Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/1907/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/309/23Головуючий по 1 інстанції Справа №711/1907/21 Категорія: 305010000 Скляренко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2023 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач Головне управління Національної поліції в Черкаській області; відповідач Черкаська обласна прокуратура; особа, що подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про стягнення збитків, в с т а н о в и в: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказував, що 30 вересня 2019 року він звернувся із письмовою заявою від 28 вересня 2019 року про погрозу вбивством йому та його рідним громадянином ОСОБА_2 . Вказану заяву зареєстровано до ТПЕО за № 3461, але в строк 24 години, згідно зі статтями 214-216 КПК України відповідь йому надана не була, що змусило його подати скаргу до суду (справа № 706/1512/19) та скаргу до Черкаської обласної прокуратури. Але в судове засідання, яке було призначене на 24 жовтня 2019 року та на 24 грудня 2019 року ніхто не з`явився, а він, щоб дістатися до суду та виготовити копії документів, витратив свій особистий час та 256 грн. В наступному судовому засіданні, що відбулось 24 січня 2020 року, прокурор Савченко В.В. повідомив, що його заяву приєднано до кримінального провадження від 30 вересня 2019 року за заявою ОСОБА_3 . Тому, ухвалою слідчого судді Христинівського районного суду Черкаської області від 24 січня 2020 року та ухвалою Черкаського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року в задоволенні його скарги відмовлено, а ухвалу залишено без змін. Тобто, кримінальне провадження відкрито за заявою ОСОБА_3 про шахрайство, а це погроза вбивством. Тому, він (позивач) змушений був оскаржувати вказані рішення до Верховного Суду. Також, позивач ОСОБА_1 вказує, що за організацію викрадення громадянином Онищаком майна з його (позивача) домоволодіння було відкрите кримінальне провадження № 12019250260000410 від 12 листопада 2019 року, в якому він ОСОБА_1 визнаний потерпілим, а це також процесуальні витрати в сумі 86 грн. Крім того, 27 січня 2020 року гр. Онищак підпалив будинок ОСОБА_1 , де згоріло майно, чим також завдав позивачу моральної шкоди. В зв`язку з цим він в цей же день, а саме 27 січня 2020 року звернувся до поліції із заявою, але в реєстрації в ЄРДР його заяви було відмовлено. Тому позивач знову був змушений звернутися до суду зі скаргою (справа № 706/159/20). Ухвалою слідчого судді Христинівського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано зареєструвати його заяву в ЄРДР. 26 лютого 2020 року було відкрите кримінальне провадження за № 12020250260000066, яке розслідується вже 2-й рік. Внаслідок цього процесуальні витрати, які складають 158 грн., не стягнуті. Тому він змушений звертатися зі скаргами до Черкаської обласної прокуратури та ГУНП в Черкаській області, але всі скарги повертаються, і він повинен був звертатися з позовом до ЧОП в ЧОАС. Рішенням ЧОАС від 07 липня 2020 року визнано незаконною бездіяльність Черкаської обласної прокуратури та зобов`язано зареєструвати заяву про погрози вбивством до ЄРДР та надати обґрунтовану відповідь на заяву про погрози вбивством. Однак, рішення суду прокуратура не виконує, що змушує позивача звертатися до ГПУ про кримінальний злочин прокуратури, що передбачений ст. 382 КК України. Разом з тим, позивач зазначає, що в цей час особи під керівництвом ОСОБА_2 отруюють воду в його криниці, тому ним було подано заяву до поліції з викликом на місце злочину. Однак, його заяву до ЄРДР не внесено та воду з криниці на експертизу не взято. Відтак, він знову був змушений звернутися до суду (справа № 706/202/20). Ухвалою від 04 березня 2020 року скаргу позивача задоволено частково, зобов`язано зареєструвати його заяву в ЄРДР, а у стягненні процесуальних витрат та визнання незаконною бездіяльності було відмовлено. Також вказує, що слідчий і прокурор заперечують в суді проти задоволення скарги і лише на скарги до ГПУ обласна прокуратура повідомила, що 11 березня 2020 року відкрите кримінальне провадження № 12020250260000089. А в цей час ВС ухвалою від 24 лютого 2020 року відмовив у відкритті касаційного провадження в справі № 706/1512/19 (провадження № 51-879ск20) з підстав того, що оскарження в касаційному провадженні не передбачено. Отже, позивач змушений сплачувати за оскарження незаконних дій слідчих і прокурорів, а, відповідно до Кримінального процесуального кодексу України та Конституції України, йому гарантовано право на стягнення завданих процесуальних, судових, матеріальних збитків. Також вказує, що після подачі заяви про кримінальні злочини Черкаської обласної прокуратури, передбачені статтями 367, 382 КК України, з ОГП йому було повідомлено, що 08 грудня 2020 року заяву щодо невиконання рішень ЧОАС від 26 червня 2019 року та від 07 липня 2020 року направлено до ЧОП, а так як рішення не надсилалися, то він змушений був звертатися до ЧОАС з позовом до ЧОП в справі №711/1146/21, яка перебуває на розгляді. А ЧОП повідомляє, що вже 05 січня 2021 року відкрите кримінальне провадження №12022255360000002, тобто з відведених 24 годин кримінальне провадження відкрите через півроку. Статтями 2, 24, 56, 18, 122, 126 КПК України, статтями 55, 56 Конституції України позивачу гарантовано стягнення завданих процесуальних, судових, матеріальних збитків, завданих органом досудового слідства та прокуратури,тому враховуючи викладене вище, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з належних відповідачів на його користь процесуальні витрати в сумі 874 грн, судові витрати в сумі 478 грн та матеріальну шкоду в сумі 2 458 грн. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та наданий час для усунення недоліків позовної заяви. 13 квітня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків в позовній заяві про стягнення збитків. В зазначеній заяві позивач вказує, що в позовній заяві вказано всі кримінальні провадження, в яких вказано суми понесених процесуальних, судових витрат, які підлягають до стягнення з відповідачів. Також зазначає, що у кримінальній справі №706/1512/19 йому завдано шкоду, при цьому його процесуальні витрати складають 256 грн, судові витрати складають 70 грн, витрачений робочий особистий час 188 грн. У кримінальному провадженні №12019250200000410 процесуальні витрати з судовими витратами становлять 86 грн, а у кримінальному провадженні №12020250260000066 процесуальні витрати становлять 28 грн, а судові витрати 36 грн. Також вказує, що оскільки він через незаконні дії ОСОБА_2 звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення останнім кримінального правопорушення, а в подальшому звертався і до суду (справа №706/202/20) та подавав позов до ЧОП (справа №580/811/20) про незаконну бездіяльність прокуратури, та знову подавав скарги до суду про незаконну бездіяльність у частині невизнання потерпілим (справа № 706/315/20), то йому завдано шкоди на суму 450 грн. Крім того, вказує, що, хоча на виконання ухвали суду у справі №706/202/20 і було відкрито кримінальне провадження №12020250260000089, однак процесуальні, судові витрати в сумі 48 грн не стягнуті, хоча позивач змушений був наймати спеціалістів для очистки криниці, викачки води і сума затрат на це становить 2 800 грн. Через незаконні дії органів досудового розслідування та прокуратури позивач змушений витрачати кошти на правову допомогу, подачу заяв до поліції, прокуратури, скарг до суду та позовних заяв в адміністративному судочинстві, що призведе до втрати здоров`я та моральних страждань. Тому, він позивач змушений заявляти клопотання про витребування та дослідження матеріалів кримінальних справ, в яких йому завдано процесуальні, судові та матеріальні збитки. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем, на якого покладено обов`язок доказування своїх позовних вимог, не доведено належними та переконливими доказами факту заподіяння йому майнової шкоди, про яку він зазначає в позовній заяві. Доводи позивача про те, що в зв`язку з невнесенням відомостей до ЄРДР по його заявах, що призвело до оскарження таких дій відповідачів до суду, а також довготривалим розслідуванням вищевказаних кримінальних проваджень йому завдана майнова шкода, яка складається із процесуальних та судових витрат по вищевказаним судовим та кримінальним провадженням, а також із втрати особистого робочого часу, чи витрат на найм спеціалістів для очистки криниці не доведені належними доказами, як і підстави для відшкодування такої шкоди саме відповідачами у даній справі ГУНП в Черкаській області та Черкаською обласною прокуратурою. Жодних підстав для відшкодування ГУНП в Черкаській області чи Черкаською обласною прокуратурою процесуальних, судових витрат ОСОБА_1 та втрат його особистого робочого часу, про які зазначає позивач, судом не встановлено. Крім того, на ГУНП в Черкаській області та Черкаську обласну прокуратуру не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка за твердженням позивача, завдана йому у кримінальному провадженні № 12020250260000089 в зв`язку із наймом спеціалістів для очистки криниці. Така шкода, у випадку доведеності її заподіяння належними доказами, підлягає відшкодуванню саме виною особою обвинуваченим у зазначеному кримінальному провадженні. В даному ж випадку позивачем ОСОБА_1 , в межах заявлених ним позовних вимог, не доведено належними і допустимими доказами факту завдання йому майнової шкоди, про яку він вказує, як і не доведено підстав і для відшкодування такої шкоди саме ГУНП в Черкаській області та Черкаською обласною прокуратурою. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, прийняття без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, просить його скасувати та направити матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В мотивування поданої апеляційної скарги зазначає, що про всі процесуальні витрати ним вказано у позовній заяві, відповіді на відзив та в заяві про виправлення недоліків позовної заяви. Крім того звертає увагу, що право на відшкодування завданих процесуальних витрат визнано рішенням Черкаським окружним адміністративним судом від 07 липня 2020 року в справі №580/811/20, яким було визнано протиправною бездіяльність відповідача Черкаської обласної прокуратури в частині не розгляду заяви від 29 січня 2020 року з проведенням перевірки та внести до ЄДРДР та відкриття кримінального провадження за погрози вбивством. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що йому завдано майнової шкоди (збитків), які складаються із наступного: - понесені ним витрати у справі №706/1512/19 на проїзд до суду, на виготовлення копій та втратою особистого робочого часу, а саме: процесуальні витрати у сумі 256 грн, судові витрати у сумі 70 грн, втрати робочого особистого часу у сумі 188 грн, - процесуальні витрати у кримінальному провадженні №12019250260000410 від 12 листопада 2019 року (за фактом викрадення майна) на суму 86 грн, - процесуальні (судові) витрати у справі 706/159/20 та у кримінальному провадженні №12020250260000066 від 26 лютого 2020 року (за фактом підпалу) на суму 158 грн, - витрати у справах №706/202/20, №580/811/20 та 706/315/20 на суму 450 грн та у кримінальному провадженні №12020250260000089 від 11 березня 2020 року процесуальні (судові) на суму 48 грн, для залучення спеціалістів для очищення криниці (викачку води) на суму 2 800 грн. При цьому, позивач ОСОБА_1 просить стягнути із відповідачів на його користь процесуальні витрати в сумі 874 грн, судові витрати в сумі 478 грн, матеріальну шкоду в сумі 2 458 грн. Уточнень до позовної заяви, в установленому законом порядку, позивач не подавав. У матеріалах справи міститься рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі № 580/811/20, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність прокуратури Черкаської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 29 січня 2020 року у частині «провести перевірку, відібрати пояснення та дослідити матеріали із зобов`язанням зареєструвати заяви до ЄРДР та відкрити кримінальне провадження за погрозу вбивством». Зобов`язано прокуратуру Черкаської області надати обґрунтовану відповідь на заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2020 року щодо реагування на погрозу вбивством. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України). В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21 Конституції України). Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України). Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ратифікована Європейська конвенція з прав людини 1950 року (далі - Конвенція), а відтак в силу статті 9 Конституції Українивона є частиною національного законодавства України. Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції (стаття 1 Конвенції). Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 розділу І Конвенції). Згідно із статтею 1 Протоколу № 12 до Конвенції здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою (пункт 1). Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1 (пункт 2). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК Українивипадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України). Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частини перша та друга статті 22 ЦК України). Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України). Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України). Стаття 1176 ЦК України регулює питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Частина перша цієї статті встановлює перелік наслідків відповідної поведінки зазначених органів, які передбачають спеціальний режим відшкодування шкоди за них. Судом першої інстанції правильно встановлено, що відсутні підстави для застосування частини першої статті 1176 ЦК України у цій справі. Разом з тим, у всіх інших випадках відповідно до частини шостої цієї статті ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У даній справі позивачем було заявлено вимогу про стягнення матеріальної шкоди, які він вважав реальними збитками у вигляді: проїзду до суду, виготовлення копій та втрати особистого часу, витрати пов`язані із залучення спеціалістів для очищення води криниці. Здійснивши аналіз обставин справи, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів, які б доводили належним чином, що заявлені витрати позивач дійсно поніс та не надано доказів того, що дані витрати позивача можна кваліфікувати як майнову шкоду, нанесену йому представниками ГУНП у Черкаській області та Черкаською обласною прокуратурою, що підлягає відшкодуванню відповідачами у цій справі. Щодо збитків понесених із залученням позивачем спеціалістів на очищення води в криниці, то судом першої інстанції вірно зазначено, що така шкода, у випадку доведеності її заподіяння належними доказами, підлягає відшкодуванню саме виною особою обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12020250260000089. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування або зміни даного рішення. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді