Ухвала КЦС ВС № 463/13407/21

УХВАЛА 06 квітня 2023 року м. Київ справа № 463/13407/21 провадження № 61-4707ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Червинської М. Є., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти, щомісячно, у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн, починаючи з 29 листопада 2021 року і до закінчення ОСОБА_5 навчання у Ягеллонському університеті у м. Кракові, але не пізніше досягнення нею 23 років. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів, у межах суми платежу за один місяць у розмірі 2 000,00 грн. 29 березня 2023 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Предметом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 є стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Разом з тим, у касаційній скарзі представник заявника посилається на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, проте вказане посилання є безпідставним й не спростовує визначення цієї справи як малозначної. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , подалакасаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун А. Ю. Зайцев М. Є. Червинська