Ухвала КАС ВС № 360/205/23

УХВАЛА 05 квітня 2023 року м. Київ справа №360/205/23 адміністративне провадження № Пз/990/3/23 розглянувши подання судді Луганського окружного адміністративного суду Секірської А.Г. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи № 360/205/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 06.03.2023 ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) через підсистему «Електронний суд» звернувся до Луганського окружного адміністративного з повозом до ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України ( далі - Військова частина НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 до 100 000 грн додаткової винагороди, у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» ( далі - Постанова КМУ №168), за грудень 2022 року та січень 2023 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , у відповідності до пункту першого постанови КМУ №168, збільшення додаткової винагороди, з врахуванням сплати податків і зборів, за грудень 2022 року в сумі 48 932,26 грн та за січень 2023 року в сумі 37 811,29 грн. На обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що він є майстром-сержантом, який проходить військову службу на посаді старшого розвідника-водія прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. АДРЕСА_2) головного оперативно-розшукового відділу Військової частини НОМЕР_1 та з 24.02.2022 бере безпосередню участь у бойових діях, забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2023 № 12/490. Вказав, що у період з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 14.01.2023 та з 29.01.2023 по 31.01.2023 він брав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Об`єднаних сил у східній частині АДРЕСА_1 відповідно до бойових розпоряджень по Військовій частині НОМЕР_1 . На думку позивача , за 31 добу грудня 2022 року відповідач повинен був нарахувати йому 70 000 гривень, та з врахуванням сплати податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів, зокрема військового збору у розмірі 1,5%., виплатити 68 950,00 гривень, а за 17 діб січня 2023 року - повинен був нарахувати 38387,10 грн, а з врахуванням сплати податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів, зокрема військового збору у розмірі 1,5%, та вплатити 37811,29 грн. Однак, 27.01.2023 відповідачем, відповідно до наказу №13-ОС від 08.01.23 «Про виплату грошового забезпечення», виплачено лише 20017,74 грн, що відповідає лише 9 добам проходження служби та виконання завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій у грудні 2022 року. (Розрахунок: 70000:31х9=20 322,58 грн, з відрахуванням військового збору 304,84 грн - 20 017,74 грн). При цьому, за січень 2023 року з боку відповідача йому взагалі не було нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі до 70 000 грн. Як наслідок, на думку позивача, внаслідок бездіяльності відповідача, йому недоплачено збільшення додаткової винагороди за грудень 2022 року та січень 2023 року в загальній в сумі 86 743,55 гривень Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб. 28 березня 2023 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло подання судді Луганського окружного адміністративного суду про розгляд справи №360/205/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії як зразкової. Вказане подання надійшло разом з матеріалами адміністративної справи № 360/205/23 та копіями ухвал про відкриття провадження у справах №№ 360/174/23, 360/175/23, 360/177/23, 360/178/23, 360/180/23, 360/181/23, 360/187/23, 360/188/23, 360/189/23, 360/191/23, 360/190/23, 360/193/23, 360/208/23, 360/209/23, 360/206/23, 360/204/23, 360/173/23, 360/195/23, 360/203/23, 360/194/23, 360/202/23, 360/198/23, 360/199/23, 360/211/23, 360/213/23, 360/214/23, 360/215/23, 360/222/23, 360/225/23, 360/227/23, 360/241/23 на підтвердження кількості подібних справ до тієї, що направлена до Верховного Суду для ухвалення зразкового рішення. Доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової обґрунтовано, зокрема, потребою забезпечення своєчасного та сталого вирішення судами справ, а також тим, що: - вирішення зазначених спорів має велике соціальне зазначення для осіб, які проходять військову службу в умовах військової агресії РФ; - розгляд Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечить сталість та єдність судової практики, наддасть можливість відповідачу у справі вирішити зазначені спори в позасудовому порядку , що призведе до підвищення рівня довіри до судової гілки влади . Обґрунтовуючи необхідність розгляду цієї справи як зразкової, суддя ОСОБА_2 у поданні також наголошувала на тому, що у провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувають подібні справи, які можна вважати типовими (№№ №№ 360/174/23, 360/175/23, 360/177/23, 360/178/23, 360/180/23, 360/181/23, 360/187/23, 360/188/23, 360/189/23, 360/191/23, 360/190/23, 360/193/23, 360/208/23, 360/209/23, 360/206/23, 360/204/23, 360/173/23, 360/195/23, 360/203/23, 360/194/23, 360/202/23, 360/198/23, 360/199/23, 360/211/23, 360/213/23, 360/214/23, 360/215/23, 360/222/23, 360/225/23, 360/227/23, 360/241/23). Вказала, що у вказаних справах відповідачем є Військова частина НОМЕР_1 , спір виник з аналогічних підстав ( ненарахування та невиплата додаткової винагороди збільшеної до 100 тис. грн), у відносинах, що регулюються одними нормами права ( застосування п.1 Постанови КМУ №168), та у яких позивачем заявлено аналогічні вимоги. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі № 360/205/23 як зразкової, Верховний Суд виходить з такого. Згідно з пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 4 КАС України зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення. Порядок і умови ініціювання та вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі наведені у статті 290 КАС України. Відповідно до частини першої статті 290 КАС України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції. Частиною другою статті 290 КАС України визначено, що у поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, уважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, у тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи. Необхідно зазначити, що інститут зразкових рішень запроваджений з метою підвищення ефективності правосуддя шляхом розвантаження судів та спрощення процедури розгляду справ. Розгляд типової справи як зразкової має відбуватись у правовідносинах, які виникли насамперед внаслідок нового чи зміненого правового регулювання у певній сфері суспільних відносин, що в свою чергу зумовлює необхідність скерування практики застосування таких змін з метою їх правильного сприйняття і реалізації. Аналізуючи наведені положення процесуального закону для визначення доцільності ухвалення зразкового рішення у згаданій категорії спорів, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у справах №360/1809/20, № 620/4149/20, № 300/3440/20, № 600/3364/22-а, № 240/19602/22 про те, що інститут зразкової справи запроваджений з метою вирішення Верховним Судом питань застосування норм матеріального права у значній кількості адміністративних справ, які характеризуються аналогічними позовними вимогами та підставами виникнення спору, однаковими нормами, які регулюють спірні правовідносини, а також відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень. Верховний Суд констатував, що лише наявність усіх вищезазначених ознак типових справ може бути підставою для висновку про доцільність ухвалення рішення у зразковій справі задля забезпечення передбачуваності та єдності правозастосовної практики у певній категорії спірних правовідносин та швидкого розгляду значної кількості однотипних справ. Крім того, кількісний показних типових справ безумовно має значення при вирішенні питання про доцільність ухвалення зразкового рішення. Це вбачається безпосередньо зі змісту частини першої статті 290 КАС України. Проте, необхідно також зауважити, що доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів повинна виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Тобто "доцільність" є дещо ширшою категорією, аніж "кількість" однотипних спорів, які потребують однакового підходу до їх вирішення, тож не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України мають ознаки типових, відтак механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно застосовувати/розглядати лише як спосіб зменшити навантаження на суди першої інстанції. Якщо виходити з того, що інститут зразкової справи є одним із способів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики, то в такому сенсі основним орієнтиром для застосування цього механізму, на думку колегії суддів, має бути необхідність усунення (вирішення) проблеми неоднакового чи суперечливого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори у яких виникли за аналогічних обставин справи та однакового правового регулювання спірних відносин. Тобто має існувати чітко окреслена проблема чи складність у правозастосуванні (зумовлена, приміром, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних відносин) на прикладі типових справ, кількість яких у поєднанні з необхідністю узгодження підходів до їх вирішення і визначатиме доцільність ухвалення зразкового рішення в певній категорії спорів. Також варто додати, що неоднаковість підходів до вирішення однотипних спорів може проявитися, коли складеться певна (суперечлива чи неоднакова) судова практика їх розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, яка власне і засвідчить цю відмінність у правозастосуванні. У такому контексті зразкове рішення слугуватиме для судів першої та апеляційної інстанцій своєрідним взірцем, орієнтиром того, як потрібно застосовувати закон і вирішувати подібні справи. Аналогічну позицію з приводу мети застосування процесуального механізму ухвалення зразкового рішення було висловлено в ухвалах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі №420/13452/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 600/3364/22-а та у справі № 480/4640/22. Однак, у поданні судді Луганського окружного адміністративного суду Секірської А.Г. не розкрито у чому суд бачить проблему щодо застосування положень постанови КМУ №168 (зумовленої, приміром, нечіткістю чи суперечливістю законодавства, наявністю неоднакових підходів до його тлумачення і застосування, неузгодженістю судової практики вирішення цих спорів); неможливості надання самостійної відповіді на поставлені ним питання, з приводу яких пропонує висловитися Верховному Суду. Обґрунтування необхідності розгляду справи як зразкової, з посиланням на її велике соціальне значення для осіб, які проходять військову службу в умовах військової агресії РФ та майбутню можливість відповідача у справі вирішити такі спори в позасудовому порядку, Суд відхиляє як таке, що жодним чином не засвідчує наявність правової проблеми, яку необхідно вирішити (усунути) у відповідних справах. На думку Суду, недостатньо передати для вирішення Верховному Суду справу (як зразкову) тільки тому, що такі справи непоодинокі; передусім має існувати правова проблема, яка потребує однакового вирішення для значної кількості (типових) справ, а не лише справа/справи, у яких необхідно постановити рішення. За правилами частини шостої статті 290 КАС України Верховний Суд відмовляє у відкритті провадження у зразковій справі, якщо подання не відповідає вимогам частини першої та (або) другої цієї статті. Оскільки у даному конкретному випадку зазначені у поданні підстави не зумовлюють доцільності розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової, тобто подання не відповідає вимогам частини першої статті 290 КАС України, у відкритті провадження за поданням судді Луганського окружного адміністративного суду Секірської А.Г. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи №360/205/23 у порядку статті 290 КАС України слід відмовити. Враховуючи викладеного та керуючись статтями 4, 248, 290 КАС України, Суд,-

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті провадження за поданням судді Луганського окружного адміністративного суду Секірської А.Г. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи № 360/205/23. Подання судді у справі № 360/205/23 разом з доданими документами повернути до Луганського окружного адміністративного суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Судді Н.А. Данилевич А.В. Жук Н.М. Мартинюк А.Г.Загороднюк Ж.М. Мельник - Томенко