Постанова 4824 № 359/2482/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 359/2482/21 провадження № 22-ц/824/1812/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А. при секретарі Кошель К. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту належності заповіту, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року в складі судді Яковлєвої Л.В., встановив: 23.03.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про встановлення факту належності заповіту. Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2018 року ОСОБА_6 склала заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області Бровченко С. О. за №3-545, відповідно до якого усе своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, за час свого життя заповіту не складав. ОСОБА_1 є дружиною, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - синами спадкодавця ОСОБА_7 та спадкоємцями першої черги. 13.11.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а 11.12.2020 ОСОБА_3 в особі свого представника - ОСОБА_1 звернулися до приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Кузьміченко О. А. з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 . З огляду на те, що за заявою іншого спадкоємця ОСОБА_8 - внучки ОСОБА_4 було заведено спадкову справу Бориспільською міською державною нотаріальною конторою Київської області, вищевказані заяви про прийняття спадщини були передано цій нотаріальній конторі. Оскільки вони позбавлені можливості оформити право на спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину з тих підстав, що в заповіті ОСОБА_6 державним нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій щодо його посвідчення допущено описку (помилку) в прізвищі ОСОБА_7 , а саме замість « ОСОБА_9 » помилково зазначено « ОСОБА_10 », посили встановити юридичний факт, що заповіт (серія ННВ №471230), вчинений ОСОБА_6 та посвідчений 23 квітня 2018 року державним нотаріусом Бориспільської міської нотаріальної контори Київської області Бровченко С. О. за реєстровим №3-545, яким призначено спадкоємцем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року позов задоволено. Встановлено юридичний факт, що правовстановлюючий документ - заповіт (Серія ННВ №471230), вчинений ОСОБА_6 та посвідчений 23 квітня 2018 року державним нотаріусом Бориспільської міської нотаріальної контори Бровченко С. О., зареєстрований за №3-545, яким призначено спадкоємцем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 . 12.12.2022 ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року та відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої доводи мотивує тим, що за її заявою від 26.11.2020 Бориспільською міською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа після смерті її бабусі ОСОБА_6 . Зазначила, що її батько, ОСОБА_11 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . В подальшому їй стало відомо, що спадкодавець за життя склала 23 квітня 2018 року заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно ОСОБА_7 , який так і не прийняв спадщину, яка залишилась після смерті його матері ОСОБА_6 . Оскільки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , то у неї, в разі бажання, був час на виправлення прізвища в заповіті з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_9 », тобто в неї не було ніякого бажання це виправляти. Позивачами не надано доказів того, що Бориспільська міська державна нотаріальна контора Київської області не може внести в заповіт відповідні виправлення. Лист Бориспільської міської державної нотаріальної контори від 25 травня 2021 року №535/02-14 про неможливість внести зміни до заповіту до позовної заяви не подавався, відповідачам не направлявся, відсутнє клопотання про поновлення строку на подання цього доказу. При поданні позовної заяви ОСОБА_3 судовий збір не сплатив, а тому суд не міг розглядати цей позов. Надані представником позивачів надані копії свідоцтв про народження на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , свідоцтва про смерть на ім`я ОСОБА_12 , переклад яких здійснений неуповноваженою особою, а тому вони не є належними доказами по справі. Представником позивачів не надано доказів, що підтверджують його права на підписання позовної заяви від імені позивачів. Ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином (а.с.72-75 т.2). Представник позивачів - адвокат Ковальчук С. М. надіслав суду заяву про розгляд справи у відсутність позивачів та їх представника. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків». Судом встановлено, що 23 квітня 2018 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження: село Старово Біряківського району Вологодської області, склала заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області Бровченко С. О. за №3-545, відповідно до якого усе своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому державним нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення вказаного заповіту допущено помилку в прізвищі сина спадкодавця ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , де замість « ОСОБА_9 » помилково зазначено « ОСОБА_10 ». ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 138 зв. т.1). ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кишинів Республіка Молдова помер ОСОБА_7 , який за свого життя не складав заповіту на випадок своєї смерті. ОСОБА_1 є дружиною, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - синами ОСОБА_7 . 26.11.2020 відповідачка ОСОБА_4 звернулася до Бориспільської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті її баби ОСОБА_6 (а.с.138 т.1). 16.12.2020 на адресу приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Кузьміченко О. А. надійшли заяви громадян Республіки Молдова - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті громадянки України ОСОБА_6 та відповідні документи, в тому числі: копію свідоцтва про смерть гр. Республіки ОСОБА_13 ; копію свідоцтва про народження гр. ОСОБА_7 ; корпію свідоцтва про народження гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 . 17.12.2020 приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Кузьміченко О. А. вказані документи передала Бориспільській міській державній нотаріальній конторі Київської області (а.с.147 т.1). 13.01.2021 відповідачка ОСОБА_4 звернулась до державного нотаріуса Бориспільської міської державної нотаріальної контори з заявою про зупинення вчинення виконавчих дій до вирішення Бориспільськім міськрайонним судом Київської області справи за її позовом про визнання заповіту від 23 квітня 2018 року, складений від імені ОСОБА_6 , недійсним. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2023 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи державний нотаріус Бровченко С. О., державний нотаріус Кардашевська М. В. про визнання заповіту недійсним (справа №359/10350/20) залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що допущена нотаріусом помилка в написання прізвища спадкоємця в заповіті позбавляє можливості позивачів оформити право на спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину. При цьому суд вважав обґрунтованими доводи позивачів, що у свідоцтві про народження ОСОБА_7 , серія НОМЕР_1 , виданого 27 травня 1952 року Кегостровською сільською радою Пролетарського району м. Архангельська, прізвище спадкоємця зазначено як « ОСОБА_9 », а не « ОСОБА_10 ». При цьому дата народження , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зазначена в заповіті та в свідоцтві про народження, повністю збігаються, а в графі мати зазначено ОСОБА_6 , що свідчить про прямі родинні відносини, де ОСОБА_7 є сином ОСОБА_6 , як і зазначено про це в самому заповіті. На підтвердження факту належності заповіту як правовстановлюючого документу саме ОСОБА_7 , судом взято до уваги також письмові докази: паспорт громадянина Радянських Соціалістичних Республік серія НОМЕР_2 , виданий 01 листопада 1977 року відділом внутрішніх справ Бориспільського райвиконкому Київської області, де також містяться дані про дату та місце народження ОСОБА_7 , які повністю збігаються з даними, які містяться у свідоцтві про народження ОСОБА_7 ; картку платника податків, видану 13 грудня 2013 року Головним управлінням Міністерства доходів і зборів у Київській області, де також містяться дані про дату та місце народження ОСОБА_7 , які повністю збігаються з даними, які містяться у свідоцтві про народження; свідоцтво про укладання шлюбу серія НОМЕР_3 , виданому 05 серпня 1982 року Палацом укладання шлюбів м. Кишинів, МРСР, де також містяться дані про дату та місце народження ОСОБА_7 , які повністю збігаються з даними, які містяться у свідоцтві про його народження; диплом серія « НОМЕР_4 про вищу економічну освіту, виданий 31 серпня 1974 року ОСОБА_7 ; диплом кандидата економічних наук серія «ЕК» № НОМЕР_5 , виданий 25 липня 1986 року ОСОБА_7 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та наданим суду доказам. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачами не було надано докази неможливості внесення відповідних виправлень до заповіту в позасудовому порядку є необґрунтованими. Відповідно до п. 6. 16 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 №3253/5, у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку. Разом з тим, допущена нотаріусом помилка в зазначенні прізвища спадкоємця не є технічною помилкою, яка може бути виправлена нотаріусом самостійно. Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви на підтвердження факту смерті спадкоємця ОСОБА_14 , народження позивача ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_3 були надані не належним чином засвідчені копії свідоцтва про смерть та про народження, а лише завірені адвокатом позивачів копії перекладу вказаних документів з румунської та російської мови на українську. Разом з тим, належні копії вказаних документів, посвідчені нотаріально, містяться в матеріалах витребуваної судом першої інстанції копії спадкової справи №405/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 . Жодних заперечень з приводу вказаних доказів апеляційна скарга не містить, як і не містить доводів в тій частині, що ОСОБА_6 мала сина ОСОБА_7 , особи якого і стосувався вказаний заповіт. Та обставина що за свого життя ОСОБА_6 не вирішили питання про внесення відповідних виправлень в свій заповіт, не може слугувати підставою для відмови в задоволенні даного позову. Щодо посилання апеляційної скарги на підписання позовної заяви особою, яка не надала належні документи наявності повноважень на підписання позовної заяви та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивачів. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Рішенням Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 №41 затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції. Відповідно до п. 4, 5 вказаного рішення, дозволено адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону. Типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні). Видані 24.02.2021 адвокатом Ковальчуком С. М., який здійснює свою діяльність індивідуально, ордери на підтвердження своїх повноважень, як адвоката на надання правової допомоги позивачам у справі, мають типову форму, виготовлену відповідно до рішення Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, підписані адвокатом та посвідчені його печаткою, а тому є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Вказані ордери не місять зазначення про обмеження правомочності адвоката, встановленою угодою про надання правової допомоги, на підписання позовної заяви та подання її до суду, а тому такий представник має повноваження на вчинення вказаних дій. Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, так само й про умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги. Ордер, який видано відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги про відсутність доказів сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, представником позивачів надано три квитанції на суму 908 грн, що є належним розміром сплати судового збору за вказаними вимогами (а.с. 11-12). Помилкове зазначення в квитанції в графі призначення платежу : «судовий збір за позовом ОСОБА_15 » не свідчить про те, що судовий збір по заявленим вимогам не сплачено. Рішення суду першої інстанції прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 квітня 2023 року. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк