Ухвала КЦС ВС № 757/25357/18-ц

Ухвала 30 березня 2023 року м. Київ справа № 757/25357/18 провадження № 61-4452ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2018 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» звернулося до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2015 року до 31 березня 2018 року у розмірі 8 361,79 грн. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» 6 000,00 грн за відсутність теплопостачання у квартирі відповідача, оскільки ОСОБА_1 та мешканці квартири закладали вхідні двері та балкон картонним коробками, підігрівали воду на газовій плиті, що призвело до збільшення нарахувань «Київгаз»; 6 000,00 грн за ремонт вхідних дверей другого під`їзду кодового замка та досяжної пружини у будинку АДРЕСА_1 ; 30 000,00 грн матеріальної шкоди на відновлення свого стану здоров`я, придбання ліків, проходження санаторно-курортного лікування; 15 000,00 грн пошкодження його квартири внаслідок її залиття; 350,00 грн витрат, понесених на ксерокопіювання документів, необхідних для розгляду справи;10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, яка завдана йому внаслідок порушення відповідачем його прав та законних інтересів. Печерський районний суд м. Києва рішенням від 23 лютого 2021 року в задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» відмовив. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив. Київський апеляційний суд постановою від 29 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року - без змін. 29 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та в цій частині ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684,00 грн. Ціна позову у цій справі а первісним позовом становить 8 361,79 грн та за зустрічним позовом - 67 350,00 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує. Касаційна скарга містить посилання на те, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки у разі залишення в силі оскаржуваних судових рішень це негативно вплине на його фізичний та матеріальний стан, який на даний час є незадовільним, так як він буде вимушений відкладати частину коштів з мізерної пенсії на усунення шкоди завданої іншою особою. Крім того, через відсутність матеріальної змоги відремонтувати квартиру після залиття з вини керуючої компанії, я вимушений буду продовжити жити в квартирі в умовах підвищеної вологості та підвищеного вмісту грибків у повітрі (в матеріалах справи знаходиться звіт мікологічного дослідження, що підтверджує дану обставину), що негативно відображається на його здоров`ї та призведе до загострення хронічних пульмонологічних хвороб. Наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Також, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки не узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявники не продемонстрували наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про відшкодування шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов