2022 року. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.10.2005 року №8734032, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Стеців М.Р. Для придбання цієї квартири, 19.08.2005 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №CGH0GF00240233, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 38568 доларів США, з яких: 30000 доларів США для придбання житла згідно договору купівлі-продажу від 19.08.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Стеців М.Р., а 8568 доларів США для сплати страхових платежів, з поверненням кредитних коштів у строк до 18.08.2025 pоку та сплатою процентів за користування кредитом. У договорі наявна згода співвласника ОСОБА_1 на укладення цього кредитного договору. На момент розірвання шлюбу між сторонами, кредит у повному обсязі позичальником не повернутий, а отже, основне зобов`язання за кредитним договором не припинене. Відповідно до повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 11.02.2022 року, заборгованість ОСОБА_3 перед банком за угодою №CGH0GF00240233 становить 11866,60 USD. Прострочена заборгованість за кредитним договором відсутня. Ураховуючи наведені вище норми матеріального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кредитний договір укладений в інтересах сім`ї для купівлі квартири, яку суд визнав об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому цей договір створює обов`язки для ОСОБА_1 щодо повернення кредиту нарівні з ОСОБА_3 , який виступає позичальником за кредитним договором. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до статті 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, а тому правильно відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_3 про покладення з 22.02.2022 року (з моменту розірвання шлюбу) обов`язку перед банком щодо повернення кредиту на нього ( ОСОБА_3 ) та на ОСОБА_1 в рівних частинах. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини сплачених ним грошових коштів на виконання зобов`язань за кредитним договором за період з серпня 2021 року по січень 2022 року, суд не врахував факту припинення між сторонами подружніх відносин та відсутності ведення ними спільного господарства, про що сама ОСОБА_1 зазначає у своїй позовній заяві в даній справі, а також у позовній заяві про розірвання шлюбу, яку вона подала до суду 26.11.2021 року, та підтверджується рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14 січня 2022 року про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 14 лютого 2022 року. Отже, вимога ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини від суми сплачених ним особисто коштів на виконання вказаного кредитного договору за період з серпня 2021 року по січень 2022 року включно, що складає 33450 грн. 75 коп., є законною та обґрунтованою, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення спору підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги. В іншій частині по суті вирішення спору рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому підстав для його перегляду апеляційним судом немає. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та з урахуванням наслідків розгляду справи апеляційним судом, оскаржуване рішення суду необхідно змінити в частині розподілу судових витрат за зустрічним позовом, шляхом збільшення розміру судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_3 , з 2744 грн. 94 коп. до 3079 грн. 45 коп. У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_3 , понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 501 грн. 77 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_1 . В решті, визначених законом підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 серпня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом про стягнення частини сплачених коштів за кредитним договором скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким цю позовну вимогу ОСОБА_3 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_3 1/2 частину сплачених коштів за кредитним договором №CGH0GF00240233 від 19.08.2005 року за період з серпня 2021 року по січень 2022 року включно у розмірі 33450 гривень 75 копійок. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 серпня 2022 року в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_3 , змінити, збільшивши його до 3079 гривень 45 копійок. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 501 гривні 77 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 07 квітня 2023 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич