Постанова 4856 № 240/29002/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/29002/22 Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 03 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, за час служби в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області за період 2015-2021 років, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні основних щорічних та додаткових відпусток; 2015 рік - З доби основної щорічної відпустки; 2018 рік -15 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції; 2020 рік - 30 діб основної щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки за стаж служби в поліції, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2020 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року позовну заяву повернуто заявнику. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та було підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, предметом судового спору у даному випадку є незгода позивача із ненарахуванням та невиплатою відповідачем грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, за час служби в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області за період 2015-2021 років. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів, що підтверджують причини пропуску такого строку. Вказана ухвала обґрунтована тим, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду згідно ст. 233 КЗпП України. На виконання вимог ухвали суду позивачем надіслано до суду першої інстанції заяву, в якій зазначено, окрім іншого, що оскільки зміни до ч. 2 ст. 233 КЗпП України внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, тобто після виникнення і закінчення правовідносин між позивачем та відповідачем, тому застосуванню до спірних правовідносин вказаний Закон не підлягає. Разом із тим, до спірних правовідносин в частині строків звернення до суду про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічних та основних відпусток підлягає застосуванню норма ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення та припинення таких правовідносин), в якій закріплено право працівника у разі порушення законодавства про оплату праці звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року суд, визнавши неповажними вказані заявником причини пропуску строку звернення до суду, постановив повернути позовну заяву заявнику. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Дані правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Проте, на момент звільнення позивача зі служби з органів поліції, (30.09.2021 року), частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Втім, судом першої інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент постановлення оскаржуваного судового рішення. Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. З огляду на вказане, доводи суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21. А тому, суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву без руху, а згодом дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відтак, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.