Постанова 4855 № 620/6279/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6279/22 Головуючий у 1 інстанції - Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач -Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Венго» до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: ТОВ «Венго» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 0070090901 від 04.11.2021. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення необхідно змінити, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Венго» зареєстроване в якості юридичної особи 09.06.2017, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності позивача є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (а.с. 14). Позивач є платником акцизного податку з реалізації пального, має ліцензію на право зберігання пального (а.с. 15, 60). 07.10.2021 начальником Головного управління ДПС у Чернігівській області винесено наказ № 1775-П, яким наказано провести фактичну перевірку господарської одиниці, що належить ТОВ «Венго», що розташована за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 2 з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань обігу пального, наявності ліцензій, свідоцтв та дотримання порядку здійснення розрахункових операцій (а.с. 35). На підставі вказаного наказу посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці, що належить ТОВ «Венго», що розташована за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 2, за результатами якої складено акт від 18.10.2021 № 6840/09-01/41388087 (а.с. 8-10). Так, в ході проведення перевірки встановлено відсутність зареєстрованого акцизного складу ТОВ «Венго» в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, на якому здійснюється зберігання пального. Встановлено фактичну наявність трьох резервуарів для зберігання пального, а саме - РГ-50 ємністю 48,59 м.куб. (серійний номер резервуару - 1), РГ-75 ємністю 74,94 м.куб. (серійний номер резервуару - 4), РГ-75 ємністю 74,5 м.куб. (серійний номер резервуару 5). Згідно наданих до перевірки інвентаризаційних описів за період з 01.10.2021 по 08.10.2021 встановлено наступний рух пального в розрізі ємностей, що знаходяться за адресою Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна 2:

1. Резервуар № 1 (РГ-50): залишок пального на 01.10.2021 - бензин А-92 Евро 5Е5 - 8177,0 л., бензин А-92 Евро 5ЕО - 14000,0 л. Залишок пального на 08.10.2021: бензин А-92 Евро 5Е5 - 8177,0 л., бензин А-92 Евро 5ЕО -14000,0 л.

2. Резервуар № 4 (РГ-75): залишок пального на 01.10.2021- паливо дизельне ДП-Л-Евро 5 ВО - 8321,0 л., видаток за період з 01.10.2021 по 07.10.2021 - 3701,0 л. Залишок пального на 08.10.2021 - паливо дизельне ДП-Л-Евро 5 ВО - 4520 л. Залишок пального на 01.10.2021 - паливо дизельне ДТ-Л К5 - 42542,0 л., видаток за період з 01.10.2021 по 07.10.2021 - 142542 л., надходження за період з 01.10.2021 по 07.10.2021 - 100000,0 л. Залишок пального на 08.10.2021 - паливо дизельне ДТ-Л К5 - 0 л.

3. Резервуар №5 (РГ-75): залишок пального на 01.10.2021 - паливо дизельне ДТ-Л К5 - 0 л., надходження за період з 01.10.2021 по 07.10.2021 - 32000,0 л., залишок пального на 08.10.2021 - паливо дизельне ДТ-Л К5 -32000 л. Також, до перевірки надано договір № 1-03/20 від 31.03.2020 про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів, укладених між ТОВ «Венго» та ТОВ «Газтранс-ойл», згідно якого виконавець (ТОВ «Венго») надає послуги, пов`язані з отриманням і зберіганням нафтопродуктів. Відповідно до поданої ТОВ «Венго» заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів від 24.06.2019 № 9133861529, реєстрація акцизного складу за адресою Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна 2 не здійснювалась. Станом на 13.10.2021 реєстрація акцизного складу за вказаною адресою відсутня. Також, відповідно до інформації, наведеної в Реєстрі відомостей про акцизні склади в АІС «Податковий блок», реєстрація будь-якого акцизного складу за адресою Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна 2 не здійснювалась. Таким чином, встановлено порушення вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме відсутність реєстрації акцизного складу за адресою Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна 2 в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. 04.11.2021 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення № 0070090901, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно до пункту «б» абзацу 6 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України в сумі 1 000 000, 00 грн. (а.с. 11-13). Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що контролюючим органом не надано до суду належних та достовірних документів, що стали підставою, у розумінні підпунктів 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, призначення наказом № 1775-П фактичної перевірки ТОВ «Венго», за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 18.10.2021 № 6840/09-01/41388087, та як наслідок прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. По суті спору апелянт зазначив, що в ході проведення фактичної перевірки місця зберігання пального за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Інструментальна 2, встановлено відсутність зареєстрованого акцизного складу ТОВ «Венго» в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, на якому здійснюється зберігання пального, чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України. Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно з абз. 1-2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Приписами пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. У постановах від 01.06.2022 (справа №520/7331/21), від 17.05.2022 (справа №520/592/21), від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме: - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. У свою чергу, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 160/2357/21, від 03.11.2022 у справі №320/8042/21, від 19.10.2022 у справі №560/4883/21, від 06.07.2022 у справі № 420/1242/21, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16. Як вбачається з встановлених обставин справи, а також наказу 07.10.2021 № 1775-П, контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. З урахуванням зазначеного, відповідач не мав зазначати у наказі інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень з боку позивача. За вказаних обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про порушення контролюючим органом порядку призначення та початку проведення фактичної перевірки платника податків. Перевіряючи висновки суду першої інстанції в частині протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити таке. Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Приписами статті 15 Закону №481/95-ВР установлено, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують. Крім цього, згідно Закону №481/95-ВР, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: - документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; - акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; - дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. З вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару. Частинами 1-3 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. У акті перевірки контролюючий орган дійшов до висновку про порушення позивачем п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України у зв`язку нереєстрацією платником акцизного складу. Щодо вказаних висновків колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до приписів п.п.230.1.2. п.230.1 ст.230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри- лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу. Тобто, відповідальність платника податків передбачена за нереєстрацію акцизного складу/складів - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Враховуючи диспозицію зазначеної норми, передбачений обов`язок платника податків, вразі наявності у нього та використання акцизного складу, зареєструвати його у реєстрі, що позивачем і було зроблено у 2019 році (а.с. 15). Факт належної реєстрації позивачем акцизного паливного складу, підтверджується і тим, що протягом усього часу з моменту його реєстрації - 24.06.2019 і до дати призначення та проведення перевірки, питання відсутності реєстрації даного складу не виникало. Більше того, колегія суддів зауважує, що без реєстрації самого складу підприємство не могло б: - встановити та зареєструвати в тому ж реєстрі витратоміри-лічильники та рівноміри-лічильники на ємностях розташованих на даному акцизному складі, з яких до відповідача щоденно надходять звіти про об`єми пального; - отримати ліцензію на право зберігання пального, на начебто не зареєстрованому акцизному складі, яку товариству видав саме відповідач, і у нього не було претензій до зазначеного складу; Тобто, по суті висновки відповідача базуються не на виявлених в процесі перевірки об`єктивних даних/фактах, доказах, а на тому, що за даними реєстрів/баз даних, станом на 13.10.2021 акцизний склад не зареєстрований. При цьому, відповідач не заперечує факт існування акцизного складу, описуючи його резервуарний склад у акті, що він належним чином оформлений і зареєстрований у реєстрі, та не зазначає підстави притягнення до відповідальності саме за нереєстрацію акцизного складу на підставі пункту п. 1281.2 ст.1281 ПК України. Враховуючи наведені обставини та докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п.230.1.2 п.230.1 ст. 230 ПК України та відповідно притягнення до відповідальності у відповідності до приписів п.1281.2 ст. 1281 ПК України - є протиправними, оскільки відповідальність за п.1281.2 ст.1281 ПК України передбачена за нереєстрацію акцизного складу, а оскільки акцизний склад № 1003654 (ідентифікатор об`єкта оподаткування 38400002), що використовується ТОВ «Венго» у господарській діяльності, належним чином зареєстрований у реєстрі платників акцизного податку, що підтверджується відомостями з тогож реєстру, то і підстави для застосування санкції п. 1281.2 ст. 1281 ПК України відсутні. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області № 0070090901 від 04.11.2021 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки матеріалами справи не підтверджено вищевикладені висновки у акті перевірки. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, однак, останній не вірно застосував до спірних правовідносин норми права та неповно встановив обставини справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Частиною 4 ст. 317 КАС України зазначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, однак неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, то колегія суддів вважає, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 підлягає зміні в частині мотивів, з яких виходив суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 - змінити, зазначивши, що підстави для задоволення позовних вимог викладені у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 10.04.2023.