Постанова 4824 № 401/3878/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №401/3878/21 Головуючий у суді І інстанції Волошин В.О. провадження №22-ц/824/3072/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Олійника В.І., Кулікової С.В., секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Синюка Станіслава Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування, ВСТАНОВИВ: В листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 56841,85 грн, а також судові витрати судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 липня 2021 року на вул. Личаківській, 130 в м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 - власником якого є позивач, та під його керуванням, яка призвела до пошкоджень транспортних засобів, завдання матеріальних збитків. Згідно постанови Личаківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2021 року по справі № 463/8871/21, винним у вчиненні вищезазначеної ДТП було визнано ОСОБА_2 .. На час дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у відповідача, згідно Полісу обов`язкового страхування № ЕР.203527342. В установленому законом порядку, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування. 16 вересня 2021 року відповідачем було сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 30899,15 грн. На думку позивача відповідачем невірно було визначено суму страхового відшкодування, оскільки вартість відновлення пошкодженого автомобіля позивача склала - 87741,0 грн, а згідно висновку автотоварознавчого дослідження розмір матеріального збитку, який було заподіяно позивачу, як власнику автомобіля становить 88271,9 грн. Оскільки в досудовому порядку відповідач неправомірно відмовив у доплаті суми страхового відшкодування, а тому з метою захисту свого порушеного права позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Синюк Станіслав Леонідович, який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що звіт № 50/10/21 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу є неналежним доказом, обгрунтовуючи тим, що дата дорожньо-транспортної пригоди сталась 28 липня 2021 року, а дата огляду та оцінки транспортного засобу 27 жовтня 2021 року. Також вказував, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять відомостей про понесені витрати на відновлювальний ремонт автомобіля, також про те, що акт виконаних робіт не містить відомостей, що позивач, як власник автомобіля отримав відновлювальний автомобіль і немає претензій. Разом з цим, зазначив, що в матеріалах справи є копія рахунку фактури № 0201112021 від 01.11.2021 року та копія акту виконаних робіт № 0201112021 від 12.11.2021 року, які підтверджують факт проведення ремонтних робіт, суду було зазначено, що автомобіль відремонтований, позивач немає претензій до проведення ремонтних робіт. Відповідач відзив на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надав. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір і відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивачем були понесені витрати на відновлювальний ремонт автомобіля, як і відсутні такі відомості в наданому стороною позивача вищезазначеному рахунку - фактурі. Крім того, акт виконаних робіт, також судом не може бути взятий до уваги, оскільки не містить відомостей, що позивач, як власник автомобіля отримав відновлювальний автомобіль і немає претензій. Також, суд першої інстанції не прийняв до уваги Звіт № 50/10/21, оскільки він є неналежним доказом, так як оцінка здійснена не на дату дорожньо-транспортної пригоди. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Відповідно до п.3 ч.1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Відповідно до п. 34.2, п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти. З урахуванням змісту статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Встановлено, що 28 липня 2021 року на вул. Личаківській, 130 в м. Львові сталася ДТП, за участю автомобіля «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , - власником якого є позивач, та під його керуванням, яка призвела до пошкоджень транспортних засобів, завдання матеріальних збитків. Зазначена ДТП мала місце з вини ОСОБА_2 , що встановлено постановою Личаківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2021р. по справі № 463/8871/21. Внаслідок вказаної ДТП автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, отримав механічні пошкодження. Встановлено, що відповідно до поліса обов`язкового страхування АО ЕР.203527342 забезпеченим є автомобіль "Renault Master", номерний знак НОМЕР_1 з лімітом за шкоду в розмірі 130 000 грн та з 0 франшизою (а.с. 4). Відповідно до звіту № 50/10/21 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку, з ПДВ 20% на заміні складові та матеріали становить 88 271 грн 47 коп. (76 219,86 грн без урахування ПДВ) (а.с 11-14). В матеріалах справи міститься протокол технічного огляду колісного транспортного засобу, який проведено 21.10.2021 року та складено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 15). Згідно даних Рахунок-фактури № 0201112021 від 01.11.2021 року вартість відновлювального ремонту авто становить 87 741 грн без ПДВ (а.с. 28). Відповідно до наряду-замовлення № 0212112021 від 12.11.2021 року на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту (Акт виконаних робіт) розмір ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_2 становить 87 741 грн (а.с. 29). 02.08.2021 року позивач звернувся до ПрАТ СК "ПЗУ Україна" із письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування (а.с. 71-72). З матеріалів справи вбачається, що страховиком у передбачений Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" десятиденний строк було проведено огляд пошкодженого майна і складено протокол технічного огляду колісного транспортного засобу від 10.08.2021 року (а.с. 77). Згідно з даними, що містяться у Аварійному сертифікаті № R511_21_PZU вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу з урахуванням зносу складає 35213,98 грн (а.с. 73-76). Також встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, і відповідачем було сплачено позивачу 30899,15 грн (35 213,98 грн вартість відновлювального ремонт колісного транспортного засобу з урахування зносу - 4314,83 грн сума податку на додану вартість) (а.с. 27). Позивач вважає, що фактичний розмір відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля склав 87 741 грн, при цьому згідно Звіту № 50/10/21 про оцінку матеріального збитку завданого власнику, внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу від 27 жовтня 2021 року, розмір матеріального збитку становить 88 271,47 грн з ПДВ. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що звіт № 50/10/21 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу є неналежним доказом, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції правомірновірно прийшов до висновку про те, що у звіті № 50/10/21 визначення розміру матеріального збитку проводився станом на 21.10.2021 року, а не на дату дорожньо-транспортної пригоди 28.07.2021 року. Слід зазначити, що відповідно до абзацу 2 ст. 32 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків. Колегія суддів вважає безпідставними посилання на акт виконаних робіт № 0201112021 від 12.11.2021 року як на підставу страхового відшкодування, оскільки позивачем не надано документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Тому колегія суддів вважає, що наданий позивачем наряд-замовлення № 0212112021 від 12.11.2021 року на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту (акт виконаних робіт) не є допустимим доказом в частині визначення розміру страхового відшкодування. Доводи апеляційної скарги про позбавлення судом першої інстанції можливості використати свої процесуальні права щодо подання клопотання про призначення по справі автотоварознавчої експертизи, відхиляються апеляційним судом, оскільки під час перегляду даної справи у суді апеляційної інстанції представником позивача було заявлено клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, а також клопотання про витребування з ПрАТ СК "ПЗУ Україна" матеріали страхової справи та на електронному носію цифрові фотокартки пошкодженого автомобіля "Volkswagen Passat", номерний знак НОМЕР_2 . За результатами вирішення вказаного клопотання апеляційним судом було ухвалено відповідне процесуальне рішення про відмову у задоволенні клопотання. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем заявлялось письмове клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи у суді першої інстанції у строки визначені ЦПК України. З огляду на викладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, адже позивачем не було належним чином надано до акту виконаних робіт від 12.11.2021 року розрахункових документів (чек/квитанція/платіжне доручення), спрямованих на підтвердження понесених позивачем витрат з відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу. Разом з тим, відповідачем правомірно здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 30899,15 грн. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача не було порушено відповідачем. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами положення ч. 2 ст. 1192 ЦК України. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Синюка Станіслава Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «06» квітня 2023 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді В.І. Олійник С.В. Кулікова