Ухвала КАС ВС № 800/407/15

УХВАЛА 28 березня 2023 року м. Київ справа №800/407/15 адміністративне провадження № П/9901/268/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Шишова О.О., суддів: Гімона М.М., Усенко Є.А., Юрченко В.П., Яковенка М. М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 9901/822/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ І ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

1. У провадженні Вищого адміністративного суду України перебувала справа №800/407/15 за позовом ОСОБА_1 ( далі- позивач) до Вищої кваліфікаційної комісії України ( далі -ВККС) про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду справи за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади".

3. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2018 року прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії України про визнання протиправним та скасування рішення.

4. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі.

5. У зв`язку з виведенням судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Бевзенка В.М. зі складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2022 року №507, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2022 року, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Шишова О.О., суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П., Усенко Є.А., Яковенка М.М.

6. Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 травня 2022 року прийнято до провадження матеріали позовної заяви у справі № 800/407/15 (№ П/9901/268/18) за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії України про визнання протиправним та скасування рішення.

7. З огляду на усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 800/407/15, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, поновлено провадження у зазначеній справі та призначено справу до розгляду.

8. Позивач, представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Неявка в судове засідання сторін та їх представників, не є перешкодою для розгляду та прийняття судового рішення за наявними у справі матеріалами.

9. Від позивача до суду надійшла письмова заява про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав. Міністерство юстиції України теж надіслало заяву про розгляд справи без їх участі.

10. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду в подібній категорії справ (зокрема у справі № 9901/378/19), колегія суддів Верховного Суду ухвалила розгляд справи здійснювати без участі представника ВККС. При ухваленні такого рішення Суд виходив з того, що процес формування нового складу ВККС може розтягнутися до невідомого проміжку часу і такий стан може негативно вплинути на здійснення адміністративного судочинства в межах розумного строку.

11. З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду в подібних категоріях справ (зокрема у справах № 9901/849/18, № 9901/905/18 та інш.) Суд дійшов до висновку, що є підстави для закриття провадження у справі №800/407/15 передбачені пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. У період 1986-1991 років ОСОБА_1 проходив навчання у Вищій школі КДБ СРСР імені Ф.Е.Дзержинського та отримав вищу освіту за спеціальністю "Правознавство" з кваліфікацією "юрист зі знанням чеської мови".

13. Указом Президента України від 16 квітня 2010 року №544/2010 ОСОБА_1 був призначений на посаду судді Овідіопольського районного суду Одеської області строком на п`ять років. 14. 23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ВККС із заявою про рекомендування його для обрання на посаду судді Овідіопольського районного суду Одеської області безстроково.

15. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 7 жовтня 2015 року №399/бо-15 ОСОБА_1 відмовлено у рекомендуванні на посаду судді Овідіопольського районного суду Одеської області безстроково.

16. Уважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17. Обґрунтовуючи позовні вимоги (з врахуванням заяви про зміну підстав позову), позивач зазначив, що відповідач при прийнятті рішення від 07 жовтня 2015 року №399/бо-15, порушив вимоги Конституції України, Конвенції про захист прав та основоположних свобод, Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-V (далі-Закон №2453, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Позивач вказує на те, що оскаржуване рішення порушує його конституційне право на працю та на захист від незаконного звільнення.

18. Крім того, позивач уважає, що Закон України "Про очищення влади", Закон України "Про судоустрій і статус суддів", Регламент Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не передбачають повноважень відповідача на проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", оскліьки встановлення підстав для застосування до судді відповідної заборони суперечать встановленому частинами другою, третьою статті 74 Закону №2453.

19. У письмовому відзиві на позовну заяву представник відповідача стверджує, що оскаржувані дії вчинені, а рішення прийнято у порядку та з урахуванням положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Регламенту Комісії, тобто в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, просив у задоволенні позову відмовити.

20. При цьому відповідач наголошує, що визначену статтями 74, 76 Закону України 2453-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Комісія дійшла висновку, що кандидат ОСОБА_1 не може бути рекомендований для обрання на посаду судді безстроково, оскільки до нього застосовується заборона згідно частини третьої статті 1 Закону України "Про очищення влади" (пункт З частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади"). IV. ВИСНОВКИ СУДУ

21. Заслухавши доповідь судді - доповідача та оцінивши обставини справи, підтверджені доказами, наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечень, Суд дійшов наступних висновків.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. На підставі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

24. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

25. У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), series A, № 93).

26. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

27. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

28. За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

29. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

30. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. За правилами пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

32. Гарантоване статтею 55 Конституції України та статті 2 КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

33. Судом установлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 7 жовтня 2015 року №399/бо-15, яким відмовлено у рекомендуванні на посаду судді Овідіопольського районного суду Одеської області безстроково.

34. Таке рішення ВККС обґрунтоване тим, що кандидат ОСОБА_1 не може бути рекомендований для обрання на посаду судді безстроково, оскільки до нього застосовується заборона згідно частини третьої статті 1 Закону України "Про очищення влади" (пункт З частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади").

35. Колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 74 Закону 2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,07.10.2015) визначено, що порядок обрання на посаду судді безстроково встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.

36. Частиною першою статті 76 Закону 2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що суддя, строк повноважень якого закінчується, за його заявою має бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.

37. Згідно з частиною другою статті 76 Закону 2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку: 1) кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково; 2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на офіційному веб-сайті та в офіційних засобах масової інформації; 3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, досліджує його суддівське досьє, враховує показники розгляду кандидатом за час його роботи на посаді судді та у випадках, передбачених цим Законом, - результати його кваліфікаційного оцінювання; 4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає вмотивоване рішення про рекомендування чи відмову в рекомендуванні для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України; 5) Верховна Рада України приймає рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково.

38. Відповідно до статті 79 Закону 2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково приймається на відкритому засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у присутності кандидата в порядку, встановленому Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, та оголошується відразу після прийняття. На такому засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути присутні будь-які заінтересовані особи, а також представники засобів масової інформації. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково у разі недотримання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України порядку обрання на посаду судді безстроково може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому законом. На підставі прийнятого Вищою кваліфікаційною комісію суддів України рішення про відмову у рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково, що не оскаржено або залишено судом в силі, Вища рада юстиції вносить Президентові України подання про звільнення цього кандидата з посади судді.

39. Статтею 81 Закону 2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлений порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. У разі якщо кандидата на посаду судді безстроково не обрано, Вищою радою юстиції вноситься подання про звільнення цього кандидата з посади судді у зв`язку із закінченням строку, на який його призначено.

40. Абзацом другим пункту 8.15. Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.10.2016 № 81/зп-16 (далі- Регламент ВККС, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо Комісією прийнято рішення про відмову в рекомендуванні кандидата для обрання на посаду судді безстроково, Комісія повідомляє Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді з посади у зв`язку із закінченням строку, на який його призначено, в порядку, передбаченому розділом Х цього Регламенту.

41. У пункті 10.2. Регламенту зазначено, що у разі неподання суддею без поважних причин заяви про обрання його на посаду судді безстроково або у разі прийняття Комісією рішення про відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково Комісія повідомляє Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді з посади у зв`язку з закінченням строку, на який його було призначено. У випадку прийняття Комісією рішення про відмову судді в рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково Комісія направляє до Вищої ради юстиції відповідне повідомлення

42. Пунктом 10.4 зазначеного Регламенту визначено, що встановлення Комісією обставин, які свідчать про порушення суддею вимог щодо несумісності, Комісія повідомляє Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді з посади.

43. Ураховуючи вказані нормативні акти, Суд уважає, що рішення ВККС про надання рекомендації щодо звільнення судді з посади саме по собі не має наслідком звільнення судді. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді Вища рада юстиції може і не погодитися з висновком ВККС.

44. Водночас за змістом статтей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.

45. Відповідно до пункту 4 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1798-VIII, які передбачають що Вища рада правосуддя утворюється шляхом реорганізації Вищої ради юстиції.

46. Абзацом п`ятим пункту 13 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1798-VIII визначено, що матеріали та рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" рішення не прийнято, розглядаються Вищою радою правосуддя в порядку, встановленому главою 2 розділу II цього Закону.

47. Пункт 14 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1798-VIII визначає, що матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до Вищої ради правосуддя для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом Вищої ради правосуддя може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.

48. Під час розгляду цієї справи Верховним Судом установлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 26 березня 2019 року № 950/0/15-19 визнано відсутність порушень вимог щодо несумісності суддею Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 .

49. Тобто, вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

50. Звільнення судді з посади є конституційною функцією Вищої ради правосуддя. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність відмови у рекомендуванні на посаду судді безстроково, Вища рада правосуддя має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб Вища рада правосуддя забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

51. Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження Вищої ради правосуддя, оскарження рішення ВККС щодо відмови у рекомендуванні на посаду судді безстроково можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та ВРП, що є неприпустимим.

52. Судом уже зазначалось, що рішенням ВРП від 26 березня 2019 року № 950/0/15-19 визнано відсутність порушень вимог щодо несумісності суддею Овідіопольського районного суду Одеської області Бичковським Є.Л.

53. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

54. При цьому Суд вважає, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити у широкому розумінні у світлі частини третьої статті 124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

55. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18 та інших судових рішеннях, які подібні за своїм змістом та характером правовідносин. Судова практика з цих спірних питань є сталою.

56. З огляду на те, що рішенням ВРП визнано відсутність порушень вимог щодо несумісності суддею Бичковського Є.Л., Суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі.

57. Керуючись статтями 238, 241- 243, 248, 250, 266, 295 КАС України, Суд УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 800/407/15 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 07 жовтня 2015 року №399/бо-15 - закрити.

2. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на ухвалу може бути оскаржена протягом 15 днів до Великої Палати Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя О.О. Шишов Судді М.М. Гімон Є.А. Усенко В.П. Юрченко М.М. Яковенко