Ухвала КАС ВС № 420/9382/21

УХВАЛА 29 березня 2023 року м. Київ справа № 420/9382/21 адміністративне провадження № К/990/8958/23 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е., перевіривши касаційну скаргу адвоката Стойкової Марини Дмитрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі №420/9382/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №45 від 23 листопада 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, визнання протиправними дій Першої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) щодо не розгляду заяви позивача від 16.12.2020 року та зобов`язання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) розглянути заяву позивача від 16 грудня 2020 року, визнання протиправним та скасування наказу керівника Одеської обласної прокуратури Костенко С.К. №692к від 12 березня 2021 року в частині тимчасового визначення робочого місця позивача у Київській окружній прокуратурі міста Одеси Одеської області, зобов`язання керівника Одеської обласної прокуратури привести у відповідність (перейменувати) займану посаду позивача - прокурора місцевої прокуратури №1 з рівнозначною посадою прокурора Київської окружної прокуратури міста Одеси Одеської області з 15 березня 2021 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року, залешеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представником позивача подано касаційну скаргу до Верховного Суду. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржником зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Скаржником зазначено про необхідність надання Верховним Судом правової оцінки і тлумачення особливостей застосування: - п. 9 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України Закону №113-ІХ - щодо застосування до спірних правовідносин правил складання і визначення результатів іспиту на загальні здібності, передбачених Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 у взаємозв`язку з п. 7 розд. І, п. 2 розд. V цього Порядку; - п. 16 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України Закону №113-IX - в контексті правової оцінки і тлумачення правомірності визначення кадровою комісією результатів складання іспиту на загальні здібності з врахуванням особливостей ситуації, яка виникла у зв`язку з проходженням атестації позивачем, а саме наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення іншою кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації ухваленого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (ненабрання мінімального прохідного балу); - п. 17 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України Закону №113-ІХ - в контексті підставності і правомірності ухвалення кадровою комісією за результатами атестації прокурора рішення про неуспішне проходження атестації у випадку наявності особливостей оцінювання результату іспиту позивача; - п. 7 розд. І Порядку 221 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) щодо застосування положення про заборону повторного проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного із її етапів, а також застосування п. 7 розділу І Порядку №221 про можливість призначення нового часу (дати) складення відповідного іспиту для прокурора виключно у випадку, якщо його попереднє складення було перервано чи не відбулося з причин, незалежних від членів комісії та прокурора. Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Із оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що позивач є прокурором, яка за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрала 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, що підтверджується рішенням №45 Першої кадрової комісії від 23.11.2020 року, та визнана такою, що неуспішно пройшла атестацію. Натомість зазначені скаржником норми права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, сформульовані проблемні питання та перелік справ, у яких Верховним Судом відкрито касаційне провадження, стосуються інших спірних правовідносин. Натомість касаційна скарга не містить обґрунтованих мотивів щодо їх неправильного застосування саме у цій справі, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів, що свідчить про формальне зазначення про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування вказаних норм права. Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, представник позивача зазначає, що касаційна скарга подана також на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України. Так скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини 2, та пункт 3 частини 3 статті 353 КАС України, відповідно до яких: - суд не дослідив зібрані у справі докази; - суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів; - справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, а саме за відсутності позивача. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень. З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, скаржником не зазначено, яке саме клопотання (заяву) про витребування доказів судом першої інстанції відхилено та не обгрунтовано належним чином вказане посилання. А тому Суд вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини другої статті 353 КАС України. Разом з тим, Суд не бере уваги посилання скаржника на пункт 3 частини 3 статті 353 КАС України, відповідно до якого справу розглянуто за відсутності позивача, яка подавала клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки даний пункт передбачає розгляд справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання. Разом з тим, Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 до суду не з`явилась, надала заяву про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи свою неявку до суду апеляційної інстанції, зокрема, введенням в Україні воєнного стану та наявність небезпеки щодо її життя та здоров`я. При цьому, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки справа перебувала в провадження суду апеляційної інстанції з грудня 2021 року, та за заявами ОСОБА_1 тричі відкладалась. Також Суд вказав, що позивач могла заявити клопотання про участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду у режимі відеоконференції. Зважаючи на вищевказане, представником позивача не обгрунтовано посилання на пункт 3 частини 3 статті 353 КАС України, як на підставу касаційного оскарження. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладу фактичних обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку суд не вирішує. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Стойкової Марини Дмитрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі №420/9382/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська