Ухвала КЦС ВС № 754/5475/22

Ухвала 30 березня 2023 року м. Київ справа № 754/5475/22 провадження № 61-3895ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги, ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» (далі - ОК «ЖБК «Суднобудівник-21) звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожиті послуги в сумі 15 045,15 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 329,25 грн, 3 % річних в сумі 829,85 грн, а всього - 20 204,25 грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Суднобудівник-21» залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року - без змін. 17 березня 2023 року ОК «ЖБК «Суднобудівник-21» подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн. Ціна позову в цій справі становить 20 204,25 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Тобто справа № 754/5475/22 є малозначною в силу вимог закону. Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Необхідність розгляду справи в касаційному ОК «ЖБК «Суднобудівник-21» мотивував тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо можливості житлово-будівельними кооперативами, які не мають на меті отримання прибутку і зареєстровані як неприбуткові організації, здійснювати функції управителя багатоквартирними будинками до прийняття співвласниками рішення про форму управління будинком. Крім цього, заявник зазначив, що справа має виняткове значення для нього, оскільки воно існує за рахунок внесків співвласників будинку, а також - справа має значний суспільний інтерес серед мешканців будинку на АДРЕСА_1 , які добросовісно виконують обов`язок з утримання належного їм майна. Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Наведені ОК «ЖБК «Суднобудівник-21» обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так як судова практика щодо розгляду справ за подібних правовідносин (щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги) вже сформована. В цій справі суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову виключено у зв`язку з його недоведеністю. Так, судами зазначено: позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми, не вказано складові заборгованості, не наведено порядку їх нарахування, та навіть не обґрунтовано, за які саме житлово-комунальні послуги така заборгованість нарахована. Тобто касаційний перегляд цієї справи, з урахуванням доводів касаційної скарги, наведених на обґрунтування підстав для задоволення позову, зводився б лише до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Заявником не наведено належного обґрунтування того, як відмова в задоволенні позову в цій справі, учасниками якої є він і ОСОБА_1 , у зв`язку з недоведеністю позовних вимог вплине на права, свободи та інтереси фізичних осіб чи права та інтереси юридичних осіб. Зазначене також стосується й виняткового значення цієї справи для заявника. Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-21» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлові послуги. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко