Постанова 4873 № 910/12047/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" березня 2023 р. Справа№ 910/12047/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Демидової А.М. Владимиренко С.В. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників: від позивача: не з`явився від відповідача: Тузова В.О. від третьої особи: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2022 (повний текст складено та підписано 14.02.2022) у справі № 910/12047/21 (суддя Трофименко Т.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" про стягнення 525 143, 84 доларів США та 1 288 642, 04 грн В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 525 143, 84 доларів США та 1 288 642, 04 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2022 позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з АТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" борг у розмірі 525 000 доларів США, проценти на вимогу у розмірі 143, 84 долари США, 3% річних у розмірі 1 265 788, 67 грн, судовий збір у розмірі 233 564, 54 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 926, 72 грн. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" в частині оскарження рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/12047/21 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 525 000 доларів США боргу, 143, 84 доларів США процентів на вимогу, 1 265 788,67 грн 3 % річних та 233 564, 54 грн судового збору залишено без задоволення, а судове рішення в цій частині - без змін. Зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/12047/21 в частині стягнення 49 926,72 грн витрат на професійну правничу допомогу до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1964/21. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" просило стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на свою користь 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 зупинено розгляд клопотання ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/12047/21 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1964/21. Постановою Верховного Суду від 29.09.2022 касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 та рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі №910/12047/21 - без змін. Постановою Верховного Суду від 19.01.2023 заяву ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/12047/21 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції. В іншій частині заяву ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції залишено без задоволення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023, після надходження матеріалів справи з Верховного Суду, поновлено розгляд клопотання ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про розподіл судових витрат у справі та призначено його до розгляду на 15.03.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 розгляд клопотання відкладено на 29.03.2023 та продовжено строк його розгляду. У судових дебатах представник відповідача просив відмовити в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Інші учасники справи явку своїх представників у судове засідання 29.03.2023 не забезпечили хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю інших представників. Провадження у цій справі за клопотанням позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1964/21, висновки якої, викладені у постанові від 16.11.2022, колегія суддів вважає за необхідне врахувати. Так, у вказаній постанові зазначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України). Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також викладено висновок щодо обчислення розміру гонорару та змісту детального опису робіт про таке. За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI). Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства. Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції позивачем надано договір про надання правової допомоги № 01/07/21 від 09.07.2021, укладений між ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (клієнт) та Адвокатським бюро "Гончарук та партнери" (адвокат), за умовами якого адвокат зобов`язався здійснювати представництво та надавати інші види правової допомоги клієнту щодо стягнення у судовому порядку грошових коштів з АТ "КБ "Приватбанк" (боржник), що належить замовнику на підставі договору № 209943 від 13.06.2013 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" від 02.09.2013, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, що необхідні для виконання цього договору. Згідно з підпунктом 2) пункту 4.1. за правову допомогу, передбачену цим договором клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) незалежно від результату надання правової допомоги у фіксованому розмірі такими частинами, зокрема, за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань та представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції під час здійснення господарського судочинства у справі щодо стягнення в судовому порядку грошових коштів (банківський вклад) за договором № 209943 від 02.09.2013 про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" з АТ "КБ "Приватбанк" - 40 000,00 грн. Сторони погодили, що при визначенні розміру гонорару було враховано складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта тощо (пункт 4.3 договору). Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" надало копію договору про надання правової допомоги № 01/07/21 від 09.07.2021, яким визначено фіксований розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що дозволяє встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг. При цьому відповідно до матеріалів справи на виконання умов договору №01/07/21 від 09.07.2021 адвокатом Михайлом Гончаруком було надано ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" такі послуги: вивчення та аналіз апеляційної скарги відповідача у справі №910/12047/21; проведення правового аналізу, формування правової позиції та процесуальної стратегії клієнта у питанні апеляційного оскарження відповідачем у справі №910/12047/21; проведення зустрічі між представниками клієнта та адвокатом з метою обговорення та узгодження правової позиції та процесуальної стратегії позивача у питанні апеляційного оскарження відповідачем у справі №910/12047/21; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача у №910/12047/21; моніторинг інформації (судових рішень, стадій розгляду та інших процесуальних дій), інформування клієнта про хід справи №910/12047/21; правовий аналіз судової практики, що релевантна справі №910/12047/21. ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" до матеріалів справи надано копію платіжного доручення № 1223 від 03.08.2022 про часткову оплату послуг з надання правової допомоги згідно договору № 01/07/21 від 09.07.2021 на суму 35 000 грн на користь АБ Гончарук та Партнери. Отже надані адвокатом послуги є документально доведеними та підтвердженими. Суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України). Отже беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, колегія суддів вважає, що клопотання ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню частково на суму 20 000,00 грн. В решті заявлений розмір витрат є необґрунтованим, а тому клопотання ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" в частині стягнення 10 000 грн задоволенню не підлягає. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 19.01.2023 у цій справі та додатковій постанові від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21 в аналогічних правовідносинах між тими ж сторонами. Керуючись ст.ст. 129, 244, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В : Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 2, код 31576194) 20 000 (двадцять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. В іншій частині клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" залишити без задоволення. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ. Матеріали справи № 910/12047/21 повернути до господарського суду міста Києва. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст додаткової постанови складено - 03.04.2023. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді А.М. Демидова С.В. Владимиренко