Постанова 4807 № 335/562/23

Дата документу 29.03.2023 Справа № 335/562/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/562/23 Головуючий у 1 інстанції: Гашук К.В. Провадження № 22-ц/807/769/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. Гончар М.С суддів: Подліянової Г.С. за участі секретаря: Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича, заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту, що має юридичне значення, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борисенкова В.С. звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту його народження, оскільки свідоцтво про його народження було втрачено, актовий запис про народження в органах РАЦС не зберігся. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борисенкова В.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, пояснюючи це тим, що необхідність звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, була викликана тим, що заявник не має паспорту громадянина України, який ніколи не оформлювався та йому не видавався. Вказані обставини перешко- джають йому звертатись до різних органів із запитами та заявами, а паспорт не може отримати, оскільки втрачено актовий запис про народження. Вважає, що саме в такий спосіб слід діяти з метою подальшого оформлення паспорту громадянина України. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Борисенков В.С. підтримали апеляційну скаргу, вказуючи, що паспорт не було оформлено своєчасно, оскільки ОСОБА_1 по досягненню віку, з якого громадянам України оформлюються паспорти, перебував у місцях позбавлення волі, а в подальшому користувався для встановлення особи довідкою про звільнення з місць позбавлення волі, але на теперішній час йому необхідний паспорт для реєстрації себе як внутрішньо переміщеної особи, але з`ясувалось, що було втрачено свідоцтво про його народження та актовий запис про його народження в органах РАЦС не зберігся. Вважають, що у суду не було підстав для відмови у відкриття провадження за його заявою про встановлення факту народження. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення апелянта та його адвоката, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що останнім не вичерпано можливості вирішити питання в позасудовому порядку, серед іншого, у спосіб відновлення актового запису. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019р. в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567ціс18) зроблено висновок про те, що справа про встановлення факту, що має юридичне значення, належить до юрисдикції суду, серед іншого, за умови, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому було відмовлено із зазначенням причин відмови. Отже, оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то при вирішення питання щодо прийняття заяви про встановлення певного факту слід пересвідчитись, чи може ця заява розглядатись в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у кожному разі суддя зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено закриває провадження у ній. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) зазначено, що розгляд справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судом в порядку окремого провадження відбуваєть- ся тільки у разі, якщо встановлення такого факту не пов`язано із вирішення спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням відповідного документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). В заяві ОСОБА_1 посилається на те, що свідоцтво про його народження втрачено його матір`ю ОСОБА_2 під час переїзду із села Петро-Михайлівка Вільнянського району Запорізької області до села Вербове Пологівського району Запорізької області. Разом із тим, у разі втрати свідоцтва про народження дитини Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено порядок повторного отримання свідоцтва про народження у відповідному відділі державної реєстрації актів цивільного стану. А у разі відсутності актового запису про народження дитини, заявник має право звернутись до відповідного відділу ДРАЦС із заявою про поновлення відповідного актового запису. Питання щодо поновлення актових записів цивільного стану у разі їх втрати врегульовано Положенням про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану. Отже, заявник не використав можливість в позасудового порядку вирішити питання щодо його актового запису про народження, зокрема, шляхом спрямування повторного запиту із наданням правильних параметрів запиту до органів ДРАЦС ( якщо задане місце народження не співпадає, то вже буде відсутній актовий запис) і отримання повторно свідоцтва про народження або шляхом подання заяви про поновлення актового запису при його відсутності. За вказаних обставин, суд вірно застосував приписи п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 . У апеляційній скарзі заявник та його адвокат наголошують на тому, що у ОСОБА_1 відсутній паспорт громадянина України, а тому він не може звертатись до державних органів з відповідними заявами. Відповідно до приписів ч. 4 статті 153 КВК України (у редакції станом на день звільнення ОСОБА_1 з місць позбавлення волі 28.12.2012р.) паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання. Між тим, ОСОБА_1 , не надав доказів, що при звільненні йому не було оформлено паспорт громадянина України. Крім того, колегія з цього приводу наголошує на тому, що ОСОБА_1 має довідку форми «Б» про звільнення з місць позбавлення волі, яка є документом, що засвідчує особу в певних випадках до отримання нею паспорту, а також договір з адвокатом, якому надано право спрямовувати запити від імені ОСОБА_1 , зокрема, до державних органів. Чим і скористались апелянт та його представник до подачі заяви до суду, але не в повній мірі, не отримавши відмови органу ДРАЦС у видачі свідоцтва про народження повторно або у відновленні актового запису про народження заявника. Зважаючи на все вище наведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржу- ваної ухвали, яку у даному випадку відповідно до приписів статті 375 ЦПК України слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу як необгрунтовану. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 03 квітня 2023 року. Головуючий: С.В. Маловічко Судді: М.С. Гончар Г.С. Подліянова