Постанова 4823 № 745/16/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 05 квітня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 745/16/23 Головуючий у першій інстанції - Стельмах А. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/536/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В., учасники справи: заявник: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Корюківська районна державна адміністрація Чернігівської області, Сосницька селищна рада Чернігівської області, розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, - У С Т А Н О В И В: Ухвалою Сосницького районного суду Чернігівської області від 20.01.2023 заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна повернуто заявнику. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 20.01.2023 скасувати та постановити нове судове рішення, яким відкрити провадження у справі, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість і безпідставність, невідповідність нормам матеріального, процесуального права та обставинам справи. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що він не є тією особою, яка має права підписувати позовну заяву. Заявник звертає увагу на те, що законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Зазначає, що судом не взято до уваги, що в матеріалах справи мається рішення № 283 Сосницької селищної ради, де зазначено, що саме заявника доцільно призначити опікуном ОСОБА_2 . Посилається на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої «право на суд» включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Указує, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Проте повертаючи заяву з підстав підписання особою, яка не має права її підписувати, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що у січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити над нею опіку та призначити його опікуном ОСОБА_2 . Заяву обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 є рідною сестрою його дружини, вони фактично проживають протягом останніх десяти років однією сім`ю, перебувають у родинних відносинах, мають спільний бюджет. ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, потребує стороннього догляду та нагляду, знаходиться на обліку в психіатра з діагнозом «обмеження самообслуговування; обмеження здатності до орієнтації; обмеження здатності контролювати свою поведінку». Указував, що саме він утримує ОСОБА_2 , здійснює за нею догляд, фактично виконує обов`язки по її утриманню, його дружина зосереджена на двох роботах та допомозі йому по господарству. Зазначав, що з метою належної охорони і захисту прав та інтересів хворої ОСОБА_2 , у разі визнання її недієздатною, їй необхідно призначити опікуна. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Сосницької селищної ради № 283 від 23.12.2022 він може дбати про ОСОБА_2 , створити необхідні побутові умови, забезпечити її доглядом та піклуванням. Ухвалою Сосницького районного суду Чернігівської області від 20.01.2023 заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику на підставі ч. 1 п. 4 ст. 185 ЦПК України. Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що заявник належить до членів сім`ї чи є близьким родичем ОСОБА_2 в розумінні ст. 296 ЦПК України, а тому він не може порушувати перед судом питання про визнання ОСОБА_2 недієздатною. З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України). За частиною 3 статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи. Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У пункті 1 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (ч. 3 ст. 296 ЦПК України). Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України). Статтею 9 СК України встановлено коло осіб, сімейні особи між якими регулюються СК України, зокрема це подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та не визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19). Так, заявник, звертаючись до суду, указував, що стосовно особи, яку він просить визнати недієздатною він є чоловіком її сестри. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_3 (дружиною заявника) та ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 , не є ані близьким родичем ОСОБА_2 , ані членом її сім`ї. Сам факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не є підставою для віднесення ОСОБА_2 до членів сім`ї ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не є членом сім`ї та близьким родичем ОСОБА_2 . Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 11 червня 2019 року у справі № 130/2391/18 (провадження № 61-1307св19), від 20 січня 2022 року у справі № 752/24219/20 (провадження № 61-16373св21) Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Оскільки заява подана особою, яка не може виступати заявником у такій категорії справ окремого провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення заяви ОСОБА_1 . Цей висновок ґрунтується на правильному застосуванні та тлумаченні норм матеріального та процесуального права: статті 296 ЦПК України, статей 2, 3, 9 СК України. У зв`язку з наведеним апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Апеляційний суд не бере до уваги посилання заявника на наявність в матеріалах справи рішення № 283 Сосницької селищної ради, де зазначено, що саме його доцільно призначити опікуном ОСОБА_2 , оскільки першочерговим питанням суду є встановлення наявності правосуб`єктності заявника у даній справі, і в залежності від цього вирішення по суті заяви. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуюча О.Є.Мамонова Судді О.І. Онищенко Н.В.Шитченко