Постанова 4855 № 640/32778/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/32778/20 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2023 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 24.02.2020 № 320085-3313-2615. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.02.2020 № 320085-3313-2615. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та відмовити у задоволенні позову. Доводи апелянта аналогічні тим, які викладені у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані зокрема тим, що рішення відповідача в межах спірних правовідносин прийнято з дотриманням вимог закону. Крім того, зауважено, що позивач є платником земельного податку, який Головним управлінням ДПС у м. Києві розраховано вірно. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві 24.02.2020 прийнято стосовно ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №320085-3313-2615, яким позивача зобов`язано сплатити 17638,14 грн земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з розрахунку не вбачається того, що земельний податок позивачу, як власнику вказаних вище нежитлових приміщень, обраховано виходячи з пропорційної частки прибудинкової території, як це передбачено приписами пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно з підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України). У силу статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Приписами статті 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України). У свою чергу, згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Незважаючи на відсутність реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належним особі на праві власності нежитловим приміщенням, обов`язок зі сплати земельного податку виникає у такої особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/6405/16. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Факт належності позивачу на праві власності нежитлових приміщень №№1-8 групи приміщень 1 за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 34 в літері А учасниками справи не заперечувався. У силу пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. У відзиві та апеляційній скарзі представником відповідача зазначено, що нормативно-грошова оцінка у 2020 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,007503 га, становить: - 1263,09*75,03*3*1,09*1,249*1,433*1,06*1=587937,9448: - 1263,09 грн. - грошова оцінка за 1 кв.м.; - 75,03 кв.м. - площа земельної ділянки під нежитловим приміщенням; - 3 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки; - 1,09 - узагальнюючий локальний коефіцієнт. Дані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», рішення вводиться в дію з 01 липня 2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10 березня 2016 року №217/217), та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 із змінами та доповненнями; - 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14 січня 2015 року №6-28-0 22-215/2-15; - 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року №6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»; - 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2017 року №22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»). - 1 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезіє, картографії та кадастру від 11 січня 2018 року №6-28-0.22-244/2-18 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»). Ставка земельного податку у 2020 році обрахована відповідно до пункту 5.3 додатку 3 «Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (зі змінами та доповненнями) та становить - 3%. Сума земельного податку за 2020 рік розрахованого за земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 34-38, становить: 587937,9448 х 3% = 17638,14 грн. Інших доказів на підтвердження правомірності розрахунку податкового зобов`язання позивача із земельного податку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано. Суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що з наданого контролюючим органом розрахунку не вбачається того, що земельний податок позивачу, як власнику вказаних вище нежитлових приміщень, обраховано виходячи з пропорційної частки прибудинкової території, як це передбачено приписами пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України. Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що обраховуючи земельний податок, визначений в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, контролюючим органом неправильно визначено площу земельної ділянки під приміщенням, що належить на праві власності саме позивачу без дотримання принципу обрахування пропорційної частки прибудинкової території цього приміщення. Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в межах спірних правовідносин даний обов`язок не виконав, адже земельний податок не було розраховано із врахуванням пропорційної частки прибудинкової території. У справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п. 53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Натомість в межах спірних правовідносин апелянтом не надано належних доказів на підтвердження правомірності обрахування земельного податку ОСОБА_1 , виходячи з пропорційної частки прибудинкової території. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим згадане податкове повідомлення-рішення правомірно визнано протиправним та скасовано. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта стосовно наявності обов`язку позивача сплачувати земельний податок, позаяк дана обставина визнана судом першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги з підстави непропорційного обрахунку земельного податку позивачу всупереч пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, а не виходячи з того, що ОСОБА_1 не є платником згаданого податку. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко