Постанова 4813 № 522/19689/20

Номер провадження: 22-ц/813/2298/23 Справа № 522/19689/20 Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.03.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В., за участю секретаря - Поворозко І.Ю., переглянувши в режимі відеоконференції справу №522/19689/20 за позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 1 листопада 2021 року у складі судді Абухіна Р.Д., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 6 листопада 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що Наказом директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23 листопада 2020 року №16-к її призначено на посаду судового експерта відділу психологічних та інших досліджень лабораторії криміналістичних досліджень №2 на період відсутності основного працівника ОСОБА_2 , яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років. У зв`язку зі змінами штатного розпису Наказом директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 4 травня 2020 року №129-к її призначено на посаду судового експерта відділу психологічних та інших досліджень лабораторії на період відсутності основного працівника ОСОБА_2 , яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років, а Наказом від 26 серпня 2020 року №347-к її звільнено з 31 серпня 2020 року з посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строкового договору (працівник ОСОБА_2 вийшла на роботу з відпустки по догляду за дитиною). Звільнення з роботи вважає незаконним, так як вона є одинокою матір`ю, має на утриманні трьох дітей, робота для неї є основним джерелом доходу, звільнення проведено у період перебування її у відпустці по догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину, на неї як на жінку, яка є одинокою матір`ю, при звільненні поширюються заборони, передбачені статтею 184 КЗпП України, тощо. Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_1 просила: визнати протиправним та скасувати Наказ директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 серпня 2020 року №347, яким ОСОБА_1 звільнено з 31 серпня 2020 року з посади судового експерта відділу психологічних та інших досліджень у зв`язку з закінченням строкового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України; поновити її на посаді судового експерта відділу психологічних та інших досліджень; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с.1-5). Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 9 листопада 2020 року відкрито провадження у справі (а.с.32). Відповідач Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз позов не визнав, зазначивши, що у зв`язку з закінчення строкового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України ОСОБА_1 звільнена 31 серпня 2020 року з посади судового експерта відділу психологічних та інших досліджень наказом директора ОНДІСЕ від 26 серпня 2020 року №347-к; підставою наказу про звільнення ОСОБА_1 став наказ від 26 серпня 2020 року №346-к «Про вихід на роботу ОСОБА_2 з соціальної відпустки по догляду за дитиною». Звільнити працівника у зв`язку з закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацезданості, так і в період перебування його у відпустці, оскільки стаття 40 КЗпП України встановлює заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатнотсі та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України. Припинення трудового договору по закінченню строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника, свою волю на укладення строкового трудового договору працівник виразив у заяві про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. ОСОБА_1 звільнено з посади в останній день перед виходом на роботу постійного працівника, а саме з 31 серпня 2020 року, при звільненні проведено всі необхідні розрахунки у встановлений законом строк, права позивача не порушені. Посилання позивача на те, що робота для неї є основним джерелом доходу, протирічать тому, що з квітня по серпень 2020 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, що фактично ОСОБА_1 з дня прийняття її на роботу відпрацювала лише два місяці, решта часу перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Порушення передбачених статтею 184 КЗпП України гарантій та заборон при звільненні ОСОБА_1 також відсутні (а.с.60-63). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 1 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.97-101 Висновок суду мотивовано тим, що позивач звільнена у зв`язку з закінченням дії строкового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, порядок звільнення із зазначених підстав дотримано. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення вимог (а.с.110-111). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. При винесенні рішення суд не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_3 є одинокою матір`ю, має на утриманні трьох дітей, звільнена у період знаходження у відпустці в зв`язку з оголошенням карантину, що при звільненні їй не запропонована інша робота. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне. Наказом директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23 січня 2020 року №16-к «Про прийняття ОСОБА_1 » прийнято ОСОБА_1 на посаду судового експерта сектору лінгвістичних, психологічних та інших досліджень лабораторії криміналістичних досліджень №2 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз з 27 січня 2020 року з посадовим окладом згідно зі штатним розписом на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 до фактичного виходу її на роботу (підстава: заява ОСОБА_1 ) (а.с.64). Наказом директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 4 травня 2020 року №129-к «Про переведення працівників» у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису переведено працівників Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз 4 травня 2020 року, серед іншого: ОСОБА_1 на посаду судового експерта сектору лінгвістичних, психологічних та інших досліджень лабораторії криміналістичних досліджень №2 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, призначену на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, перевести на посаду судового експерта відділу психологічних та інших досліджень на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника до фактичного виходу його на роботу з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (підстава: заява ОСОБА_1 ) (а.с.65, 66, 67). Наказами директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 8 квітня 2020 року №95-в/ка «Про відпустку без збереження заробітної плати ОСОБА_1 », від 28 квітня 2020 року №116-к «Про відпустку без збереження заробітної плати ОСОБА_1 », від 12 травня 2020 року №136-к «Про відпустку без збереження заробітної плати ОСОБА_1 », від 25 травня 2020 року №156-к «Про відпустку без збереження заробітної плати ОСОБА_1 », від 22 червня 2020 року №212-к «Про відпустку без збереження заробітної плати ОСОБА_1 », від 3 серпня 2020 року №300-к «Про відпустку без збереження заробітної плати ОСОБА_1 » ОСОБА_1 перебувала у відпусках з 8 квітня 2020 року по 31 серпня 2020 року у зв`язку з карантинними заходами (підстави: заяви ОСОБА_1 ) (а.с.68-73). Наказом директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 серпня 2020 року №346-к «Про вихід на роботу ОСОБА_2 з соціальної відпустки для догляду за дитиною» наказано ОСОБА_2 , судового експерта відділу психологічних та інших досліджень Одеського наукового-дослідного інституту судових експертиз, вважати такою, що приступила до роботи з 1 вересня 2020 року з посадовим окладом згідно штатного розпису (підстава: заява ОСОБА_2 ) (а.с.74, 75). Наказом директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 серпня 2020 року №347-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади судового експерта відділу психологічних та інших досліджень Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз 31 серпня 2020 року у зв`язку з закінченням строкового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України (підстава: наказ від 26 серпня 2020 року №346-к «Про вихід на роботу ОСОБА_2 з соціальної відпустки для догляду за дитиною») (а.с.22). Отже, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на підставі трудового договору, укладеного на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, що відповідає положенням пункту 2 частини 1 статті 23 КЗпП України; строк трудового договору сторонами трудового договору був погоджений періодом перебування іншого працівника у відпустці по догляду за дитину. Підстави припинення трудового договору визначено статтею 36 КЗпП України, такими підставами згідно пункту 2 частини 1 даної статті є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Працівник ОСОБА_2 вийшла на роботу 1 вересня 2020 року, відповідно працівник ОСОБА_1 , строковий договір якої залежав від виходу на роботу працівника ОСОБА_2 , припинено 31 серпня 2020 року. Отже, трудовий договір з ОСОБА_1 припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку, який при укладенні трудового договору визначено пунктом 2 частини 1 статті 23 КЗпП України. Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи іншого волевиявлення працівника, власник не зобов`язаний попереджувати чи іншим чином інформувати працівника про майбутнє звільнення. Припинення строкового трудового договору з ОСОБА_1 по пункту 2 статті 36 КЗпП України проведено з дотриманням норм трудового законодавства; правові підстави для скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на посаді, на яку вийшла працівник ОСОБА_2 , та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Щодо гарантій і заборон, передбачених положеннями статті 184 КЗпП України. На час звільнення ОСОБА_1 мала дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дійсно, при звільненні по закінченні строку трудового договору слід враховувати, що звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 КЗпП України, провадиться з обов`язковим працевлаштуванням, що на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Проте, у даній справі ОСОБА_1 вимоги щодо виконання відповідачем передбаченого частиною 3 статті 184 КЗпП України обов`язку працевлаштування у зв`язку зі звільненням по закінченні строку трудового договору чи щодо виплати середньої заробітної плати, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору, не заявляла, відповідно, суд такі вимоги не вирішував. Припинення трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору) не є тотожним дотриманню роботодавцем при звільненні гарантій та заборон, передбачених частиною 3 статті 184 КЗпП України. Порушення роботодавцем при звільненні працівника по закінченні строку трудового договору положень частини 3 статті 184 КЗпП України не має наслідком скасування наказу про звільнення працівника по пункту 2 статті 36 КЗпП України, поновлення його на посаді, з якої працівник звільнений, та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції розглянув справу в межах позовних вимог у відповідності до визначеного статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові. Дане рішення не є перешкодою для звернення ОСОБА_1 у іншій справі до суду за захистом трудового права, якщо вважає таке порушеним не дотриманням роботодавцем положень статті 184 КЗпП України. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 1 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 5 квітня 2023 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Є.С.Сєвєрова Т.В.Цюра