Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 548/187/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2023 р.Справа № 548/187/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 29.09.2022, головуючий суддя І інстанції: Миркушіна Н.С., м. Хорол, повний текст складено 29.09.22 року по справі № 548/187/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі також відповідач), в якому просив скасувати постанову серії ВМ № 00008693 від 21.01.2022 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України. Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 29.09.2022 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ВМ № 00008693 від 21.01.2022 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КупАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та закрито провадження по адміністративній справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 1240,50 грн витрат зі сплати судового збору. Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Хорольського районного суду від 01.02.2022, у вигляді заборони Державній службі України з безпеки на транспорті вчиняти дії щодо направлення до органів державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України постанови ВМ № 00008693 від 21.01.2022 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України (в порядку ст.286 КАС України) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини скоєного позивачем правопорушення. Зокрема, ту обставину, що належний позивачу транспортний засіб здійснював рух автомобільними дорогами загального користування та перевозив вантаж з перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, без отримання на те спеціального дозволу, що формує в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Вказує, що надані позивачем докази не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Просить урахувати, що твердження про те, що позивач не є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП, не ґрунтується на доказах, які є в матеріалах справи та приписах ст. 14-3 КУпАП. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з підстав, наведених у позовній заяві. Розгляд справи проводити без участі представника позивача. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову серії ВМ № 00008693 від 21.01.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, оскільки 21.01.2022 о 06 годині 47 хвилині за адресою: M-22, км 74+810, Полтавська обл., зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 10.7 % (3,504 т). Скориставшись правом на оскарження постанови серії ВМ № 00008693 від 21.01.2022 у судовому порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про її скасування. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, зважаючи на те, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування та закриття провадження по адміністративній справі. Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За частинами другою та третьою статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу вебсайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Крім того, згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Положеннями ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п. 4 Правил). Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року за № 3353 встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, № 1306 ( із змінами та доповненнями, далі - ПДР). Згідно з п. 22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Пунктами 25 28 ПДР визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб. Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством. Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. При цьому приписами ч. 2 цієї статті визначено наступне порушення: Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 132-1 КУпАП, визначено ст. 14-3 КУпАП, в якій зазначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Постановою КМУ від 14 листопада 2018 року, № 1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є:

1. Визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування;

2. Визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем;

3. Оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом;

4. Користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички);

5. Користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу;

6. Оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року за № 1174 (далі - Порядок № 1174). Відповідно до п.п. 16,17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Як убачається із матеріалів справи, посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме перевищення нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР - навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 10,7 % (3,504 тон), власником якого є ОСОБА_1 . Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником транспортного засобу MAN TGX 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 37). Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника транспортного засобу, вчиненого водієм якого порушення правил дорожнього руху зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою вимірювального обладнання WAGA-WIM35 (у складі автоматичного пункту ваго-габаритного контролю «WAGA» (а.с. 33). Вимірювальне обладнання WAGA-WIM35 у складі автоматичного пункту «WAGA» відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою КМУ від 13.01.2016 за № 94, що підтверджено сертифікатом відповідальності, сертифікатом перевірки типу, а також експертним висновком. Отже інформація, отримана з приладу для зважуванням дорожніх транспортних засобів у русі WAGA-WIM35, є належним доказом перевищення повної маси вантажного транспортного засобу. У інформаційній картці автоматичного пункту ваго-габаритного контролю «WAGA» зазначено тип транспортного засобу «class14», «tape2». Вказані відомості вказують на тип та клас транспортного засобу, які визначені в автоматичному режимі відповідно до Опису протоколу взаємодії вагових комплексів/WIM (автоматичних пунктів) з програмним забезпеченням програмного комплексу «Центр обробки даних WEIGH CONTROL SYSTEM (WCS) у сфері забезпечення габаритно-вагового контролю в автоматичному режимі, розробленого ДП «ГЦЦК» 17.09.2020, а саме клас транспортного засобу код 14 автопоїзд із п`ятьма осями (двовісний тягач з тривісним напівпричепом), тип транспортного засобу код 2 - вантажний автомобіль. Позивач заперечує правомірність складання відносно нього постанови, мотивуючи тим, що транспортний засіб MAN TGX 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , переданий та перебуває у користуванні ПП «Хорольська спілка перевізників» на підставі договору оренди (суборенди) транспортних засобів № 2-ХСП/05-2019 від 31.05.2019. Дослідивши договір оренди (суборенди) транспортних засобів № 2-ХСП/05-2019 від 31.05.2019, колегія суддів зазначає таке. Цивільним кодексом України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України). Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За приписами ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно з абз. 2 п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМ від 07.09.98 за № 1388, транспортні засоби, що належать фізичним особам підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Отже, за наведеного нормативно-правового регулювання, договір оренди транспортного засобу за участю позивача, як фізичної особи власника транспортного засобу MAN TGX 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , мав укладатися у письмовій формі і посвідчуватися нотаріусом. Проте з наданої позивачем копії договору оренди (суборенди) транспортних засобів № 2-ХСП/05-2019 від 31.05.2019 убачається, що такий договір не посвідчений нотаріально. Недодержання вимоги закону про нотаріальну форму правочину (договору) спричиняє його нікчемність. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, не породжує передбачених законом правових наслідків і, за загальним правилом, визнання його недійсним, у суді не вимагається окрім випадків, передбачених законом. За встановлених обставин, відповідальною особою, за якою зареєстровано транспортний засіб MAN TGX 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , є власник такого транспортного засобу ОСОБА_1 . До Єдиного державного реєстру транспортних засобів не внесені відомості щодо належного користувача або користувачів вказаного транспортного засобу, що позивачем під час розгляду справи не спростовано. Отже при оформленні оскаржуваної постанови в повному обсязі дотримано вимоги ст. 14-3 КУпАП щодо встановлення відповідальної особи, яка несе адміністративну відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Посилання позивача на те, що відомості про належного користувача вказаного транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів мали вноситися перевізником, колегія суддів не бере до уваги, оскільки за встановлених обставин такі на спірні правовідносини не впливають. Товарно-транспортна накладна № 25578 від 21.01.2022, за посиланням на яку позивач стверджує, що на момент складення оскаржуваної постанови транспортний засіб перебував під керуванням водія орендаря ПП «Хорольська спілка перевізників» та мав загальну вагу (в т. ч. з вантажем) 39,38 т, є первинним документом, що містить відомості про господарську операцію, не може вважатися документом, який беззаперечно визначає власника транспортного засобу, масу вантажу та навантаження на одиночну вісь транспортного засобу. Колегія суддів звертає увагу, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, саме за перевищення навантаження на одиночну вісь транспортного засобу, а не загальної ваги транспортного засобу з вантажем. Разом з тим, за відомостями про вантаж в транспортному засобі перевозився пісок з відсіву дроблення щебню 0-5; завантаження здійснено насипом, без тари, не в контейнері (а.с. 49). Ураховуючи приписи п. 22.5 Правил дорожнього руху, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності необхідного обсягу інформації в постанові про адміністративне правопорушення, з огляду на таке. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу вебсайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Відповідно до ч. ч. 2, 3 вказаної статті постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Згідно з п. 1 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України № 512 від 27.09.2021, уповноважені поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, передбачені частинами першою - третьою статті 122 (перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал світлофора, порушення правил зупинки, стоянки, порушення установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху), та частиною першою статті 123 (порушення правил руху через залізничний переїзд, крім в`їзду на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений) КУпАП (далі - адміністративні правопорушення). Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень в уповноваженому органі (підрозділі) Національної поліції України. З копії оскаржуваної постанови вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу вебсайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на одиночну вісь. Що стосується ненадання відповідачем витягу з системи «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі», колегія суддів уважає, що така інформація не є обов`язковою для встановлення складу правопорушення. З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а відповідачем не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичного навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу позивача та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів. Як встановлено судом, в оскаржуваній постанові про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Розрахунок розміру процентного перевищення нормативного навантаження здійснено відповідачем із застосуванням методики розрахунку відсоткового перевищення фактичної загальної маси та окремих вагових параметрів транспортного засобу, визначеної у ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Відсоткове значення перевищення навантаження на одиночну вісь транспортного засобу отримано з урахуванням допустимої похибки вагового комплексу, яка складає 16 % відсоткової похибки, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Враховуючи можливу максимально дозволену похибку автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, відсоткове перевищення навантаження на вісь транспортного засобу здійснено за формулою: (Мфакт Ммакс 16 % х Мфакт) / Ммакс х100 Де М факт - фактична маса навантаження на вісь транспортного засобу, зафіксована в автоматичному режимі, Ммакс - максимально допустима п. 22.5. Правил маса навантаження на вісь. Отже розрахунок відсоткового перевищення навантаження на одиночну вісь виглядає так: (14504-11000-16 % *14504)/11000) *100=10,7 %. Тобто фактично зафіксоване перевищення навантаження на одиночну вісь транспортного засобу склало 14504 кг замість дозволених 11000 кг. Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів у якості належних. Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Ураховуючи приписи ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 29.09.2022 по справі № 548/187/22 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін