Постанова 4803 № 185/9907/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/467/23 Справа № 185/9907/22 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В.А. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 року м. Дніпро Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П. за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Дубини О.А. у відкритому судовому засіданні в залі суду розглянувши апеляційну скаргу адвоката Дубини О.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КупАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 гривень на користь держави. ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 14.11.2022 року о 13.45, на вулиці Луганська,193 м. Павлограда ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 217030 н/з НОМЕР_1 , надавав послуги «таксі» з перевезення пасажира з смт Межева до Запоріжжя без державної реєстрації суб`єкта господарювання та без отримання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Дубина О.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року та провадження по справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 164 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що : - викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені при розгляді справи в суді належними і допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КупАП, а поліцейськими не були роз`яснені ОСОБА_1 права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та ст. 55,56,59 Конституції України; - у протоколі не зазначена об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме не зазначено, який нормативний акт, яким встановлюються відповідні правила, порушив ОСОБА_1 , а також не вказано, протягом якого часу він здійснював відповідну діяльність, бо в даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, адже господарська діяльність обов`язково має тривалий, а не одноразовий характер. Разове ж вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП. До того ж, немає у справі й доказів того, що ОСОБА_1 отримав кошти за вказане перевезення ОСОБА_2 ; - ОСОБА_1 винним себе не визнав та вважає, що його покази повністю підтверджуються показами в суді його дружини ОСОБА_3 , а письмові пояснення свідка ОСОБА_2 , які суд поклав в основу його обвинувачення, вважає неналежними та недопустимими доказам, і при цьому суд не викликав і не допитав цю особу в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції, заслухавши думку особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Дубини О.А., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст.251 КУпАП. Суд, у відповідності до приписів ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Так, частина 1 ст.164 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Про легітимність здійснення підприємницької діяльності свідчить видане у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Зайняття підприємницькою діяльністю особою, яка не отримала у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію або особою, свідоцтво про державну реєстрацію якої було скасовано у визначеному законодавством порядку, і є об`єктивною стороною правопорушення. Стаття 3 ГК України визначає, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. У відповідності до ст. 42 цього Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. За змістом ч. 1 ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Відповідно до п.24 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів, а статтею 60 цього ж Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників щодо надання послуг з перевезень пасажирів передбачена відповідальність. Окрім того, ст. 6 ч. 12 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, підлягають державному контролю. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та / чи вантажів, тощо. Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а також встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. З наведених нормативно-правових актів увбачається, що обов`язковою умовою належного перевезення пасажирів транспортним засобом є ліцензійний документ на право перевезення пасажирів, які ОСОБА_1 надані не були. Апеляційний суд визнає, що приймаючи рішення по справі суддя врахував вищезазначені вимоги, дав об`єктивну оцінку всім доказам, які є в матеріалах справи, та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові. Суддя при розгляді даної справи встановив, що 14.11.2022 року о 13.45, на вулиці Луганська,193 м. Павлоград, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 217030 н/з НОМЕР_1 , надавав послуги «таксі» з перевезення пасажира з смт Межева до Запоріжжя, без державної реєстрації суб`єкта господарювання та без отримання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП. На підтвердження цих обставин послався на такі докази: протокол ВАВ №456752 від 14.11.2022 року; пояснення свідка ОСОБА_2 , який підтвердив факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а саме того, що його за гроші ОСОБА_1 перевозив до Запоріжжя; пояснення свідка ОСОБА_4 , який підтвердив факт складання протоколу; пояснення свідка ОСОБА_3 , в частині того, що ОСОБА_1 перевозив пасажира. З урахуванням наведеного слід вважати встановленим, що ОСОБА_1 мав умисел саме на здійснення господарської діяльності, тобто діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Надавши об`єктивну правову оцінку доводам апеляційної скарги апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими вище доказами, не довіряти яким у суду апеляційної інстанції підстав немає. Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_1 апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки докази, що містяться у матеріалах справи, які досліджені та оцінені місцевим судом, відтак перевірені на предмет належності та допустимості судом апеляційної інстанції, у своїй сукупності свідчать про те, що останній порушив вимоги п.24 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та вчинив передбачене ч.1 ст.164 КУпАП адміністративне правопорушення. Не вважає слушними апеляційний суд й доводи адвоката про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що ОСОБА_1 займався господарською діяльністю на постійній основі тривалий час та отримував від неї прибуток. Вказані доводи апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення та зібраних у справі доказів, ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів без одержання ліцензії, яка є обов`язковою, що дає обґрунтовані підстави вважати, що він займався підприємницькою діяльністю. Відповідно до п.24 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» діяльність із перевезення пасажирів підлягає ліцензуванню, тобто отримання особою, яка здійснює таку діяльність, відповідної ліцензії Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а також без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Системний аналіз зазначених вимог чинного законодавства свідчить про те, що адміністративна відповідальність настає і за одноразове надання послуг з перевезення пасажирів без відповідної ліцензії на зайняття таким видом діяльності, а тому ОСОБА_1 є суб`єктом передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП адміністративного правопорушення, а відсутність в матеріалах справи доказів отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошових коштів у зв`язку з наданням послуг, на що є посилання в поданій апеляційній скарзі, не спростовує висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, не підлягають задоволенню. Протокол про адміністративне правопорушення ВАВ № 456752 від 14 листопада 2022 року відповідає положенням ст. 256 КУпАП. Будь-яких доказів, що спростовують дані, які містяться в протоколі апелянтом не надано. Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву у їх достовірності та допустимості та підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні. Адміністративне стягнення відносно накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23,33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.164 КУпАП. Тож, на переконання апеляційного суду, при розгляді апеляційної скарги не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б тягнули за собою скасування постанови суду першої інстанції, а тому оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана на неї апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і є безпідставними без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Дубини О.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Павлоградськогоміськрайонного суду Дніпропетровської області від 13лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КупАП - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко