LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Вінницький апеляційний суд127/16499/20

від 11.04.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 127/16499/20 Провадження № 33/801/355/2023 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковбаса Ю. П. Доповідач: Шемета Т. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., вирішуючи клопотання ОСОБА_1 , подане його захисником адвокатом Бодачевською Мирославою Володимирівною, про поновлення строку на подання апеляційної скарги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2020 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн 20 коп. 29 березня 2023 року засобами поштового зв`язку через суд першої інстанції ОСОБА_1 через свого захисника адвоката Бодачевську М. В. подав апеляційну скаргу з одночасною заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження. На підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_1 зазначає, що із застосунку «Дія» йому стало відомо про наявність несплаченого штрафу, після чого його захисник подала заяву про ознайомлення із матеріалами справи. У судовому засіданні 25 серпня 2020 року він участі не брав, про ухвалення постанови суду першої інстанції йому відомо не було, його захисник адвокат Бодачевська М. В. отримала її копію лише 23 березня 2023 року після ознайомлення із матеріалами справи. За адресою, на яку суд надсилав повістки та копію постанови від 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 ніколи не проживав. До апеляційної скарги долучив копію паспорту і зазначеним місцем реєстрації та витяг з реєстру територіальної громади. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що заява про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає з таких підстав. Оскаржувана постанова Вінницького міського суду Вінницької області ухвалена судом 25 серпня 2020 року. Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови від 25 серпня 2020 року по справі № 127/16499/20 була оприлюднена 01 вересня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91214870). Зі змісту постанови встановлено, що у судове засідання 25 серпня 2020 року особа, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час, день та місце розгляду справи повідомлявся завчасно, неодноразово і належним чином. Суд вирішив розглядати справу за відсутності порушника відповідно до ст. 268 КУпАП (а. с. 17). При цьому судові засідання по справі призначалися двічі: 11 серпня 2020 та 25 серпня 2020 року. Повістка про виклик у судове засідання на 11 серпня 2020 року надсилалася на адресу ОСОБА_2 , зазначену в протоколі про адміністартивне правопорушення (а. с. 2): АДРЕСА_1 (а. с. 12). Вказана повістка була вручена ОСОБА_3 із відміткою «Особисто» 06 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 14). 11 серпня 2020 року судове засідання було відкладене у зв`язку із неявкою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що підтверджується відповідною довідкою, складеною секретарем судового засідання (а. с. 15). Повістка про виклик у судове засідання на 25 серпня 2020 року надсилалася ОСОБА_4 за тією ж адресою, що і попередня (а. с. 16), однак вона повернулась не вручена із зазначенням причини «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 18-19), що вважається належним повідомленням про день та час судового розгляду справи (ст. 277-2 КУпАП). 28 серпня 2020 року ОСОБА_4 була надіслана копія постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2020 року, що підтверджується супровідним листом (а. с. 20), проте і це відправлення повернулося не вручене із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 21-22). 10 березня 2023 року адвокат Бодачевська М. В. подала до Вінницького апеляційного суду Вінницької області заяву про ознайомлення із матеріалами справи за вхідним номером 4358 та 23 березня 2023 року ознайомилася зі справою, отримала копію оскаржуваної постанови та копію диску із відеофіксацією (а. с. 31). За таких обставин апеляційний суд виснує, що твердження ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на подання апеляційної скарги про те, що він не повідомлявся про розгляд справи у суді першої інстанції є необґрунтованими. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03). В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989). Після отримання першої повістки про виклик у судове засідання на 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 достеменно стало відомо про перебування у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому він зобов`язаний був цікавитися розглядом справи стосовно себе та належним чином користуватися своїми процесуальними правами, не зловживаючи ними. Враховуючи, що цю повістку ОСОБА_1 отримав особисто, апеляційний суд вважає, що подальше не отримання ним процесуальних документів, що надсилалися судом на ту ж поштову адресу, є недобросовісною поведінкою, яка була направлена на затягування розгляду справи та в подальшому уникнення покарання. Посилання у заяві про поновлення строку на те, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ), апеляційний суд не бере до уваги, оскільки з урахуванням принципу вільного вибору місця проживання, ОСОБА_1 як громадянину України не заборонено бути зареєстрованим за однією адресою, а фактично проживати за іншою. Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_5 не заперечує свою присутність при складенні протоколу про адміністративне правопорушення від 21 липня 2020 року, а лише стверджує, що він не керував транспортним засобом. Натомість матеріали справи містять ідентифікаційні дані ОСОБА_5 : дату народження, адресу проживання, а відтак твердження ОСОБА_5 , що це якась невідома особа назвалася його іменем виглядають непереконливими. Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється ст. 294 КУпАП. За змістом цієї норми постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Отже, початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду пов`язаний з моментом прийняття такої постанови. З часу винесення оскаржуваної постанови, якою ОСОБА_5 було позбавлена права керування транспортним засобом строком на один рік та накладено штраф у розмірі 10 200 грн, минуло більше 2,5 років. Протягом такого тривалого часу, достеменно знаючи про перебування у провадженні суду справи стосовно нього, ОСОБА_1 , виходячи з розумних сподівань, не міг не знати про можливість накладення на нього заходів адміністративного стягнення за результатами її розгляду. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає у запобіганні безладного руху у судовому процесі. Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність ( рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року ). Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, тому у поновленні строку на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП апеляційна скарга, подана після закінчення строку на її подання, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, зокрема, якщо у поновленні строку відмовлено. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої його захисником адвокатом Бодачевською Мирославою Володимирівною, про поновлення строку на подання апеляційної на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його захисником адвокатом Бодачевською Мирославою Володимирівною, на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2020 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду Т. М. Шемета

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»