Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/8914/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" квітня 2023 р. Справа№ 910/8914/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Корсака В.А. Гаврилюка О.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22 (суддя: Ковтун С.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Пак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" про стягнення 130 133,30 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра Пак" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 130 133,30 грн, з яких: 3 094,37 грн - пеня, 14 496,49 грн - три проценти річних, 112 542,44 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору поставки від 12.09.2019 №12-09/19 в частині оплати товару, а саме не оплачено товар, отриманий за видатковими накладними від 23.03.2021 №38 та від 12.05.2021 №60, та з порушенням строку оплачено товар, отриманий за видатковими накладними від 27.01.2021 №8 та від 17.02.2021 №26, №27, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в загальному розмірі 112 542,44 грн, три проценти річних в загальному розмірі 14 496,49 грн та пеню в загальному розмірі 3 094,37 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ТД "Київхліб" на користь ТОВ "Астра Пак" 3 094,37 грн пені, 14 496,49 грн трьох процентів річних, 112 542,44 грн інфляційних втрат, а також 2 481,00 грн судового збору. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, виходив з того, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум, у зв`язку з чим з відповідача належить стягнути 13 848,02 грн трьох процентів річних та 110 794,87 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 09.09.2021 по 15.08.2022. Крім того, за прострочення строку оплати товару, поставленого по видатковим накладним №8, №26 та №27, з відповідача належить стягнути 3 094,37 грн пені, 648,47 грн трьох процентів річних та 1 747,57 грн інфляційних втрат. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ТД "Київхліб" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення винесене при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, при неправильному встановленні обставин справи внаслідок неправильного дослідження доказів, їх оцінки, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зауважує, що 14.09.2021, користуючись своїм правом визначеним статтею 601 ЦК України, здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 494 088,61 грн. Також, апелянт вказує, що суд першої інстанції, будучи необ`єктивним та не чекаючи набрання законної сили рішенням у справі №910/16691/21, відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та виніс рішення, яким безпідставно задовольнив позовні вимоги у даній справі. Крім того, скаржник зазначає, що всі партії товару були поставлені з порушенням строку поставки, обумовленого в специфікації від 28.12.2020 №5. Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22. Крім того, скаржником заявлено клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні, за участі уповноваженого представника ТОВ "ТД "Київхліб". Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2023 апеляційну скаргу у справі №910/8914/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), ОСОБА_1., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 апеляційну скаргу ТОВ "ТД "Київхліб" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 721,50 грн. В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 представником відповідача подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжне доручення про сплату судового збору від 24.01.2023 №ДТ000657 на суму 4 026,00 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 поновлено ТОВ "ТД "Київхліб" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТД "Київхліб" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ТД "Київхліб" про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні за участі його уповноваженого представника; справу №910/8914/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8914/22. Запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України. До Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 13.02.2023, надійшли матеріали справи №910/8914/22. 23.02.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ "Астра Пак" на апеляційну скаргу, у якому останнє проти її доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Також, позивач вказує, що позовні вимоги в цій справі не ґрунтуються на правочині, спір про визнання якого недійсним розглядається іншим судом у справі №910/16691/21. У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 справу № 910/8914/22 за апеляційної скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 прийнято до провадження визначеним складом суду. Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.09.2019 між ТОВ "Астра Пак" (постачальник) та ТОВ "ТД "Київхліб" (покупець) укладено договір поставки №12-09/19, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах визначених цим договором, специфікаціями, затвердженим сторонами макетів, технічним завданням (у разі необхідності), що узгоджені сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з пунктом 4.4 договору оплата здійснюється покупцем протягом 45 робочих днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, або документів з прийому-передачі товару, якщо інший порядок оплати не зазначений у специфікації. Сторонами складено специфікацію від 28.12.2020, відповідно до умов якої позивач зобов`язався поставити відповідачу товар у кількості 3500 кг на загальну суму 741 174,00 грн з ПДВ. Водночас позивач поставив товар на суму 544 088,61 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними від 23.03.2021 №38 на суму 278 593,33 грн та від 12.05.2021 №60 на суму 265 495,28 грн. 09.06.2021 ТОВ "ТД "Київхліб" сплатило лише 50 000,00 грн, у зв`язку з чим у останнього виник борг на суму 494 088,61 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 у справі №910/14860/21 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ТД "Київхліб" на користь ТОВ "Астра Пак" 494 088,61 грн основного боргу, 21 030,12 грн пені, 4 076,07 грн трьох річних, 3 849,39 грн інфляційних втрат та 7 845,65 грн витрат по сплаті судового збору. Вказане рішення набрало законної сили. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За приписами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. 16.08.2022 відповідачем сплачено 494 088,61 грн заборгованості. Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача підлягають стягненню 13 848,02 грн трьох процентів річних та 110 794,87 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 09.09.2021 по 15.08.2022 на суму боргу 494 088,61 грн. Крім того, 27.01.2021 позивач поставив відповідачу товар в кількості 1091,9 кг, вартістю 228 106,64 грн, що підтверджується копією видаткової накладної від 27.01.2021 №8. 17.02.2021 позивач поставив відповідачу товар в кількості 865,34 кг, вартістю 178 938,47 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних від 17.02.2021 №26 та №27. Проте, відповідач розрахувався за товар з порушенням встановленого в договорі строку, а саме: - за видатковою накладною від 27.01.2021 №8 товар на суму 29 117,59 грн оплатив - 14.05.2021; - за видатковою накладною від 17.02.2021 №26 товар на суму 8 718,01 грн оплатив - 14.05.2021; - за видатковою накладною від 17.02.2021 №27 товар на суму 170 220,46 грн оплатив - 14.05.2021. Відповідач жодних доказів на спростування цих обставин суду не надав. У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача за вищенаведеними накладними пеню у розмірі 3 094,37 грн, три проценти річних в сумі 648,47 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 747,57 грн. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено статтею 525 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 №910/12604/18. Відповідно до статті 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України). Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до пункту 6.3 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення. Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зауважує, що відповідний розрахунок є арифметично правильним. Заперечень щодо невірності розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат доводи апеляційної скарги не містять. Посилання відповідача на те, що товар був поставлений позивачем з порушенням строку поставки, обумовленого сторонами та поставлений товар був неналежної якості не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки порушення позивачем строків поставку товару та питання щодо якості товару не відноситься до предмета розгляду даної справи. Твердження відповідача про необхідність зупинення судом першої інстанції провадження у даній справі до винесення рішення у справі №910/16691/21 відхиляються судовою колегією з огляду на наступне. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за видатковими накладними від 27.01.2021 №8, від 17.02.2021 №26 та №27 стосуються періоду до вересня 2021 року, а отже чинність заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не впливає на встановлення обставин, що мали місце до її вчинення. Факт встановлення боргу за видатковими накладними від 23.03.2021 №38 та від 12.05.2021 №60 на суму 494 088,61 грн було предметом дослідження Господарським судом міста Києва у справі №910/14860/21. Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2021, яке набрало законної сили, вирішено стягнути вищенаведену суму боргу. Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, з огляду на те, що чинність заяви від 14.09.2021 №1136 про припинення зобов`язання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог може впливати на висновки у справі №910/14860/21 щодо стягнення боргу, водночас не є обставиною, яка свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/14860/21, з чим погоджується колегія суддів. Слід також зазначити, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023, у справі №910/16691/21 позовні вимоги ТОВ "Астра Пак" до ТОВ "ТД "Київхліб" про визнання недійсним правочину задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин ТОВ "ТД "Київхліб" - заяву від 14.09.2021 №1136 про припинення зобов`язання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за договором поставки від 12.09.2019 №12-09/19. Вказане судове рішення набрало законної сили. Отже, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо припинення зобов`язань сторін за договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму штрафних санкцій за порушення позивачем умов договору в розмірі 494 088,61 грн колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог, строк виконання яких настав. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України. Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору. За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29). Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення винесене при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, при неправильному встановленні обставин справи внаслідок неправильного дослідження доказів, їх оцінки, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі). Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб".

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №910/8914/22.

5. Справу №910/8914/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді В.А. Корсак О.М. Гаврилюк