Постанова 4873 № 910/21505/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" квітня 2023 р. Справа№ 910/21505/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Владимиренко С.В. Гаврилюка О.М. при секретарі судового засідання Алчієвій І.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі № 910/21505/21 (суддя: Котков О.В.) за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за порушення строку доставки вантажу. В обґрунтування позовних вимог АТ "ДТЕК Західенерго" посилалось на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної доставки вантажу за залізничними накладними, у зв`язку з чим виникли правові підстави для застосування до АТ "Укрзалізниця" штрафу, передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України у загальному розмірі 628 389,50 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/21505/21 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь АТ "ДТЕК Західенерго" 57 847,48 грн штрафу та судовий збір у розмірі 8 677,12 грн. В іншій частині позову відмовлено. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок за спірними залізничними накладними по кожному вагону окремо, з урахуванням відстані перевезення, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, дійшов висновку, що обґрунтованим, документально підтвердженим та арифметично вірним є штраф за порушення відповідачем правил перевезення вантажу у розмірі 578 474,80 грн. Водночас, зважаючи на відсутність доказів які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання АТ "Укрзалізниця" про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню на користь АТ "ДТЕК Західенерго" до 57 847,48 грн (10% від розміру штрафу 578 474,80 грн). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "ДТЕК Західенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/21505/21 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що частково задовольняючи позов та встановлюючи, що вірним є штраф у розмірі 578 474,80 грн, суд першої інстанції не навів жодної підстави та обґрунтування за якими саме накладними зроблено перерахунок та у зв`язку з чим, на яку суму, що є підставою для цього, які доводи відповідача прийнято до уваги. Крім того, позивач посилається на відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій так як: - відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" відповідачу виділено 17 950 млн. грн для здійснення заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану, а відтак, подолання труднощів, спричинених військовою агресією російської федерації, здійснюється не за рахунок коштів відповідача, а за рахунок додаткового фінансування з Державного бюджету України; - відповідачем збільшено вартість послуг з перевезення; - позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і несуть відповідні ризики під час здійснення своєї господарської діяльності; - порушення допущені відповідачем протягом серпня-листопада 2021 року, відбулись до введення воєнним стану, тобто несвоєчасність виконання зобов`язань жодним чином не пов`язане з воєнним станом; - з початком російської агресії проти України та введенням воєнного стану на всій території України сторони спору знаходяться у рівних умовах та однаково зазнають негативного впливу на діяльність від такої агресії. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2022 апеляційну скаргу АТ "ДТЕК Західенерго" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - ОСОБА_1., суддів: Ткаченка Б.О., Гаврилюка О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 апеляційну скаргу АТ "ДТЕК Західенерго" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 17.11.2022 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, від АТ "ДТЕК Західенерго" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 поновлено АТ "ДТЕК Західенерго" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/21505/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "ДТЕК Західенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/21505/21; призначено справу до розгляду на 21.12.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21505/21. 09.12.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу АТ "ДТЕК Західенерго" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що судом першої інстанції враховано, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії російської федерації проти України, однак наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на час розгляду спору зменшити розмір неустойки. Зазначає, що сума штрафу, яка заявлена позивачем, є такою, що в даний час не відповідає принципам справедливості та розумності. Зауважує, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір штрафу до 10% в порядку статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України. До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 02.12.2022, надійшли матеріали справи №910/21505/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 розгляд справи №910/21505/21 за апеляційною скаргою АТ "ДТЕК Західенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 відкладено на 14.02.2023. 13.02.2023 на електронну адресу суду від АТ "Укрзалізниця" надійшло про розгляд справи без участі представника. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 розгляд справи №910/21505/21 за апеляційною скаргою АТ "ДТЕК Західенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 відкладено на 14.03.2023. У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 справу №910/21505/21 за апеляційною скаргою АТ "ДТЕК Західенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/21505/21 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Гаврилюк О.М. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.04.2023. Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання 03.04.2023 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України. Крім того, 13.03.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від АТ "Укрзалізниця" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. Відповідно до частин 2, 3 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. За змістом частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку. Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.06.2020 між АТ "Укрзалізниця" (перевізник) та АТ "ДТЕК Західенерго" (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00131541/2020-0001, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах відповідача (перевізника), вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим послуг і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору). Згідно з пунктом 1.3 договору поняття "перевезення" вживається у такому значенні - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку, перевезення оформлюється накладною, відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, Угоди про міжнародне транспортне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення. За умовами пункту 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, інші. У пункті 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Відповідно до пункту 8.5.1 договору замовник формує електронний перевізний документ (далі - ЕПД) та передає його перевізнику не пізніше часу пред`явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції. Пунктом 8.5.4 договору встановлено, що підтвердження приймання вантажу до перевезення за ЕПД проводиться шляхом проставляння в ЕПД дати приймання вантажу до перевезення та накладання КЕП. На вимогу замовника перевізник засвідчує дату приймання вантажу до перевезення шляхом проставляння календарного штемпелю в роздрукованій копії ЕПД. Друк паперової копії ЕПД накладної виконується замовником або за окрему плату на його вимогу перевізником. Договір діє з дня укладення, але не раніше введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору, здійсненого на вебсайті: http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення (пункт 12.1 договору). За період з серпня по листопад 2021 року АТ "Укрзалізниця" до станції призначення Бурштин здійснювало доставку вантажу, одержувачем яких було ВП "Бурштинська теплова електрична станція", що підтверджується залізничними накладними: №38659215, №38681300, №38703146, №38756045, №38780011, №38803326, №38826558, №38872339, №38898847, №38946703, №38961272, №39067756, №39156112, №39192372, №39229463, №39311543, №39335161, №39356233, №39584131, №39600564, №45442324, №45594835, №47365374, №47380019, №47403191, №47415369, №47425319, №47429808, №47441134, №47551395, №47493473, №47503412, №47503420, №47503461, №47626486, №47750500, №50226414, №50162155, №50851302, №50851336, №50808450, №50812577, №50945609, №50951250, №50955301, №50955343, №51159861, №51256311, №51264943, №51264992, №51265072, №51265171, №51321149, №51324150, №51324465, №51334670, №51334852 та досильними залізничними накладними: №38694097, №38853297, №38694097, №38991220, №38991220, №38842845, №39011325, №39263249, №39262050, №39318811, №39338306, №38087300, №34992776, №32838922, №32836843, №43938216, №43941608, №43941590, №43956663, №39449210, №39524632, №43972835, №43973353, №43984277, №43972850, №43972843, №47631577, №43470590, №45539301, №45376332, №46639092, №39063979, №39110010, №47614615, №33061177, №51342699, №32989816. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено строки доставки вантажів, які встановлені пунктом 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, з огляду на що відповідач повинен сплатити позивачу встановлений законом штраф у розмірі 628 389,50 грн штрафу на підставі статті 116 Статуту залізниць України. Відповідач зазначив про те, що позивачем невірно визначено суму штрафу та просив зменшити розмір штрафу на 114 858,93 грн відповідно до наданого контррозрахунку, а також звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України розміру штрафних санкцій до 5% від нарахованої суми. Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. За правилами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України). Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України. За приписами частини 1 статті 313 ГК України на залізницю, як перевізника, покладено обов`язок доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений Статутом залізниць, пунктом 41 якого визначено, що терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Пунктами 1.2, 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила) передбачено, що термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата; вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Відповідно до пункту 37 Правил видачі вантажів факт неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція (залізниця) зобов`язана засвідчити на пред`явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставленням календарного штемпеля станції призначення. Отже, законодавцем врегульовано терміни доставки вантажів залізницею, виходячи із технічних можливостей залізниці у їх доставці та відстані слідування вантажу від станції відправлення до станції призначення, за яку обчислюється провізна плата. Прострочення залізниці у доставці вантажу до станції призначення має наслідком застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу, що стягується на користь одержувача у розмірі, передбаченому пунктом 116 Статуту залізниць України, і розраховується у відсотковому співвідношенні до суми провізної плати, що підлягає сплаті за перевезення простроченого у доставці вантажу з урахуванням кількості діб затримки. Відповідно до загальних положень Статуту залізниць України (далі - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Статтями 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Згідно з частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Як зазначалось вище, у серпні-листопаді 2021 року АТ "Укрзалізниця" до станції призначення Бурштин здійснювало доставку вантажу, одержувачем яких було ВП "Бурштинська теплова електрична станція", що підтверджується залізничними накладними: №38659215, №38681300, №38703146, №38756045, №38780011, №38803326, №38826558, №38872339, №38898847, №38946703, №38961272, №39067756, №39156112, №39192372, №39229463, №39311543, №39335161, №39356233, №39584131, №39600564, №45442324, №45594835, №47365374, №47380019, №47403191, №47415369, №47425319, №47429808, №47441134, №47551395, №47493473, №47503412, №47503420, №47503461, №47626486, №47750500, №50226414, №50162155, №50851302, №50851336, №50808450, №50812577, №50945609, №50951250, №50955301, №50955343, №51159861, №51256311, №51264943, №51264992, №51265072, №51265171, №51321149, №51324150, №51324465, №51334670, №51334852 та досильними залізничними накладними: №38694097, №38853297, №38694097, №38991220, №38991220, №38842845, №39011325, №39263249, №39262050, №39318811, №39338306, №38087300, №34992776, №32838922, №32836843, №43938216, №43941608, №43941590, №43956663, №39449210, №39524632, №43972835, №43973353, №43984277, №43972850, №43972843, №47631577, №43470590, №45539301, №45376332, №46639092, №39063979, №39110010, №47614615, №33061177, №51342699, №32989816. Як вбачається з календарних штемпелей на вищенаведених накладних вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту та Правилами, на 2, 3, 4, 5 і більше діб. Згідно з пунктом 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Підпунктом 1.1.1 Правил (статті 41, 116 Статуту) встановлено, що у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____ число ____ місяць" (пункт 2.1 Правил). Згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил). Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. За приписами статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом. Згідно з пунктом 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: - 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; - 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; - 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. За приписами пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву частково не погодився з розрахунком суми штрафу за окремими накладними та надав власний контррозрахунок штрафу згідно з яким сума заборгованості перед позивачем складає 513 530,60 грн. Колегією суддів встановлено, що за накладними №38756045, №39156112 (досильною накладною №39263249) позивачем невірно використано для розрахунку дату фактичного подавання вагонів на під`їзну колію. Крім того, за накладними №39067756, №39311543 (досильними накладними №39318811, №39338306), №39335161, №39356233 (досильна накладна №39366752), №39584131, №39600564 позивачем невірно вказано провізну плату згідно з провізними документами. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що вантаж за іншими залізничними накладними доставлений з порушенням строків не з вини залізниці, відповідач суду не надав. За таких обстави, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу підлягає частковому задоволенню у розмірі 578 474,80 грн. Щодо заяви АТ "Укрзалізниця" про зменшення розміру штрафу на 95% від нарахованої суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України). Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, про неврахування судами якої скаржник вказує у касаційній скарзі, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28). Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Як зазначалось вище, згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18). Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що при зменшенні розміру штрафу у даній справі до 57 847,48 грн (10% від розміру штрафу 578 474,80 грн) судом першої інстанції не були враховані майнові інтереси позивача, а також не дотримано розумний баланс між інтересами позивача та перевізника - відповідача. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення ) штрафу обґрунтованим та справедливим є його зменшення на 50%, що відповідно становить суму 289 237,40 грн. Колегія суддів наголошує, що у частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України. За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції обвинувачення і захист діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду. Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 922/2017/17 від 30.05.2018). Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ "ДТЕК Західенерго" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/21505/21 - скасуванню в частині зменшення суми стягнення штрафу на 40%. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, яким стягненню з АТ "Укрзалізниця" на користь АТ "ДТЕК Західенерго" підлягають 50% штрафних санкцій, що становить 289 237,40 грн. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги АТ "ДТЕК Західенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/21505/21, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/21505/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 у справі №910/21505/21 скасувати в частині зменшення суми стягнення штрафних санкцій на 40%. Прийняти нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" 50% штрафних санкцій, що становить 289 237 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 40 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" 5 655 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн 51 коп судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 910/21505/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 10.04.2023. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді С.В. Владимиренко О.М. Гаврилюк