Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/4207/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 квітня 2023 року справа №200/4207/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022р. у справі №200/4207/22 (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу період роботи: з 05.09.1983 р. по 30.06.1986 р. в Донецкому філіале Республіканського проектно-вишукувального інститута Укрколхозпроект, з 01.11.1992 року по 31.07.1993 року в Калінінському районному центрі зайнятості м. Донецька Міністерства соціальної політики України, з 04.01.1994 року по 11.04.1994 року в Калінінському районному центрі зайнятості м. Донецька Міністерства соціальної політики України; - зобов`язати відповідача повторно переглянути заяву від 03.10.2021 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи - з 05.09.1983 року по 30.06.1986 року в Донецкому філіале Республіканського проектно-вишукувального інститута Укрколхозпроект, з 01.11.1992 року по 31.07.1993 року в Калінінському районному центрі зайнятості м. Донецька Міністерства соціальної політики України, з 04.01.1994 року по 11.04.1994 року в Калінінському районному центрі зайнятості м. Донецька Міністерства соціальної політики України. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 05.09.1983 р. по 30.06.1986 р. в Донецкому філіале Республіканського проектно-вишукувального інститута Укрколхозпроект, з 01.11.1992 року по 31.07.1993 року в Калінінському районному центрі зайнятості м. Донецька Міністерства соціальної політики України, з 04.01.1994 року по 11.04.1994 року в Калінінському районному центрі зайнятості м. Донецька Міністерства соціальної політики України. Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.10.2021 року про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи - з 05.09.1983 року по 30.06.1986 року в Донецкому філіале Республіканського проектно-вишукувального інститута Укрколхозпроект, з 01.11.1992 року по 31.07.1993 року в Калінінському районному центрі зайнятості м. Донецька Міністерства соціальної політики України, з 04.01.1994 року по 11.04.1994 року в Калінінському районному центрі зайнятості м. Донецька Міністерства соціальної політики України до страхового стажу з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що до страхового стажу не враховані наступні періоди роботи відповідно до трудової книжки від 27.07.1981 сер. НОМЕР_1 : -з 25.06.1981 по 07.08.1981 назва підприємства при прийомі на роботу не співпадає з назвою підприємства при звільненні з роботи та відсутні накази про звільнення та прийом на роботу; - з 05.09.1983 по 30.06.1986 запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства; - з 01.11.1992 по 31.07.1993 відсутні накази про взяття на облік та зняття з обліку у центрі зайнятості; - з 02.08.1993 по 06.08.1993 виправлення в даті наказу про прийом на роботу; - з 04.01.1994 по 11.04.1994 відсутні накази про прийом та звільнення з роботи; - з 01.04.1995 по 20.11.1995 розбіжності в даті про прийом на роботу та даті наказу про прийом на роботу. Вищенаведені записи у трудовій книжці не відповідають вимогам Інструкції №58. Отже, управлінням під час обробки документів ОСОБА_1 згідно заяви про призначення пенсії за віком, було знайдено порушення правильності заповнення трудової книжки, а саме порушення правил ведення трудової книжки, у вигляді виправлень, відсутності підписів, тощо, що не відповідає встановленому порядку та є порушенням вимог чинного законодавства. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 . 03.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян №6 (сервісний центр) м. Покровськ з заявою про призначення пенсії за віком. Листом від 18.11.2021 року №18465-17284/К-15/8-0500/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 , що до страхового стажу не враховані наступні періоди роботи, зокрема: з 05.09.1983 по 30.06.1986 - запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, з 01.11.1992 по 31.07.1993 - відсутні накази про взяття на облік та зняття з обліку у центрі зайнятості, з 04.01.1994 по 11.04.1994 - відсутні накази про прийом та звільнення з роботи. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат. Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років. Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV). Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок). Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з п. 1, 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Щодо доводів апелянта, що під час обробки документів ОСОБА_1 згідно заяви про призначення пенсії за віком, було знайдено порушення правильності заповнення трудової книжки, а саме порушення правил ведення трудової книжки, у вигляді виправлень, відсутності підписів, тощо, що не відповідає встановленому порядку та є порушенням вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне. Як встановлено судом, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 та довідками про підтвердження стажу ОСОБА_1 працювала, зокрема: з 05.09.1983 року по 30.06.1986 року в Донецкому філіале Республіканського проектно-вишукувального інститута Укрколхозпроект, з 01.11.1992 року по 31.07.1993 року в Калінінському районному центрі зайнятості м. Донецька Міністерства соціальної політики України, з 04.01.1994 року по 11.04.1994 року в Калінінському районному центрі зайнятості м. Донецька Міністерства соціальної політики України. Порядок ведення трудових книжок був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників затверджену Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція №58). Згідно з підпунктом «е» п. 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві. Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). За приписами п.4.1 ч.1 Інструкції №58 записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17). Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Недотримання правил при оформленні трудової книжки та неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача в момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Як вбачається з трудової книжки позивача, вона містить записи щодо її роботи у спірні періоди на відповідних підприємствах, які свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами, та відсутність завіреного підпису відповідальної особи та печаткою підприємства на записі про звільнення, відсутність наказів про взяття на облік та зняття з обліку у центрі зайнятості, відсутність наказів про прийом та звільнення з роботи є формальними ознаками порушення, які не впливають на прийняття рішення про призначення пенсії. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені періоди перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії, підлягають зарахуванням до страхового стажу. За таких обставин позов підлягає задоволенню, як вірно зазначено судом першої інстанції. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022р. у справі №200/4207/22 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022р. у справі №200/4207/22 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 04 квітня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко