Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 202/11096/22(2-а/202/13/2023)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 202/11096/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Давіденко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2023 року (м. Дніпро, суддя Слюсар Л.П.) у справі № 202/11096/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності, - встановив: 20 грудня 2022 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора взводу 2 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції Батраченко Є. В., серія ЕАР №6045600, від 19 жовтня 2022 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2023 року позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції не проаналізував належним чином та не дослідив достеменно наявність скоєного позивачем правопорушення, яке мало місце, та прийняв пояснення позивача як доказ, який має більш вагоме значення. На думку скаржника, безпосередні спостереження особи, а саме патрульного, які в подальшому було викладено у рапорті, є належними доказами по справі, що залишилось поза увагою суду першої інстанції. Рапорт є письмовим поясненням посадової особи (інспектора) безпосередньо керівництву стосовно обставин справи та несе в собі офіційний, доповідний характер. Оскільки пояснення викладені в рапорті є стабільними та об`єктивними, то рапорт необхідно вважати видом письмового доказу. До суду першої інстанції надавалися рапорти інспектора Кузенкова А., Кащенка О., які були разом в екіпажі з інспектором, що виносив постанову, та безпосередньо рапорт самого ОСОБА_2 . Натомість, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог. Отже, обставини, на які посилається позивач, носять суто гіпотетичний характер. Таким чином, зазначені обставини свідчать про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач також надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі. Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 жовтня 2022 року інспектором взводу 2 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Батраченко Євгенієм Віталійовичем винесено постанову серії ЕАР № 6045600 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_4 19 жовтня 2022 року о 09 годині 14 хвилин, керуючи транспортним засобом КІА К7, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Дніпрі, на просп. Пушкіна, в районі будинку 7, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 (рух праворуч), чим порушив п. 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), - скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки суб`єкт владних повноважень не надав жодних доказів стосовно вини позивача та правомірності свого рішення. Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дорожні знаки поділяються на групи, зокрема інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила (п. 8.4 "ґ" ПДР). Знак 5.16 Напрямки руху по смугах ПДР показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 3 статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Згідно з п. 2 розділу III Інструкції № 1395 постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Згідно з п. 2 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Відповідно до ст. 382 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП колегія суддів доходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 122 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. З матеріалів справи вбачається, що оскарженою постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки він порушив вимоги знаку 5.16 Напрямки руху по смугах ПДР. Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 дійшов висновку про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Отже, для підтвердження порушення позивачем ПДР відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Разом з тим, ані скаржником, ані відповідачем не надано жодних належних доказів як суду першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, що могли б довести та підтвердити наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки на виконання ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єктами владних повноважень не було доведено суду правомірність спірного рішення. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2023 року у справі № 202/11096/22 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складено 07.04.2023 р. Головуючий суддя О.М. Панченко Суддя С.М. Іванов Суддя В.Є. Чередниченко