Постанова 4811 № 457/1316/21

Справа № 457/1316/21 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І. Провадження № 22-ц/811/2744/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. секретар Салата Я. З участю позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Шмеляк Г.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу №457/1316/21за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в с т а н о в и в : 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути в його користь безпідставно набуті ним кошти в сумі 12 000 доларів США, що станом на час звернення до суду становило 315 600 гривень. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в липні 2008 року до нього звернувся відповідач ОСОБА_2 з яким він перебував в дружніх відносинах з пропозицією надати кошти в розмірі 12 000 доларів США, які він вкладе в нерухоме майно у м.Стебнику, оформивши йому частку у майні як на співвласника. Протягом 2009 2019 років він звертався до ОСОБА_2 з проханням надати документи щодо підтвердження оформлення права власності на нерухоме майно в м. Стебнику або повернути отримані у нього грошові кошти. До травня 2019 року ОСОБА_2 не заперечував, що має грошові зобов`язання перед ним, проте просив зачекати через те, що він є стороною у справі щодо стягнення заборгованості по кредитах. Вже 25 червня 2019 року ОСОБА_2 передав йому копію заяви про вчинення злочину в якій звинуватив його у вимаганні грошей. У вказаній заяві відповідач визнав те, що у липні 2008 року передав йому грошові кошти у розмірі 12 000 доларів США для придбання об`єкту нерухомого майна в АДРЕСА_1 , вказавши при цьому що вони разом придбали будівлю у МКВП «Саліна» на умовах відстрочення оплати і вказана будівля була одразу передана в заставу банку. Зазначає, що частка цього нерухомого майна зареєстрована лише на ОСОБА_2 , тому позивач звернувся з заявою в поліцію щодо вчинення відповідачем кримінального правопорушення. Зазначає, що між ним та відповідачем не було жодних договірних відносин щодо спірних грошових коштів, такі як позика чи спільна діяльність, а тому останній безпідставно набув грошові кошти в сумі 12 000 доларів США. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 16 серпня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 12 000 доларів США, що в еквіваленті до гривні станом на 20.10.2021 року становить 315 600 гривень. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим. Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь- які докази на підтвердження надання позивачем коштів у позику. Вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності. Оскільки з суті спору випливає надання коштів з відповідним їх поверненням з настанням певних наслідків, а саме купівлі нерухомості з метою її подальшої перепродажі та отримання прибутку. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в позові відмовити. На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що з вимогами апелянта не згідний, вважає їх необґрунтованими, такими, що не можуть бути задоволені. Відповідач по справі ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про день і час слухання справи. Від представника відповідача адвоката Басика А.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з у раніше домовленій діловій зустрічі. Протокольною ухвалою суду зазначене клопотання адвоката залишено без задоволення. Відповідно до ч.2ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Шемеляк Г.Т. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення , а рішення суду залишити без змін. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 у липні 2008 року грошові коштів в сумі 12 000 доларів США, що становило 315 600 гривень, які ним були отримані з метою придбання нерухомого майна в м. Стебнику Львівської області, яке в подальшому мало бути оформлене на позивача як на співвласника. Позивач неодноразово протягом багатьох років в усній формі звертався до відповідача з проханням повернути отримані ним на його користь грошові кошти. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 191682479 від 05 грудня 2019 року вбачається, що 19 серпня 2008 року ОСОБА_2 зареєстровано права спільної часткової власності (1/2) на підставі договору купівлі-продажу від 13 серпня 2008 року на нежитлову будівлю загальною площею 1363,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 25 червня 2019 року відповідачем ОСОБА_2 подано заяву у ГУ НП у Львівській області про вчинення ОСОБА_1 злочину вимагання, де повідомлено про те, що ОСОБА_1 вимагав повернути йому 12 000 доларів США та просив розпочати досудове розслідування за вчинення дій, які мають ознаки злочину, передбаченого ст. 189 КК України. В заяві заявником ОСОБА_2 не заперечується отримання ним грошових коштів, як інвестиції у комерційний проект, в сумі 12 000 доларів США від ОСОБА_1 . Постановою про закриття кримінального провадження від 06 серпня 2021 року кримінальне провадження від 07 серпня 2020 року за зверненням ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Правовою підставою заявлених позивачем вимог є стаття 1212 ЦК України, за приписом якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга ст.1212 ЦК України). Стаття 1212 ЦК України регулює відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. З постанови про закриття кримінального провадження від 06.08.2021року вбачається, що ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 12 000 тис.доларів США, останній не заперечував, що має відповідні зобов`язання перед позивачем. Отже відповідач ОСОБА_2 визнав, що набув грошові кошти, які належать ОСОБА_1 без належної правової підстави, тобто відсутні між ними будь-які договірні зобов`язання щодо набуття чи зберігання вказаного майна, відповідно, виникло зобов`язаний повернути майно позивачу. Щодо доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності звернення до суду, колегія суддів зазначає, що позивач ОСОБА_1 зрозумів про неповернення коштів в розмірі 12 000,00 доларів США 25.06.2019 року, тобто з дня, коли ОСОБА_2 вручив йому копію заяви про звернення у правоохоронні органи з приводу вимагання коштів в сумі 12 000,00 грн. До цього періоду часу ОСОБА_2 обіцяв ОСОБА_1 у поверненні отриманих коштів. За змістом ст.ст. 256, 257, 261, 262, 267 ЦК позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Доводи апеляційної скарги про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, спростовуються зібраними матеріалами справи. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 06 квітня 2023 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк