Ухвала КАС ВС № 140/5014/22

УХВАЛА 30 березня 2023 року м. Київ справа №140/5014/22 адміністративне провадження №К/990/9556/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мороз Л.Л., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №140/5014/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У 2022 році ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - відповідач), у якому просив: - визнати протиправною відмову у перерахунку та виплаті разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році згідно частини п`ятої статті13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачеві разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році згідно частини п`ятої статті13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з врахуванням виплачених коштів. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2022 позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2023 апеляційну скаргу відповідача задоволено: - рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2022 у справі № 140/5014/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її у касаційному порядку. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд дійшов такого висновку. Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень. Згідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, у частині п`ятій статті 328 КАС України міститься перелік випадків, за яких судові рішення не підлягають касаційному оскарженню. Так, згідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Положеннями статті 330 КАС України визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, згідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Касаційна скарга позивача обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі №440/2722/20. Суд надавши оцінку доводам скаржника, дійшов такого висновку. Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплатити позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи згідно до статті 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Водночас, предметом оскарження у зразковій справі була бездіяльність органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону № 3551-XII у редакції з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з цим, відносини щодо нарахування та виплатити позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, які виникли у справі, про перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в якій позивачем подано цю касаційну скаргу, врегульовані статтею 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції, з урахуванням частини другої статті 20 Закону України від 12.05.2015 № 389-VІІІ «Про правовий режим воєнного стану», частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстави для висновку про наявність обставини, визначеної пунктом 1 частини першої статті 328 КАС України, оскільки спірні правовідносини у зразковій справі № 440/2722/20, рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у якій залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржувані судові рішення, виникли за різного правового регулювання. Таким чином, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. Водночас, колегія суддів зазначає, що положеннями КАС України визначені й інші підстави касаційного оскарження, за умови наведення яких, Верховним Судом може бути вирішене питання про відкриття касаційного провадження у цій справі. При цьому, згідно до частини п`ятої статті 291 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав: 1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи; 2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи. Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху з установленням скаржникові строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про наявність випадків визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний пункт. Щодо сплати судового збору. Згідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Всупереч зазначеної вище законодавчої норми скаржником не додано до касаційної скарги документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» (далі - № 3674-VI). Згідно з пп. 3 п. 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позов подано до суду у 2022 році і він містив одну вимогу немайнового характеру та похідну від неї вимогу. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2022 - 2 481 гривню. Отже, за подання цієї касаційної скарги має бути сплачений судовий збір у розмірі 1 984, 80 грн (2481*0,4*200%). Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055), призначення платежу*;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Згідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху з установленням скаржникові строку для усунення її недоліків шляхом: - надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про наявність випадків визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний пункт; - надання документа про сплату судового збору. Також скаржнику слід роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто. Керуючись ст. 169, 328, 330, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2023 у справі №140/5014/22 - залишити без руху. Надати скаржникові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується. ........................... ........................... ........................... Л.Л. Мороз А.І. Рибачук Л.В. Тацій , Судді Верховного Суду