Постанова 4821 № 701/436/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року справа № 701/436/22 провадження № 22-ц/821/341/23 категорія: 305010100 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І. суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., секретаря - Винник І. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаська обласна прокуратура, Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Черкаській області на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Черкаській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої органами дізнання та досудового слідства, у складі: головуючого судді Костенко А. І., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 18 липня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом вищенаведеного змісту. Позовна заява мотивована тим, що, 23 липня 2015 року СВ Маньньківського РВ УМВС в Черкаській області було розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. В цей же день за місцем проживання позивача був проведений обшук. 03 квітня 2018 року позивачу було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2022 року ОСОБА_1 , було визнано не винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу зазначених кримінальних правопорушень. 25 червня 2022 року вирок Маньківського районного суду Черкаської області набрав законної сили. У зв`язку з незаконними діями органів досудового слідства та суду позивач незаконно перебував під слідством та судом за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, з 03 квітня 2018 року (з дня оголошення про підозру) до 25 червня 2022 року (до дня набрання вироком чинності), тобто 50 місяців 22 дні. За час перебування під слідством і судом, позивачем понесені моральні страждання та втрати у зв`язку з характером пред`явленого обвинувачення, тривалістю його перебування під слідством і судом: порушенням його законних прав на вільне пересування, зміни режиму життя. Внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування та суду позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає, в порушенні його нормальних життєвих зав`язків, погіршенні здоров`я та позбавленні можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми. Позивач змушений був брати участь у допитах та інших слідчих діях, спілкуватися із працівниками правоохоронних органів, які то погрожували тюремним строком, то просили визнати вину і тоді його звільнять від відповідальності. Під час кримінального провадження позивач зазнав моральних страждань, пов`язаних з руйнуваннях життєвих планів та соціальних зав`язків, погіршенні відносин з оточуючими, що тепер вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач змушений був пояснювати родичам та оточуючим, що він не злочинець, оскільки до нього стали відноситись з підозрою, вважати нечесною людиною та уникати спілкування. Ситуація, пов`язана з притягненням позивача до кримінальної відповідальності, потягнула для нього повну невизначеність щодо майбутнього, позивач був позбавлений права вільного пересування, вимушений був терпіти приниження та численні побутові незручності, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду. Зважаючи на вказане, а також на те, що частину часу, протягом якого позивач перебував в статусі особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, розмір відшкодування на його думку повинен виходити із кількості мінімальних заробітних плат за кожен місяць його перебування в статусі особи, що притягується до кримінальної відповідальності, моральна шкода повинна бути відшкодована в розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць. Оскільки позивач перебував під слідством і судом 50 місяців 22 дні, то за цей період йому заподіяно моральну шкоду в розмірі 328 767 грн, (6 500 х 50 місяців 22 дн. = 328 767 грн) яку він і просив стягнути з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 328 767 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої органами дізнання та досудового слідства. Рішення мотивовано тим, що в результаті незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування в період із 03 квітня 2018 року по 25 червня 2022 року позивач дійсно зазнав моральних страждань внаслідок незаконного перебування під слідством, впродовж 50 місяців та 22 днів, з огляду на що позивач відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у відповідності до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з періоду перебування під слідством та межі відшкодування моральної шкоди, яка визначається у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, встановленому законодавством на момент відшкодування, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, і зокрема склав 328 767 грн., ((6 500 х 50 = 325 000 грн ) + (6 500 : 30) х 22), де 50 це кількість місяців, 22 - кількість днів перебування під слідством, 6 500 грн 00 коп., - розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на момент розгляду справи). Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, поданій 01 лютого 2023 року, ГУНП в України в Черкаській області, вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим, постановленим при неповному з`ясовунні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, із неправильним застосуванням норм матеріального права, просило суд скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Апеляційна скарга, мотивована тим, що позивач не довів факт застосування ним додаткових зусиль для нормалізації життєвих зав`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми, а тому не підтвердив факт заподіяння моральної шкоди. У рішенні не зазначено та не досліджено, якими конкретними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду. Позивач не надав жодного судового рішення про визнання протиправними дій як ГУНП в Черкаській області, так і слідчих. Тому, на думку скаржника, суд порушив принцип справедливого та неупередженого розгляду справи, дійшовши невірного висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі. У відзиві на апеляційну скаргу ДКСУ просила задовольнити апеляційну скаргу ГУНП в Черкаській області, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01 березня 2023 року розгляд апеляційної скарги призначено на 29 березня 2023 року на 12 год. 00 хв. з повідомленням учасників справи про дату час та місце розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Із матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2015 року СВ Маньківського РВ УМВС в Черкаській області було розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. В цей же день за місцем проживання позивача був проведений обшук (а. с. 16-18). 03 квітня 2018 року позивачу було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких злочинів. Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2022 року позивача було визнано не винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення (а. с. 19-27). 25 червня 2022 року вирок Маньківського районного суду Черкаської області набрав законної сили.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного. Предметом спору у вказаній справі є відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду. Предметом апеляційного оскарження є рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з частинами 1, 2 та ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ). Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з ч. 1 ст. 12 (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Згідно з частинами 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є мінімальним розміром, який за встановлених фактичних обставин справи відповідає правилам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19). Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» установлена мінімальна заробітна плата у розмірі: з 1 січня - 6 500 грн 00 коп. Позивач перебував під слідством з 03 квітня 2018 року ( ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України) і до 25 червня 2022 року (виправдувальний вирок Маньківського районного суду Черкаської області відносно ОСОБА_1 набрав законної сили) тобто 50 місяців та 22 дні. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди органом досудового розслідування підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами на підставі дослідження яких суд першої інстанції встановив дійсні обставини справи та прийшов до висновку про те, що вони містять інформацію яка підтверджує заявлені позивачем вимоги, а її розмір провадиться виходячи з тривалості порушеного права та мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць, фактичного порушення. Апеляційний суд зазначає, що місцевий суд встановив правильний період перебування під слідством і судом, за який позивач має право на відшкодування моральної шкоди, правильно визначив розмір відшкодування такої шкоди та стягнув компенсацію у розмірі, який не може бути меншим відповідно до норм закону та періоду перебування позивача під слідством і судом, зокрема розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача склав 328 767 грн, ((6 500 х 50 = 325 000 грн. ) + (6 500 : 30) х 22), де 50 це кількість місяців, 22 - кількість днів перебування під слідством, 6 500 грн 00 коп., - розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на момент розгляду справи). При цьому, задовольняючи вимоги, місцевий суд дійшов висновків з урахуванням обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебуванням позивача під слідством, що призвело до порушення нормальних життєвих зав`язків, глибини душевних страждань, з огляду на засади розумності та справедливості. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не доведено факту спричинення йому моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку винесення виправдувального вироку. Разом з тим, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України є помилковим, з огляду на наступне Відповідно до ст. 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст. 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18). У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21). На вказані обставини суд першої інстанції належної уваги не звернув та зробив помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державного бюджету України, оскільки кошти підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, оскільки грошові суми при відшкодуванні шкоди відшкодовуються за рахунок Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, тому ДКС України (чи її територіальні підрозділи), яка здійснює безспірне списання коштів та Міністерство фінансів України, яке попередньо інформується про виконання рішення суду та повідомляється при недостатності коштів для відшкодування, є належним відповідачем у справі. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 366/2026/18 (провадження № 61-2622св21). Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Однак, оскільки кошти на відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, то апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року підлягає зміні шляхом викладення другого абзацу резолютивної частини в новій редакції. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а саме у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи зміну апеляційним судом оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в частині викладення другого абзацу резолютивної частини в новій редакції, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати скаржника в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за ним. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити частково. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 328 767 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди». В іншій частині рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 квітня 2023 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко