Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/9169/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3062/23 Справа № 185/9169/22 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І.С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Городничої В.С., Свистунової О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що має 39 років 11 місяців 16 днів загального страхового стажу, з низ 20 років 1 місяць 14 днів у шкідливих підземних умовах праці у ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля. На виробничо-структурих підрозділах підприємства ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля позивач працював з повним робочим днем під землею в шкідливих умовах, що і призвело до того, що позивач захворів на професійні захворювання. Позивача було звільнено з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля із займаної посади за ч.2 ст.40 КЗпП України - у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. Висновком МСЕК від 14 жовтня 2014 року серії 12ААА №001738 позивачу встановлено первинно 20 % втрати працездатності за ХОЗЛ. Висновком МСЕК від 18 лютого 2019 року серії 12ААА № 075722, після повторного огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності за ХОЗЛ. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровям 234000 грн., без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я. Стягнуто з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди 120 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на користь держави судовий збір у розмірі 1 200 грн. В апеляційній скарзі ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля просить рішення суду від 05 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Згідно ст. 4 Закону України Про охорону праці, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно зі ст. 6 Закону України Про охорону праці умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Відповідно до ст.13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими. Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця). За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання. Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15). У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 з 16 жовтня1986 року по 04 квітня 2011 року працював на підприємствах ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля (а.с.21-24). 04 квітня 2011 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п.2 ст.40 КЗпП України). З Акту від 31 липня 2014 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форма П-4, вбачається, що позивачу встановлений діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). Легенева недостатність першого-другого ст.(J44,J43.8). Професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технологічних процесів. Причина виникнення професійного захворювання: пил гірничої маси, природний, мінеральний переважно фіброгенної дії, з вмістом вільного діоксид кремнію до 10% у концентрації 65,46 мг.куб.м при ГДК4,0 мг.куб.м з дією на організм протягом 94 % змінного часу, умови праці шкідливі, клас 3.4. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи (із зазначенням статей, пінктів законів та інших нормативно-правових актів, вимоги яких порушені): не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів та керівників дільниць, де працював постраждалий (а.с.25). Згідно з випискою МСЕК від 14 жовтня 2014 року серії 12ААА №001738 з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, позивачу первинно встановлено 20% втрати працездатності за ХОЗЛ (а.с.15,16). Згідно довідки МСЕК від 18 лютого 2019 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 075722 вбачається, що після повторного огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності за ХОЗЛ. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. (а.с.14). Таким чином, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач втратив професійну працездатність, позивачу встановлено інвалідність третьої групи, втратив 50 % професійної працездатності за ХОЗЛ, що порушило його звичне життя, змусило пройти курс лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що наслідки отриманого на виробництві професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, позивач змушений проходити чисельні медичні огляди та обстеження відновлюванні процедури, лікування, у зв`язку з чим, позивач не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначалося і позначається на душевному та фізичному стані позивача. Ушкодженням здоров`я позивачу заподіяні фізичні та моральні страждання, оскільки він відчуває фізичний біль та душевні страждання, він позбавлений можливості реалізації своїх здібностей, змушений проходити курс лікування, постійно відчуває наслідки минулої роботи в неналежних умовах, що свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Отже, встановивши, що позивач працював на ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля, позивач отримав професійне захворювання та позивачу первинним оглядом встановлено 20% втрати працездатності за ХОЗЛ. Після повторного огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності, 50% втрати професійної працездатності за ХОЗЛ. Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов`язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача. Доводи апеляційної скарги ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля про те, що відповідач не повинен відшкодовувати завдану позивачу моральну шкоду є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Доводи апеляційної скарги ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2023 року. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді В.С.Городнича О.В.Свистунова