Постанова Полтавський апеляційний суд № 629/493/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 629/493/21 Номер провадження 22-ц/814/1432/23Головуючий у 1-й інстанції Каращук Т.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у режимі відеоконференції у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою АТ КБ «Приватбанк» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 листопада 2021 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку. Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в : У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, просила зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на її особистому рахунку, у зв`язку з тим, що строк дії її картки «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 сплинув, до стану 4 000 грн, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операції від 04.06.2018 р. щодо зняття коштів у сумі 49 859, 42 грн та списати нараховані у зв`язку із цим відсотки, пеню, штрафні санкції, суму комісії за перерахунок грошових коштів 1 926, 45 грн. В обґрунтування позову посилалася на те, що 21.03.2018 року вона отримала платіжну картку для виплат № НОМЕР_2 , яка була необхідна їй для отримання грошових виплат, разом з вказаною карткою працівники банку оформили на її ім`я платіжну кредитну картку «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 . Відповідно до виписки «Приватбанку» 21.03.2018р. на платіжній кредитній картці «Універсальна GOLD» був автоматично встановлений банком кредитний ліміт у розмірі 4 000грн. 04.06.2018 р. позивач помітила, що на її мобільному телефоні відсутній зв`язок, а саме не було сигналу в мережі «Vodafone». В цей день вона була змушена звернутися до сервісного центру «Vodafone» для відновлення SIM-карти. Після відновлення SIM-карти вона помітила неправомірні операції з переведення суми грошових коштів у розмірі 49 859, 42 грн, тому одразу звернулася до відділення «ПриватБанку» з заявою-вимогою про блокування всіх своїх карткових рахунків. Позивач стверджувала, що на її номер телефона не приходили SMS-повідомлення, ні дзвінки від «Приватбанку» стосовно підтвердження списання грошових коштів з її рахунку. Банком їй було надано виписку по руху за картковим рахунком, згідно якої з її рахунку було знято грошові кошти. Увійшовши до своєї електронної поштової скриньки, позивач помітила заявку на збільшення кредитного ліміту по картці № НОМЕР_1 до 7000,00 грн та другу заявку на збільшення кредитного ліміту по вказаній карті. Також співробітниками банку були зафіксовані підозрілі операції по картці № НОМЕР_1 , які могли виявитися шахрайськими. Співробітники банку не змогли зв`язатися з позивачем по її номеру телефону, оскільки її SIM-карта була заблокована невідомими особами, тому в цілях безпеки її карту було заблоковано. Відповідно до скріншоту невідома особа скористалися сервісом «Миттєва розстрочка» та банком їй було надіслано чек-договір покупки на суму 13 000 грн. Після вказаної події позивач звернулася з заявою про вчинення невідомою особою протиправних дій стосовно її банківських рахунків до відділу поліції. З повідомлення про початок досудового розслідування від 06.06.2018 р., виданого слідчим Лозівського відділу поліції ГУ НП в Харківській області вбачається, що за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування. Також позивач звернулась до відділення «Приватбанку» з вимогою вирішити це порушення, повернути грошові кошти, що були викрадені у неї з карткового рахунку невідомою особою. Однак, понад півроку АТ КБ «Приватбанк» не надав жодної відповіді щодо цього інциденту. Згодом позивачем разом з іншими особами направила колективне звернення на корпоративну електронну пошту Національного банку України. Згідно відповіді Національного банку України про розгляд звернення від 19.02.2019 року їм було запропоновано, у разі недосягнення згоди з АТ КБ «Приватбанк» щодо шляхів врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла внаслідок вчинення шахрайських дій з платіжними кредитними картками, звернутися до суду за захистом їх майнових прав та інтересів. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 листопада 2021 року позов задоволений частково. Зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку картки «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , до стану 4 000 грн, у якому він був перед виконанням несанкціонованих операції від 04.06.2018 р. щодо зняття коштів у сумі 49 859, 42 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції неправильно оцінив встановлені фактичні обставини та невірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Зокрема, суд не врахував, що переказ у сумі 39 306 грн здійснений між картками, які належать позивачці, за допомогою послуги IVR-меню, операції у якому можливі лише з фінансового номера клієнта, якщо особа знає останні чотири цифри карток, між якими проводиться операція. У справі не підтверджено належним чином, що на телефон позивачки не надходили смс-повідомлення від банка. З посиланням на особливості здійснення операцій за допомогою послуги IVR-меню в апеляційній скарзі робиться висновок, що без розголошення позивачкою пін-коду своєї картки, номерів своїх карток інша особа, навіть перевипустивши сім-карту телефона, або маючи фінансовий номер позивачки, не змогла б вчинити переказ коштів. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2022 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24.01.2022 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24.01.2022 року закінчено підготовку апеляційного розгляду справи та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду. Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 08.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2022 року справа прийнята до провадження і призначена до розгляду. Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 21.03.2018 року працівниками АТ КБ «Приватбанк» на її ім`я ОСОБА_1 оформлена платіжна кредитна картка «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 , на яку автоматично встановлений кредитний ліміт у розмірі 4 000 грн. 04.06.2018 р. на мобільному телефоні позивачки зник зв`язок, а саме не було сигналу в мережі «Vodafone», у зв`язку чим вона в цей же день звернулася до сервісного центру «Vodafone» для відновлення SIM-карти. Після відновлення SIM-карти позивачкою виявлені неправомірні операції з переведення суми грошових коштів у розмірі 49 859, 42 грн, у зв`язку вона звернулася до відділення «ПриватБанку» із заявою-вимогою про блокування всіх карткових рахунків. Згідно відповіді ПрАТ «ВФ Україна» від 21.01.2021р. на адвокатський запит мобільний номер, який належить ОСОБА_1 в період з 04.06.2018 р. по 05.06.2018. було знеособлено (вилучено відомості, які дають можливість ідентифікувати особу), тому у ПрАТ «ВФ Україна» відсутня можливість надати інформацію за зазначеним номером. Позивач в позові зазначила, що увійшовши до своєї електронної поштової скриньки, вона помітила заявку на збільшення кредитного ліміту по картці № НОМЕР_1 до 7000,00 грн та другу заявку на збільшення кредитного ліміту по вказаній карті, а також співробітниками банку були зафіксовані підозрілі операції по картці № НОМЕР_1 , які могли виявитися шахрайськими. Співробітники банку не змогли зв`язатися з позивачем по її номеру телефону, оскільки її SIM-карта була заблокована невідомими особами, тому в цілях безпеки її карту було заблоковано. На підтвердження вказаного, позивачкою надано скріншоти (а.с.21-24). Відповідно до скріншоту (а.с.25) невідома особа скористалися сервісом «Миттєва розстрочка» та банком їй було надіслано чек-договір покупки на суму 13 000 грн. Факт наявності фінансових операцій по рахункам не оспорюється сторонами та підтверджується копіями виписок (а.с.16-19). Після вказаної події позивач звернулася з заявою про вчинення невідомою особою протиправних дій стосовно її банківських рахунків до відділу поліції. З повідомлення про початок досудового розслідування від 06.06.2018 р., виданого слідчим Лозівського відділу поліції ГУ НП в Харківській області вбачається, що за фактом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування (а.с.27-29). Позивачка разом з іншими особами направила колективне звернення на корпоративну електронну пошту Національного банку України (а.с.13). Згідно відповіді Національного банку України про розгляд звернення від 19.02.2019 року, їм було запропоновано, у разі недосягнення згоди з АТ КБ «Приватбанк» щодо шляхів врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла внаслідок вчинення шахрайських дій з платіжними кредитними картками, звернутися до суду за захистом їх майнових прав та інтересів (а.с.14-15). Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в період часу 04.06.2018р. по 05.06.2018 р. невстановлена особа, діючи з умислом, направленим на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , в подальшому за допомогою вказаного номеру мобільного телефону отримала доступ до карткового та кредитного рахунків ОСОБА_1 , звідки викрала грошові кошти в сумі 49 800,00 грн. Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого свідчить про те, що її визнано потерпілою у кримінальному провадженні №12018220380001043 від 06.06.2018 р.(а.с.28-29). 05.11.2019 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області відкрито провадження по цивільній справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.31). Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд не може дійти висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Заперечення відповідача, що без розголошення ОСОБА_1 пін-коду своєї картки та інших відомостей, сторонні особи не змогли б зняти кошти, не підтверджені належними і допустимими доказами, не доведено і факту неможливості використання іншою особою номеру телефона позивачки. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції відповідає наведеним вимогам закону. У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року (справа № 6-71цс15), а також у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року (справа № 202/10128/14-ц), від 13 вересня 2019 року (справа № 501/4443/14-ц), від 20 листопада 2019 року (справа № 577/4224/16-ц), від 17 червня 2021 року (справа № 759/4025/19), від 23 листопада 2022 року (справа № 591/7648/19) викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах. «Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно з пунктом 2 розділу VI положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення № 705, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705). Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.» У межах розгляду цієї справи не встановлено об`єктивних даних про те, що ОСОБА_1 своїми діями та/або бездіяльністю сприяла розголошенню відомостей щодо свого карткового рахунку, які надали можливість доступу до нього (рахунку) іншим особам. Наданими у справу доказами підтверджується лише те, що 04 червня 2018 року по рахунку позивачки були проведені підозрілі операції, працівники банка не змогли зв`язатися із позивачем, у зв`язку з чим рахунок був заблокований (а.с.24). Ці події мали місце саме у період, коли фінансовий номер позивачки обслуговувався знеособлено з 04.06. по 05.06.2018 року (а.с.30). Листом Лозівської місцевої прокуратури від 24 лютого 2020 року повідомлено, що досудовим розслідуванням встановлено, що невідома особа, використовуючи електронно-обчислювальну техніку, заволоділа мобільними номерами потерпілих, у тому числі і ОСОБА_1 , використовуючи які, отримала доступ до карткових та кредитних рахунків потерпілих і заволоділа їхніми коштами (а.с.26). Окрім того, картковий рахунок був заблокований з ініціативи банка за наявності підозри вчинення шахрайських дій. Аналіз наведених обставин і доказів дає підстави для висновку про те, що позов у межах спірних правовідносин може бути задоволений за умови доведеності певних фактів, які підтверджують незаконне втручання сторонніх осіб у систему платежів та відсутність дій або бездіяльності користувача, яка призвела чи могла призвести до незаконного використання сторонніми особами конфіденційної інформації, що забезпечує доступ до рахунку користувача. На переконання апеляційного суду суд першої інстанції виконав вимоги ст.89 ЦПК України і дав правильну оцінку встановленим фактичним обставинам та поданим у справу доказам. Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження відповідача про неможливість здійснення сторонньою особою операцій по рахунку за допомогою послуги IVR-меню без розголошення позивачкою пін-коду своєї картки, номерів своїх карток є, по суті, припущенням, яке не підтверджено відповідними доказами. Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2023 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов