Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/6828/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6828/22 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 13.12.2022) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 08.08.2022 №253650002112; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до спеціального стажу роботи позивача період декретної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02.10.2009 по 31.08.2011; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.08.2022. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 04.06.2019 (дата прийняття Рішення Конституційним Судом № 2-р/2019) позивач наділена правом на визначення права на отримання пенсії за вислугу років виходячи з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років. Крім того зазначає, що відповідачем було протиправно не враховано її період роботи з 02.10.2009 по 31.08.2011 як до спеціального так і до страхового стажу з підстав відсутності відомостей в ОК-5, оскільки її стаж підтверджується трудовою книжкою, як основним документом для призначення пенсії та довідкою Відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, вказав, що відповідно до п. 2-1 розділу XV Закону 1058-IV в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11.10.2017, особам, які на день набрання чинності цим Законом мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Вказує, що для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч. «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням наведених положень законодавства Позивачу необхідно мати в наявності 26 років 6 місяців страхового стажу (станом на 11.10.2017). Натомість, наявний станом на 11.10.2017 спеціальний стаж роботи позивача у закладах освіти становить 23 роки 02 місяці 29 днів. Таким чином, з урахуванням положень п. 2-1, 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (у редакції від 09.12.2012) у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років. Окрім того зазначив, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) щодо позивача встановлено відсутність відомостей за період роботи з 02.10.2009 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 31.08.2011, що є порушенням статті 24 Закону № 1058. В зв`язку з чим зазначені періоди роботи позивача не можуть бути зараховані до страхового стажу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області №253650002112 від 08.08.2022 щодо відмови в призначенні пенсії позивачу за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачу до страхового та спеціального стажу періоди роботи у Вербівській ЗОШ І-ІІІ ступеню з 02.10.2009 по 31.08.2011. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу з 01.08.2022 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 01.08.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 24-26). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №253650002112 від 08.08.2022 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років. Так, відповідно до вказаного рішення страховий стаж 32 роки 03 місяці 06 днів, спеціальний стаж заявниці станом на 11.10.2017 становить 23 роки 02 місяці 29 днів. За доданими документами до спеціального та страхового стажу не зараховано періоди 02.10.2009 по 31.12.2010, а період з 01.01.2011 по 31.01.2011 не враховано до спеціального стажу, як працівника освіти через відсутність відомостей в ОК-5 (а.с. 28). Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до відповідача позивач мала право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. За змістом статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Згідно зі статтею 51 Закону № 1788-ХІІ пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Відповідно до статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55 цього Закону. Згідно з пунктом 2-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (надалі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017 внесені зміни до абзаців першого та другого пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, згідно з якими до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (надалі - Закон № 213-VIII) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (надалі - Закон № 911-VIII), передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. З прийняттям Закону № 213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а з прийняттям Закону № 911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Так, пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ в редакції Законів № 213-VIII та № 911-VIII встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року- не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, та встановлено, що такі положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. З огляду на вказане, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII. Таким чином, позивач з 04.06.2019 наділений правом на визначення права на отримання пенсії за вислугу років виходячи з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років. Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 16-21) та довідки Відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради від 28.07.2022 №01-28/202 позивач працювала у Вербівській ЗОШ І-ІІІ ст.: - з 15.08.1992 на посаді педагога організатора по роботі з дитячими об`єднаннями та організаціями згідно з наказом №70 по Коропському РВНО від 14.08.1992 та наказом №28 по Вербівській ЗОНІ від 15.08.1992; - з 15.08.1994 на посаді вихователя групи продовженого дня згідно з наказом №4 по Вербівській середній школі від 16.08.1994; - з 01.09.1995 на посаді вчителя початкових класів згідно з наказом №62 по Вербівській ЗОШ від 29.08.1995; - з 30.08.2021 звільнена з посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до Наказу №24 від 20.08.2021 по Вербівській ЗОШ 1-3 ступеня. Також, згідно довідки Відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради від 28.07.2022 №01-28/207 Вербівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеню Коропської районної ради Чернігівської області перейменована на Вербівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Понорницької селищної ради Чернігівської області згідно з рішенням сесії Понорницької селищної ради від 26.01.2021 №45 (а.с. 23). В період з 01.02.2010 по 31.08.2011 позивач перебувала на обліку в управління соціального захисту населення Коропської районної державної адміністрації та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується листом управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної адміністрації від 19.09.2022 №02-10/1311 (а.с. 37), наказом про надання відпустки по догляду за дитиною (а.с. 40), наказом щодо допущення до роботи в зв`язку з виходом із відпустки по догляду за дитиною (а.с. 38). Згідно зі статтею 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується. Відповідно до п. 5 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 до стажу педагогічної роботи зараховується час перебування громадян України на військовій службі, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя і шоста статті 179 Кодексу законів про працю України). Згідно вимог ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок зараховується до страхового стажу для пенсійного забезпечення. Відповідно до положень статей 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного соціального внеску, зокрема, є установи - районні (міські) управління соціального захисту населення, які виплачують державну допомогу для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини. Відповідно до листа управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної адміністрації від 19.09.2022 №02-10/1311 (а.с. 37) позивач в період з 01.02.2010 по 11.12.2012 перебувала на обліку по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, проте за 2010 рік індивідуальні відомості помилково управлінням не були надані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, період знаходження працівника освіти у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягає зарахуванню як до страхового так і до спеціального стражу такого працівника. З аналізу приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (платника єдиного внеску), а не на застраховану особу. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником (платником єдиного внеску) свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 12.09.2019 у справі № 489/2283/16-а. Крім того, відповідачем не заперечується факт роботи позивача в спірні періоди педагогічним працівником у Вербівській ЗОШ І-ІІІ ступеню, зайнятість в останній підтверджується трудовою книжкою, яка прийнята відповідачем без зауважень. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині і, як наслідок, зобов`язати ГУПФУ у Полтавській області зарахувати позивачу до страхового та спеціального стажу періоди роботи у Вербівській ЗОШ І-ІІІ ступеню з 02.10.2009 по 31.08.2011, що становить 1 рік 10 місяців та 30 днів. Страховий стаж позивача, що врахований відповідачем, становить 32 роки 03 місяці 06 днів, в той час як згідно відзиву відповідача відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу років пенсійний орган виходив з того, що відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11.10.2017 та, в даному, випадку становити не менше 26 років 6 місяців. 03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1. Згідно п.2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, Законом № 2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: «До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії». З аналізу наведених норм вбачається, що пенсія за вислугу років згідно положень статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017. З матеріалів справи вбачається, що станом на 11.10.2017 стаж роботи позивача за вислугу років як працівника освіти, враховуючи період з 02.10.2009 по 31.08.2011, становить більше мінімально необхідних - 25 років. Таким чином, що на момент звернення до відповідача позивач мала право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні позивачеві пенсії за вислугу років не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім окремих випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. За таких обставин позивач має право на призначення пенсії за вислугу років з 01.08.2022 дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України (а.с. 24-25). Разом із тим, органом, уповноваженим здійснювати призначення, перерахунок та виплату пенсії позивачу, є відповідне управління Пенсійного фонду України. З огляду на матеріали справи рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, тому позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не підлягають задоволенню. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, зобов`язання ГУПФУ у Полтавській області зарахувати позивачу до страхового та спеціального стажу періоди роботи у Вербівській ЗОШ І-ІІІ ступеню з 02.10.2009 по 31.08.2011, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити позивачу з 01.08.2022 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також, колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 31.03.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна