Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/25194/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/25194/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року (суддя Юхно І.В.) в справі № 160/25194/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року № 1156-13 про визначення податкового зобов`язання з транспортного податку в сумі 25 000,00 грн., визнання протиправним та скасування податкової вимоги № 871-17 від 20 грудня 2016 року. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року замінено відповідача Головне управління ДФС у Дніпропетровській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Ф» від 26 липня 2016 року № 1156-13, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25000,00 грн.; визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20 грудня 2016 року № 871-17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 25 000,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що автомобіль позивача відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування транспортним податком. Відповідно до Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році, розміщеному на офіційному сайті Мінекономрозвитку, встановлено, що під оподаткування транспортним податком підпадає автомобіль марки Audi модель А8, об`єм циліндрів 3000 куб. см., тип пального дизель, строк експлуатації - до 5 років, тому автомобіль, що належить позивачу, з об`ємом двигуна 2967 куб. см., рік випуску 2014, номерний знак НОМЕР_1 , є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році. Також зазначає, що податкове повідомлення-рішення направлено на податкову адресу позивача, яким не повідомлено контролюючий орган про зміну податкової адреси, хоча обов`язок з інформування про зміну податкової адреси покладається саме на платника. У зв`язку з тим, що у позивача обліковується податковий борг, є правомірним винесення податкової вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки AUDI, модель А8 з об`ємом циліндра двигуна 2967 куб. см., рік випуску 2014, держаний номер НОМЕР_1 . 26 липня 2016 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1156-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб, 18011001» в сумі 25 000,00 грн. за податковий період 2016 рік. 20 грудня 2016 року відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №871-17 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн. Підставою для формування зазначеної вимоги стала інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено несплачені нарахування по коду бюджетної класифікації 18011001 (транспортний податок з фізичних осіб) станом на 30 листопада 2016 року у сумі 25 000,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення та податкова вимога направлено відповідачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачеві на адресу: АДРЕСА_1 , та повернуто відправнику відділенням поштового зв`язку із проставленням відмітки «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією конверта. В подальшому копії корінців податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року №1156-13 та податкової вимоги надані разом із листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03 грудня 2021 року №92050/6/04-36-24-05 на адвокатський запит адвокату Грищенко І.В. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час судового розгляду не надав жодних доказів, які б підтверджували, що середньоринкова вартість автомобіля позивача перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а отже й не доведено, що такий автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік. Відповідачем взагалі не доведено, що зазначений показник враховувався при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не надано будь-яких розрахунків, відомостей Мінекономрозвитку, як того вимагає стаття 267 Податкового кодексу України. Крім того, встановивши, що підставою прийняття оскаржуваної податкової вимоги стала несплата позивачем податкового боргу з транспортного податку з фізичних осіб відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року №1156-13, яке є протиправним, тому з метою ефективного захисту порушених прав позивача в межах заявлених позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 20 грудня 2016 року №871-18. Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 році була власником транспортного засобу марки Audi, модель А8, 2014 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 2967 куб. см., тип пального дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1 . ГУ ДФС в Дніпропетровській області 26 липня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 1156-13 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000,00 грн. Контролюючим органом у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання 20 грудня 2016 року сформована податкова вимога № 871-17 на суму податкового боргу з транспортного податку в розмірі 25 000,00 грн. Податкове повідомлення-рішення та податкова вимога направлені відповідачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачеві на адресу: АДРЕСА_1 . Поштові відправлення повернуті відправнику відділенням поштового зв`язку із проставленням відмітки «за закінченням терміну зберігання». Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким введено новий транспортний податок. Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (далі ПК України) в редакції, чинній з 01 січня 2016 року, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. Приписи підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті. Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. При цьому згідно з пунктом 267.4 статті 267 цього кодексу ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів. Відтак, вимоги до об`єкта оподаткування як елемента транспортного податку змінено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності 01 січня 2016 року. Із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2016 року власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, тобто на 01 січня 2016 року, є платниками транспортного податку. При цьому обов`язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2016 року (рік набрання чинності Законом). Тому законодавець, визначаючи об`єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що необхідними ознаками є рік випуску автомобіля та середньоринкова вартість автомобілю у розмірі 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2016 року (звітний період в контексті спірних правовідносин). Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01 січня 2016 року становив 1 378 грн. Тобто об`єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, відповідно до пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, (далі Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач. Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цнх (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком

2. Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403). Згідно з пунктом 5 Методики ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану. Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції, чинній на час спірних правовідносин). Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункту 14 Методики в редакції, чинній на час спірних правовідносин). Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу. Судом першої інстанції вірно зазначено про не надання відповідачем жодних доказів на підтвердження того факту, що середньоринкова вартість автомобіля позивача перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а отже й не доведено, що такий автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, як й не доведено відповідачем, що зазначений показник враховувався при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також не надано будь-яких розрахунків, відомостей Мінекономрозвитку, як того вимагає стаття 267 Податкового кодексу України. Судом першої інстанції також обґрунтовано врахований правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 лютого 2020 року у справі № 824/736/17-а, відповідно до якого аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу. Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Тобто підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля, який є об`єктом оподаткування, яка розрахована, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля. Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не надано такої інформації, а тому твердження контролюючого органу про те, що автомобіль, який належав позивачу, є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, не ґрунтуються не жодних належних доказах. Суд першої правильно звернув увагу на те, що не є належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку наявна в матеріалах справи копія витягу з листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 лютого 2016 року №3252-08/4797-03 «Щодо надання інформації» на адресу Державної фіскальної служби України, відповідно до якого автомобіль Audi A8, об`єм циліндра двигуна 3.0, тип двигуна внутрішнього згоряння, тип палива дизель, тип коробки передач АТ, строк експлуатації автомобіля до 5 років, віднесений до автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року, оскільки у вказаному листі не вказано саме середньоринкової вартості вказаного автомобіля. При цьому, дійсно, станом на час вирішення цього спору розрахунок середньоринкової вартості автомобіля, щодо якого контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (https://www.me.gov.ua) відсутній, а жодних інших доказів на підтвердження того, що вартість автомобіля позивача становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2016 року, відповідачем в порушення обов`язку доказування до суду не надано. Отже, з врахуванням викладеного суд доходить до висновку, що контролюючим органом не доведено, що належний позивачу транспортний засіб є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, тому погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року № 1156-13. Доводи апелянта зводяться до того, що автомобіль позивача є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, та спростовані приведеними вище висновками суду. Стосовно посилання апелянта на направлення податкового повідомлення-рішення на податкову адресу позивача, яким не повідомлено контролюючий орган про зміну податкової адреси, хоча обов`язок з інформування про зміну податкової адреси покаладається саме на платника, суд зазначає, що недотримання контролюючим органом порядку направлення податкових повідомлень-рішень не є підставою позову, а відповідачем не спростовується дотримання позивачем строку звернення до суду за вирішенням цього спору. Стосовно позовних вимог про скасування податкової вимоги суд зазначає таке. За позицією відповідача у зв`язку з тим, що у позивача обліковується податковий борг, є правомірним винесення податкової вимоги. За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Тобто, податкове законодавство визначає, що у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання така сума грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу, а майно такого платника податків передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків; опис майна платника податків у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу. Підпунктами 1, 2 розділу II Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610, передбачено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Скасування податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року № 1156-13 про визначення позивачу податкового зобов`язання з транспортного податку в сумі 25 000,00 грн. вказує на відсутність у позивача податкового боргу, тому податкова вимога № 871-17 від 20 грудня 2016 року цілком обґрунтовано скасована судом першої інстанції. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року в справі № 160/25194/21 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року в справі № 160/25194/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 10 квітня 2023 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 10 квітня 2023 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко