Постанова 4854 № 420/14795/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/14795/22 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м.Одеса, 16 грудня 2022 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у справі №420/14795/22 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Одеській області №3776-п від 07.10.2022 року "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )". В обґрунтування позову, посилаючись зокрема на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі №820/4891/18 зазначає, що оскаржуваний наказ винесений з порушенням вимог чинного законодавства, за відсутності належним чином вказаних та обґрунтованих підстав для проведення фактичної перевірки позивача, оскільки у ньому окрім посилання на норми, що регулюються питання призначення фактичної перевірки, не зазначено інформації, яка б свідчила про порушення позивачем податкового та/або іншого законодавства. Також, на думку позивача є необґрунтованим посилання податкового органу в якості підстави для прийняття спірного наказу на лист ДПСУ від 22.09.2022 року №11238/7/99-00-07-04-03-07 та доповідну записку ГУ ДПС в Одеській-області від 03.10.2022 року №2209/15-32-07-06-11 , адже зі змісту останніх не вбачається, що у відповідача на момент винесення наказу була отримана в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. До того ж, така інформація повинна бути отримана саме від державних органів чи органів місцевого самоврядування, а не від самих органів податкової служби чи із службових документів відповідача. Вказані лист та доповідна записка також не містять жодних ідентифікуючих ознак джерел, з яких було отримано відповідну інформацію, відсутні будь-які виявленні факти правопорушень з боку позивача, лише йде мова про можливі ризики здійснення діяльності позивача та інших осіб з порушенням порядку проведення розрахунків, без видачі фіскальних розрахункових документів, тобто про ймовірні абстрактні порушення в цій сфері, а повинні містити конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, а сама викладена інформація ґрунтується виключно на припущеннях. Відповідач проти задоволення позову заперечував мотивуючи тим, що відповідачем було дотримано вимог чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини при прийнятті оскаржуваного наказу. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС в Одеській області на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт, посилаючись на обставини, фактично аналогічні тим, що були викладені у відзиві на позовну заяву зазначає, що прийнятий відповідачем наказ №3776-п від 07.10.2022р. є повністю правомірним та прийнятий за наявності передбачених ПК України підстав. Так, за твердженнями скаржника, підставою прийняття наказу слугувало отримання листа Державної податкової служби України від 22.09.2022 року № 11238/7/99-00-07-04-03-07 із додатками, згідно якого було повідомлено про виявлення мережі магазинів роздрібної торгівлі продуктами харчування, що здійснює діяльність з системними порушеннями порядку проведення розрахунків, а саме в переважній більшості розрахунки із покупцями здійснюються без застосування РРО / ПРРО, а покупцям видаються не фіскальні розрахункові документи. Враховуючи визначені обставини, Державною податковою службою України зазначено про необхідність проведення фактичної перевірки з визначених питань, а зокрема, магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який використовується у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 . Відповідна інформація, як далі вказує апелянт, була викладена у доповідній записці ГУ ДПС в Одеській області. Наведене, на думку податкового органу відповідає визначеним пп. 80.2.2 п. 80.2 ст.80 ПК України підставам для призначення фактичної перевірки, оскільки у контролюючих органах була наявна отримана в установленому законодавством порядку інформація від державних органів про можливі порушення платником податків законодавства. Також, в обґрунтування своєї позиції контролюючий орган також посилається на висновки Верховного суду, викладені у постанові від 04.03.2021р. у справі №803/1171/17. 24.01.2023р. від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін мотивуючи зокрема тим, що відповідачем у своїй апеляційній скарзі не наведено спростувань висновків суду першої інстанції, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного наказу. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність у магазині " ОСОБА_2 від фермера" за адресою АДРЕСА_2 . 12.10.2022 в магазин прибули головні державні інспектори ДПС , які пред`явили наказ №3776-п від 07.10.2022 про проведення фактичної перевірки, направлення, службові посвідчення. Працівник позивача відмовив у допуску до проведення перевірки, тому посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акт відмови від допуску до перевірки від 12.10.2022 року о 16 год. 50 хв. (акт суду не наданий). Також, суд першої інстанції встановив, що в наказі Головного управління ДПС в Одеській області №377б-п від 07.10.2022 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 )" зазначено, що з метою здійснення контролю щодо, дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійсненні платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензії, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотриманні роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), на підставі ст.20, пп.75.1.3. п. 75.1. ст. 75, п.п.80.2.2 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2. п. 69 XX розділу ПК України, провести з 10.10.2022 фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , податкова адреса АДРЕСА_3 , адреса господарського об`єкту АДРЕСА_2 , тривалістю 10 діб, перевірку провести за період діяльності з 04.01.2022 по дату закінчення фактичної перевірки. Також, суд першої інстанції за даними відповідача встановив, що підставою на винесення оскаржуваного наказу, за твердженнями відповідача, був лист ДПСУ від 22.09.2022 року №11238/7/99-00-07-04-03-07 та доповідна записка ГУ ДПС в Одеській області від 03.10.2022 року №2209/15-32-07-06-11. Вважаючи прийнятий відповідачем наказ про проведення фактичної перевірки позивача протиправним, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Головного управління ДПС в Одеській області №3776-п від 07.10.2022р. не відповідає визначеним у ч.2 ст.2 КАС України критеріям оцінки рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки прийнятий не у спосіб, передбачений ПК України, внаслідок не зазначення у ньому всіх обов`язкових та передбачених ПК України підстав для проведення такої фактичної перевірки. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції, з урахуванням вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне. Як встановлено ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно приписів п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підстави та порядок проведення фактичної перевірки визначені у ст.80 ПК України. Згідно з п.п.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Таким чином, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Зі змісту оскаржуваного наказу № 3776-п від 07.10.2022р. колегією суддів встановлено, що в основу проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , відповідачем покладено зокрема ст. 20 та підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Водночас, у оскаржуваному наказі вказано, що перевірка проводиться з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За вказаного, є ґрунтовним зауваження суду першої інстанції про те, що в оскаржуваному наказі вказані не всі підстави для проведення фактичної перевірки (норми Податкового кодексу), зазначений тільки пп. 80.2.2 ПКУ та його зміст, але не зазначений п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, що є обов`язковим в даному випадку, оскільки в наказі зазначено, що також буде перевірятись дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), що в свою чергу відповідає пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України. Таким чином, оскаржуваний наказ не відповідає приписам ПК України, адже не містить усіх підстав для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до визначеної у цьому наказі мети проведення перевірки та питань, які підлягають перевірці. Контролюючий орган жодним чином ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не пояснив причин вказаного порушення. Що стосується доводів скаржника про наявність у даному випадку у контролюючого органу достатніх підстав, визначених пп.80.2.2. п.80.2 ст.80 ПК України для прийняття оскаржуваного наказу, колегія суддів враховує, що в обґрунтування своєї позиції контролюючий орган у апеляційній скарзі вказує про надходження листа ДПСУ від 22.09.2022 року №11238/7/99-00-07-04-03-07 та доповідної записки ГУ ДПС в Одеській області від 03.10.2022 року №2209/15-32-07-06-11. Дослідивши зміст зазначених вище документів, апеляційний суд звертає увагу, що у своєму листі від 22.09.2022 № 11238/7/99-00-07-04-03-07 ДПС України повідомила про те, що не всі суб`єкти господарювання дотримуються вимог щодо обов`язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій/програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО /ПРРО) при продажу товарів, а деякі з них здійснюють свою діяльність з порушенням порядку проведення розрахунків умисно, нехтуючи встановленими зобов`язаннями та з корисливих мотивів. Крім того, у цьому листі також, була зазначена наступна інформація: «ДПС виявлено мережу магазинів роздрібної торгівлі продуктами харчування, що здійснює діяльність з системними порушеннями порядку проведення розрахунків, в переважній більшості розрахунки з покупцями здійснюються без застосування РРО/ПРРО, а покупцям видається не фіскальні розрахункові документи. Такі ж розрахункові документи видаються і при оплаті товарів за допомогою банківської платіжної картки. На сьогодні під цим брендом працює понад 50 торгівельних об`єктів на території Київської та Одеської областей та м. Києва. За посиланням https://molokoferma.com.ua в мережі інтернет розміщено сайт компанії, яка здійснює як виробництво молочної продукції та її продаж кінцевому споживачу через мережу власних магазинів. (до листа доданий перелік адрес розміщення магазинів "Молоко від фермера", в тому числі за адресою АДРЕСА_2 ). ДПС України зазначає, що такий вид діяльності здійснюється переважно через суб`єктів господарювання - фізичних осіб на спрощеній системі оподаткування, річний дохід у понад 10млн. грн. перевищує максимально допустимий обсяг доходу платників податків на спрощеній системі оподаткування, а це свідчить про велику ймовірність продажу товарів без застосування РРО /ПРРО, у зв`язку із чим в тому числі ГУ ДПС в Одеській області доручено: - за відсутності інформації про суб`єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність в мережі магазинів "Молоко від фермера", провести обстеження торгівельних об`єктів з метою їх встановлення; - після визначення суб`єктів господарювання дослідити питання наявності у них РРО /ПРРО, обсягів проведених через них розрахункових операцій, а також достатності трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог трудового законодавства; - у разі відсутності на торгівельному об`єктів РРО/ПРРО, невидачі розрахункових документів, обсягів продажу товарів менше за 450 тис. грн. або недостатності трудових ресурсів, для забезпечення діяльності торгівельних об`єктів, організувати та провести фактичні перевірки суб`єктів або об`єктів торгівлі, з урахуванням Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірки платників податків, затвердж. наказом ДПС України від 04.09.2020 № 470» (а.с. 10-12). Крім того, за інформацією, яка міститься у змісті доповідної записки начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС в Одеській області Д.Марченко від 03.10.2022 № 2209/15-32-07-06-11 слідує, що було виявлено 5 суб`єктів господарської діяльності, які здійснювали діяльність в мережі магазинів "Молоко від фермера", в тому числі ФОП ОСОБА_1 (адреса господарської одиниці АДРЕСА_2 ). Також, вказана доповідна записка містить пропозицію проведення фактичних перевірок в цих суб`єктів господарювання, в тому числі позивач (а.с. 14-15). Дослідивши вказані вище документи, колегія суддів зауважує, що лист ДПС України не містять обов`язкової до виконання вказівки щодо перевірки всіх без виключень об`єктів та суб`єктів торгівлі мережи магазинів "Молоко від фермера", в тому числі об`єкт торгівлі позивача, а навпаки ДПС України зазначено, що необхідно провести обстеження торгівельних об`єктів з метою їх встановлення; після визначення суб`єктів господарювання дослідити питання наявності у них РРО/ПРРО, обсягів проведених через них розрахункових операцій, а також достатності трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог трудового законодавства. У разі відсутності на торгівельному об`єктів РРО/ПРРО, невидачі розрахункових документів, обсягів продажу товарів менше за 450 тис. грн. або недостатності трудових ресурсів, для забезпечення діяльності торгівельних об`єктів, організувати та провести фактичні перевірки суб`єктів або об`єктів торгівлі. З огляду на викладене, як вірно врахував суд першої інстанції, саме здійснений попередній аналіз діяльності суб`єкта господарювання має свідчити про можливі порушення. Однак, як вбачається з доповідної записки начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС в Одеській області Д.Марченко від 03.10.2022 № 2209/15-32-07-06-11, жодного попереднього аналізу діяльності позивача контролюючим органом не здійснено, не встановлено наявність чи відсутність найманих працівників, їх кількість, вказано тільки про реєстрацію за ФОП двох програмних РРО, разом тим відсутні відомості про обсяг розрахункових операцій, які проводились через ПРРО. Таких даних не містять і матеріали апеляційної скарги. Відтак, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що надані в якості підстав для призначення фактичної перевірки позивача зазначені вище документи, не пояснюють яким чином встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності в дотриманні підприємцем вимог чинного законодавства; немає попереднього аналізу діяльності позивача на підставі податкової інформації, яке є в користуванні відповідача. Єдиною підставою є факт здійснення господарської діяльності саме в магазині "Молоко від фермера", та взагалі не встановлено жодних можливих порушень позивачем податкового законодавства. Колегія суддів також враховує, що в силу вимог ст. 1 Закону "Про інформацію" під інформацією розуміють будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, а відповідно до ст. 16 Закону, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Збір податкової інформації здійснюється відповідно до ст. 72 ПК України., у розумінні якої, податкова інформація може надходити від платників податків і податкових агентів, від органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, від банків та інших фінансових установ, від підрозділів податкової служби і митних органів, від банків, інших фінансових установ, від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки, тощо. Зокрема, інформація може бути отримана від фізичних осіб, які або самі працюють без належного оформлення, або є свідками того, як працюють інші, або мають підстави вважати, що такі порушення здійснюються. Такі особи можуть звернутися в порядку, встановленому Законом про звернення громадян, до народних депутатів, до прокуратури, інших державних органів і навіть до Президента України. Така інформація може поступати також від податкової міліції, органів МВС, прокуратури. Опубліковані в ЗМІ матеріали також можуть містити таку інформацію Підпунктом 72.1.1.4 п. 72.1 ст. 72, п. 74.3 ст. 74 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики. В даному випадку, виходячи з встановлених справи, колегія суддів звертає увагу, що у документах, які слугували у спірному випадку підставою призначення фактичної перевірки, відсутній аналіз звітності позивача щодо наявності найманих працівників, звітності, пов`язаної з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, хоч маючи ПРРО, позивач подає до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам`яті РРО або пам`яті модемів, які до них приєднані. Вкладене вище спростовує доводи скаржника та його посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від04.03.2021р. №803/1171/17. До того ж, надаючи оцінку доводам апелянта колегія суддів враховує, що дійсно, достатньо самого факту отримання такої інформації, і діюче законодавство не забороняє отримувати таку інформацію від податкових органів, навпаки, тільки податкові органи і мають інформацію про річний дохід підприємця, обсяги проведених через РРО/ПРРО розрахункових операцій, інформацію про найманих працівників, режим роботи об`єкта торгівлі, та інше. Між тим, у межах спірних правовідносин відповідачем не доведено наявності у нього жодної інформації про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. Таких даних не містять ані лист ДПСУ ані доповідна записка. Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Отже, відповідач усупереч положенням ч.2 ст. 77 КАС України не довів факту вжиття в даному випадку дій, які складають зміст фактичної податкової перевірки. Підсумовуючи усе наведене вище у сукупності, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірний наказ Головного управлінні ДПС в Одеській області №377б-п від 07.10.2022 року не відповідає визначеним у ч.2 ст.2 КАС України критеріям для оцінки рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятий фактично за відсутності передбачених чинним законодавством підстав для його прийняття. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності відповідачем як суб`єктом владних повноважень наявності правових підстав у контексті розуміння п.п.80.2.2 та п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивача. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень та враховує, що у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року по справі № 420/14795/22 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.