Ухвала КЦС ВС № 2-912/2007

Ухвала 06 квітня 2023 року м. Київ справа № 2-912/2007 провадження № 61-4716ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , до Лолинської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, правонаступником якої є Вигодська селищна рада Долинського району Івано-Франківської області, про визнання права власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: У липні 2007 року ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Лолинської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, правонаступником якої є Вигодська селищна рада Долинського району Івано-Франківської області, про визнання права власності на нерухоме майно. Заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається із житлового будинку загальною площею 69,0 кв.м, житловою - 36,9 кв.м, допоміжною - 28,1 кв.м, стайні, шопи, стодоли, стайні, шопи, вбиральні, воріт, огорожі, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 , який не брав участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу на заочне рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2007 року. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2007 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 27 березня 2023 року ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Заявниця узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, проте не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявниці необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявницею сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України. Зважаючи на те, що позовну заяву пред`явлено у липні 2007 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93. Ставка державного мита із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів, встановлюються із позовних заяв - 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Станом на 01 січня 2007 року неоподаткований мінімум доходів громадян був встановлений у розмірі 17 грн. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Судами встановлено, що вартість спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , складає 43 865 грн. Отже, враховуючи характер спору та клопотання касаційної скарги, заявниці необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 877,30 грн (438,65 грн х 200%). Заявницею сплачено судовий збір у розмірі 469 грн. Таким чином, заявниці необхідно доплатити судовий збір у розмірі (877,30 грн - 469 грн) 408,30 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Слід звернути увагу, що у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі заявницею не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності. За змістом пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України укасаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). У касаційній скарзі заявниця не зазначила місцезнаходження Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області. Таким чином, заявниці необхідно надіслати на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням точної адреси місцезнаходження Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 24 квітня 2023 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников