Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3425/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3425/22 пров. № А/857/17281/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- суддя (судді) в суді першої інстанції Чепенюк О.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 03 листопада 2022 року, В С Т А Н О В И В: 28 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність, яка виразилась у відмові зарахувати їй до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019; Територіальному управлінні Служби судової охорони у Тернопільській області з 22.10.2019 по 19.11.2019; зобов`язати зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019; Територіальному управлінні Служби судової охорони у Тернопільській області з 22.10.2019 по 19.11.2019. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 22.10.2019 її прийнято на роботу в Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області провідним бухгалтером, на неї покладено тимчасове виконання обов`язків начальника фінансово-економічного відділу з цієї дати, а наказом від 20.11.2019 як переможця конкурсу призначено на посаду начальника фінансово-економічного відділу Управління, на цій посаді працює по даний час. Вказує, що на її заяву про зарахування до стажу служби у Службі судової охорони спірних періодів роботи в державних органах, Управлінням надана відповідь від 26.09.2022 № 50.06-317 про те, що на теперішній час перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах, не затверджений Головою Служби судової охорони, тому зазначений нею час роботи в державних органах не може бути зарахований до стажу служби в Службі судової охорони. Вважає, що їй безпідставно не зараховано спірні періоди до стажу роботу в Службі судової охорони з посиланням на Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1052/0/15-19 (далі - Положення). Так, відповідно до цього Положення до стажу служби у Службі судової охорони (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей» (далі Постанова № 393). У свою чергу Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постановою №393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, серед іншого, час роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони. З огляду на вказане вважає бездіяльність відповідача щодо незарахування періодів роботи в державних органах та установах протиправною. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, яка виразилась у відмові зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони, і відповідно до стажу служби у Службі судової охорони. Судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду справи в суді першої інстанції перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах, не затверджений Головою Служби судової охорони. Реалізація гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Отже, неправомірним є посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку посад, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державних органах. Враховуючи викладене, позивач має право на зарахування до стажу служби у Службі судової охорони вказаних періодів роботи в державних органах: Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі, Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації, Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації. В цій частині позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення. Стосовно зарахування до стажу служби у Службі судової охорони періоду роботи в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Тернопільській області з 22.10.2019 по 19.11.2019, то з відомостей трудової книжки слідує, що у цей період ОСОБА_1 не проходила службу в Управлінні, а працювала на умовах трудового договору як провідний спеціаліст (бухгалтер), на службу до Служби судової охорони прийнята лише 20.11.2019, в цей день прийняла присягу співробітника Служби судової охорони. Наведені вище законодавчі акти, які регламентують порядок зарахування стажу до стажу служби в Службі судової охорони, передбачають включення до такого лише часу проходження служби, а не виконання трудової функції за умовами трудового договору. В цей період позивач не проходила державну службу. Відтак, період роботи ОСОБА_1 в Управлінні на посаді провідного спеціаліста (бухгалтера) з 22.10.2019 по 19.11.2019 не підлягає зарахуванню до стажу служби в Службі судової охорони. Не погодившись з прийнятим рішенням, Територіальне управління Служби судової охорони у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог є незаконним та висновки суду не відповідають обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відповідач проявив активну поведінку, розглянув звернення позивача та надав відповідь, хоча і відмовив у його задоволенні, тому вказане не може вважатись бездіяльністю. Вказує, що на день виникнення спірних правовідносин (день надання відповіді на рапорт ОСОБА_1 ) та на день звернення позивача з позовом до суду перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах, не був затверджений Головою Служби судової охорони, тому зазначений позивачем час роботи в державних органах не може бути зарахований до стажу служби в Службі судової охорони. Звертає увагу на те, що наказом Служби судової охорони «Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах» № 454 від 24.10.2022, було затверджено перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах. З матеріалів справи слідує, що з 24.10.2022 позивач посад згідно переліку затвердженого наказом Служби судової охорони № 454 від 24.10.2022, не обіймала. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відсутність затвердженого переліку посад не є підставою для відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років часу попередньої роботи в державних органах. Вказує, що необгрунтованим є посилання відповідача в апеляційній скарзі на наказ Служби судової охорони «Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах» № 454, який був затверджений 24.10.2022, а, отже, після завершення спірних правовідносин, оскільки рапорт про зарахування стажу подано 13.09.2022, відмову отримано - 26.09.2022, а позовну заяву подано 28.09.2022. Вважає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 22.10.2019 прийнято на роботу провідним бухгалтером (з дипломом спеціаліста) фінансово-економічного відділу Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, що підтверджується записом № 22 трудової книжки позивача НОМЕР_1 , який внесено на підставі наказу Управління від 21.10.2019 № 7 о/с (а.с.9-12). 19.11.2019 ОСОБА_1 звільнено з роботи за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, про що зроблено запис № 23 у трудовій книжці позивача на підставі наказу Управління від 18.11.2019 №69 о/с (а.с.9-12). У подальшому з 20.11.2019 позивача прийнято на службу до Служби судової охорони, прийняла присягу співробітника Служби судової охорони, про що свідчить запис у трудовій книжці № 24, як підставу вказано наказ Управління від 20.11.2019 № 78 о/с. Відповідно до змісту наказу від 20.11.2019 №78 о/с ОСОБА_1 призначена на посаду начальника фінансово-економічного відділу Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області як переможець конкурсу з 20.11.2019 (а.с.6 зворот). 13.09.2022 позивач звернулася з рапортом до начальника Управління про зарахування до стажу служби у Службі судової охорони часу роботи в державних органах, а саме: в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009, в Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013, в Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015, в Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019, в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Тернопільській області з 22.10.2019 по 19.11.2019 (а.с.8). Вказані періоди трудової діяльності ОСОБА_1 підтверджуються записами її трудової книжки (а.с.9-12). У відповідь позивач отримала листа від 26.09.2022, у якому зазначені нормативні акти, які регламентують порядок зарахування стажу у Службі судової охорони (Положення, Закон № 2262-XII, Постанова №393), та передбачають можливість зарахування до стажу часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони. Одночасно заявниці роз`яснено, що на день звернення перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах, не затверджений Головою Служби судової охорони, тому відповідні періоди роботи позивача в державних органах не можуть бути зараховані до стажу служби в Службі судової охорони (а.с.5). Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у відмові зарахувати позивачу до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019, а також про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019. Колегія суддів частково погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України (пункту 2 статті 162-1 Закону №1402-VIII). Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1052/0/15-19. Відповідно до пункту 5 Положення час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. До стажу служби у Службі зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. В подальшому Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.11.2021 № 2236/0/15-21 були внесені зміни до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, згідно з якими пункт 5 розділу І викладено в такій редакції: «Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах. Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей». Відповідно до пункту «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 435 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» доповнено порядок обчислення вислуги років у новоствореному державному органі Службі судової охорони. Зокрема, абзац дванадцятий пункту 1 Постанови №393 зі змінами викладений в наступній редакції: «час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони». Отже, особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони, і відповідно до стажу служби у Службі судової охорони. Судом першої інстанції встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах, не був затверджений Головою Служби судової охорони. Верховний Суд, вирішуючи спори щодо призначення пенсій та зарахування стажу для осіб, визначених Законом № 2262-XII, неодноразово зазначав, що цей Закон для окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності - в даному випадку відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу Служби судової охорони для обрахунку стажу. При цьому, колегія суддів наголошує, що якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме реалізацію права на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони за правилами, встановленими пунктом «и» частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ, держава, в даному випадку в особі Управління, діє протиправно, відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань на зарахування до стажу служби часу роботи в державних органах, як особі, на яку поширюється дія Закону №2262-ХІІ. Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2019 у справі № 1740/2508/18, від 20.09.2019 у справі № 813/904/15, від 18.11.2019 № 813/5876/15. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що неправомірним є посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку посад, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні до стажу служби у Службі судової охорони часу попередньої роботи в державних органах, а саме: Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009, Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013, Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015, Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019. Вказані періоди трудової діяльності ОСОБА_1 підтверджуються записами її трудової книжки (а.с.9-12). Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позивач має право на зарахування до стажу служби у Службі судової охорони вказаних періодів роботи в державних органах Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі, Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації, Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації. Таким чином, незарахування відповідачем зазначених періодів до стажу служби у Службі судової охорони суперечить приписами закону, а покликання скаржника на відсутність затвердженого переліку посад, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів до стажу служби у Службі є необґрунтованим. Також колегія суддів вважає безпідставними покликання відповідача на наказ Служби судової охорони «Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах» № 454 від 24.10.2022, відповідно до якого позивач не обіймає посаду за таким переліком, оскільки, з огляду на принцип дії нормативно-правових актів в часі, такий не існував на час виникнення спірних правовідносин та, відповідно, не поширює на них свою дію. В даному контексті слід зазначити про, що пунктом «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено зарахування відповідного попереднього часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони саме на посади середнього і вищого складу. Статтею 164 Закону 1402-VIII установлюються спеціальні звання співробітників Служби судової охорони. Зокрема спеціальними званнями середнього складу є молодший лейтенант Служби судової охорони; лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони; капітан Служби судової охорони; майор Служби судової охорони; підполковник Служби судової охорони; полковник Служби судової охорони (п.2 ч.1 ст. 164 Закону 1402-VIII) Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, на момент подання рапорту ОСОБА_1 обіймала посаду начальника фінансово-економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області та мала спеціальне звання підполковник Служби судової охорони (наказ № 61 о/с від 31.01.2022 року), що додатково підтверджує перебування позивача на посаді у Службі судової охорони, у разі переходу на яку підлягає зарахуванню попередній період роботи в державних органах. Також колегія суддів зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Згідно Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, під дискреційними повноваженнями розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Водночас суб`єкт владних повноважень за даних, конкретних фактичних обставин не наділений повноваженнями діяти не за законом, а на власний розсуд. Крім цього, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Стосовно доводів скаржника про те, що лист-відповідь від 26.09.2022 на рапорт позивача не може вважатись протиправною бездіяльністю, колегія суддів зазначає наступне. Суд апеляційної інстанції зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Із матеріалів справи слідує, що 13.09.2022 позивач звернулася з рапортом до начальника Управління про зарахування до стажу служби у Службі судової охорони часу роботи в державних органах (а.с.8). У відповідь позивач отримала листа від 26.09.2022, у якому зазначені нормативні акти, які регламентують порядок зарахування стажу у Службі судової охорони (Положення, Закон № 2262-XII, Постанова №393), та передбачають можливість зарахування до стажу часу роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони. Одночасно заявниці роз`яснено, що на день звернення перелік посад середнього і вищого складу, у разі переходу на які зараховується час роботи в державних органах, не затверджений Головою Служби судової охорони, тому відповідні періоди роботи позивача в державних органах не можуть бути зараховані до стажу служби в Службі судової охорони (а.с.5). Проаналізувавши вищевказаний лист-відповідь, колегія суддів зазначає, що відповідач проявив активну поведінку, розглянув звернення позивача та надав відповідь, хоча і відмовив у його задоволенні. Відтак, вказані дії не можуть вважатись бездіяльністю. Отже, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновок суду першої інстанції про те, що відмова зарахувати позивачу до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в органах державної влади є протиправною бездіяльністю відповідача, тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати. З огляду на викладене, належним способом захисту порушених прав позивача, на переконання колегії суддів, є визнання протиправними дій Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019; Територіальному управлінні Служби судової охорони у Тернопільській області з 22.10.2019 по 19.11.2019. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, яка полягала у відмові зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019 та ухвалення в цій частині нового судового рішення. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року у справі № 500/3425/22 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області, яка полягала у відмові зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019 та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково. Визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони час попередньої роботи в Управлінні Державного казначейства у Тернопільському районі з 03.07.2008 по 05.11.2009; Управлінні агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації з 06.11.2009 по 07.05.2013; Департаменті агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації з 08.05.2013 по 18.05.2015; Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області з 19.05.2015 по 21.10.2019. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 28 березня 2023 року.