Постанова Чернівецький апеляційний суд № 715/120/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2023 р. м. Чернівці Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 березня 2023 року, - У С Т А Н О В И Л А: Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , - визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. в дохід держави. Згідно постанови суду, ОСОБА_1 о 18 год. 24 хв. в с. Волока по вул. Александрі, 88, Чернівецького району Чернівецької області, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, в порушення п.2.5 ПДР від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Апелянт ОСОБА_1 в своїй скарзі вважає вказану постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області протиправною, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події інкримінованого правопорушення, а також без належної оцінки доказів. А тому, є всі підстави для її оскарження з подальшим прийняттям рішення апеляційним судом про її скасування та закриття провадження у справі. ЄУНСС №715/120/23 Головуючий у І інстанції: Цуркан В.В. Провадження №33/822/215/23 Доповідач: Станковська Г.А. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Звертає увагу, що під час судового розгляду справи захисником надані суду медичні документи від 05.01.2023 р., в яких містіться відомості про відсутність у нього того дня будь-яких ознак алкогольного сп`яніння, а за допомогою відповідного технічного засобу вимірювання встановлений стан його тверезості. Отже, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України. В матеріалах справи відсутні будь-які докази у вигляді документів, в тому числі медичні, або відеозаписи про відмову пройти огляд на стан сп`яніння, висловлену ним «у присутності лікаря» під час його перебування в закладі охорони здоров`я. Водночас, з надуманих поліцейським обставин присутність лікаря при відмові водія описана в направленні. Обов`язок поліцейського доставити водія до зазначеного закладу, у разі відмови останнього пройти огляд на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з результатами проведеного огляду поліцейським, встановлений правовими актами КМУ, норми яких необхідно застосовувати на виконання абзацу 7 ст. 266 КУпАП. Пунктом 2 ст. 278 КУпАП суд зобов`язано на стадії підготовки до розгляду справи вирішувати питання правильності складання протоколу. Поряд з цим, суд першої інстанції не врахував доводи захисту щодо недотримання поліцейським встановленого порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, поліцейський ОСОБА_2 , ігноруючи вимоги ч.1 ст. 256 КУпАПІ не вказав в протоколі місце і час вчинення інкримінованого правопорушення, а саме події відмови водія від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. В даному документі безпосередньо містяться відомості про місце (вул. Александрі, 88) і час (18:24) керування транспортним засобом ним нібито з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Але, не ці дії інкримінуються як протиправні і є їх об`єктивною стороною. Окрім того, наявним в справі відеозаписом зафіксовані обставини з ознаками провокації його до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, вчиненої 05.01.2023 р. одним з правоохоронців. У зв`язку з чим, просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження щодо нього, за відсутності в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча, був належним чином повідомлений через свого адвоката Сухар В.В. Адвокат Сухар В.В. до початку слухання справи подав до суду клопотання про відкладення апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення, посилаючи на те, що на 11.04.2023 року у апеляційному адміністративному суді в м. Вінниця буде слухатися апеляція його підзахисного ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду від 02.03.2023 року за позовом його довірителя до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області. Вже в судовому засіданні адвокат Сухар В.В. не став заперечувати проти розгляду вказаної апеляційної скарги та розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 , якому він повідомляв про день і час слухання справи, оскілки він представляє його інтереси. Перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та вислухавши заперечення адвоката Сухар В.В. на постанову суду, які тотожні доводам наведеним в апеляційній скарзі правопорушника, який в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, хоч і був належним чином повідомлений, апеляційний суд приходить до наступного. Згідно з положеннями ч.7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджені сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, які покладені в основу прийнятого судом рішення, є правильними і доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Згідно п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими, а відповідно до п.2.4 на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Заперечення вини ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та під час слухання справи, у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути взяті судом до уваги та доводяться наступним. Зокрема, винуватість ОСОБА_1 доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №311317 від 05.01.2023 року, яким встановлено, що 05 січня 2023 року о 18 год. 24 хв. в с. Волока по вул. Александрії, 88 Чернівецького району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП . В графі протоколу «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення», ОСОБА_1 зазначив, що «сьогодні випив одне пиво алкогольне, після чого керував своїм авто». При цьому, у ОСОБА_1 було тимчасово вилучено п/в ВАА118743 від 02.10.2009 р. та видано йому тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом DT №194064. Окрім того, ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також його було відсторонено від керування т/з, шляхом залишення автомобіля по місцю зупинки. З протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомився, власноручно його підписав. Будь яких заперечень, незгоди, зауважень чи клопотань не заявив (а.с.1). На думку суду, вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Пункт 2.5 ПДР встановлює обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, невиконання даної вимоги тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Згідно диспозиції статті 130 КпАП України, відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Не дивлячись на наведені в апеляційній скарзі доводи, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами. Так, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, а саме глави І п.6., огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). З матеріалів адміністративного провадження вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкогольного пива, проте пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі відмовився, що підтверджується наступними доказами. Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 мав проводитися за допомогою приладу Alcotest Drager-6810 у зв`язку з виявленням в останнього таких ознак сп`яніння, як запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, однак від проходження на місці зупинки ОСОБА_1 відмовився. Вказаний акт ОСОБА_1 особисто підписав (а.с.4). Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння до ЧОНД від 05 січня 2023 року складеного о 18 год. 40 хв. у ОСОБА_1 було виявлено такі ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду в присутності лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився й дане направлення власноручно підписав (а.с.4). Апеляційним судом встановлено, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини були зафіксовані на відео з бодікамери працівника поліції, на якому чітко зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, при цьому останньому чітко роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду (а.с.8). Отже, зазначені вище документи підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, будь-яких зауважень, доповнень чи пояснень до них, правопорушником надано не було. Більш того, матеріали справи не містять жодних клопотань про те, що ОСОБА_1 не згідний із результатами проведеного огляду, а неправомірні дії працівників поліції щодо порушення його огляду на стан алкогольного сп`яніння, як про те твердить апелянт, не були предметом окремого оскарження в суді. За таких обставин, вважаю, що підстав недовіряти наявним в матеріалах справи доказам та сумніватися в їх правдивості в суду немає. Таким чином, апеляційний суд приходить до переконливого висновку, що підстав вважати наявні в матеріалах справи докази невірними і неналежними, як на це посилається у своїй апеляційній скарзі апелянт, у суду немає, оскільки вони складені у відповідності до вимог законодавства. Будь-яких порушень законодавства, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. У п.52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим. Обґрунтовуючи своє рішення, суддя приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зокрема і зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. У своїй апеляційній скарзі, апелянт ОСОБА_1 твердять про те, що під час судового розгляду справи захисником надані суду медичні документи від 05.01.2023 р., в яких містіться відомості про відсутність у нього того дня будь-яких ознак алкогольного сп`яніння, а за допомогою відповідного технічного засобу вимірювання встановлений стан його тверезості. Проте, суд апеляційної інстанції наведені доводи та документи не може взяти до уваги як такі, що вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, зважаючи на таке. Згідно глави ІІ п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, - установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Разом з тим, відповідно до п.9 інструкції цієї глави, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Однак, згідно матеріалів справи ОСОБА_1 від будь якого освідування відмовився. Отже, дослідженими судом матеріалами адміністративного провадження встановлено, що працівником поліції було складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та виготовлено направлення на огляд ОСОБА_1 в медичному закладі ЧОНД, проте останній такого бажання не виявив та від проходження огляду відмовився, заперечень не висловив. У зв`язку з чим, видані лікарем ОСОБА_3 акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння КНП «Герцаївська МЛ» №3 від 05 січня 2023 року складений о 23 год 23 хв., висновок КНП «Герцаївська МЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 05 січня 2023 року складений о 23 год. 17 хв., а також довідка №3 від 05 січня 2023 року про те, що у ОСОБА_1 не виявлено ознак сп`яніння і він тверезий (а.с.32,33,34), не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки освідування останнього проведено із суттєвим порушенням часу, тобто через п`ять годин (згідно інструкції не пізніше ніж протягом двох годин) з моменту виявлення ознак сп`яніння у ОСОБА_1 .. За таких обставин, порядок огляду ОСОБА_1 працівниками поліції у відповідності до вимог інструкції не порушено та не суперечить вимогам закону, а тому висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджені сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, які покладені в основу прийнятого судом рішення, є правильними і доводи апеляційної скарги їх не спростовують. В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloranand Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Приймаючи до уваги всі докази наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до остаточного висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 01 березня 2023 року відносно ОСОБА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України - без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Чернівецького апеляційного суду Г.А. Станковська