Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 359/6913/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 359/6913/22 Суддя (судді) першої інстанції: Семенюта О.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради, Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2023 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Бориспільської міської ради, Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Постанову начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради Болдус Валентини Олександрівни про адміністративне правопорушення № 02-10/02/22-03-А від 3 лютого 2022 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень скасовано. Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строку накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 38 КУпАП. У задоволенні адміністративного позову в частині пред`явлення вимог до Бориспільської міської ради відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги зокрема тим, що при здійсненні будівництва позивач допустив численні порушення вимог закону, будівельних норм, стандартів і правил, що свідчить про законність оскаржуваної постанови. Також вказано, що позивач повідомлявся про розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом направлення йому рекомендованого повідомлення за адресою, відомою контролюючому органу, та що позивач був обізнаний про розгляд адміністративних матеріалів. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради складено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 02-10/02/22-03-А від 03 лютого 2022 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 5, ч. 12, ч. 13 ст. 96 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що на земельній ділянці площею 0,3 га з кадастровим номером 3210500000:11:023:0050 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибній ділянці), розташованій по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснив будівництво житлового будинку та господарської будівлі. Будівництво цих об`єктів нерухомого майна виконано з порушенням п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, ч. 2, ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 11, п. 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ № 466 від 13 квітня 2011 року, п. 2 Порядку здійснення авторського нагляду та п.2 Порядку здійснення технічного нагляду, затверджених постановою КМУ № 903 від 11 липня 2007 року «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури», ст.ст. 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою КМУ № 560 від 11 травня 2011 року, а також Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 45 від 16 травня 2011 року. Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 21 жовтня 2021 року розпочався двомісячний строк накладення адміністративного стягнення на позивача за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 5, ч. 12, ч. 13 ст. 96 КУпАП. Перебіг цього строку закінчився 21 грудня 2021 року, тоді як оскаржувана постанова була винесена 03 лютого 2022 року, тобто вже після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 38 КУпАП. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 96 КУпАП порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч. 5 ст. 96 КУпАП виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 12 ст. 96 КУпАП незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду, якщо такий нагляд є обов`язковим згідно з вимогами законодавства, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч. 13 ст. 96 КУпАП неподання чи несвоєчасне подання замовником інформації про передачу права на будівництво об`єкта іншому замовнику, зміну генерального підрядника чи підрядника, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, відповідальних виконавців робіт, а також про коригування проектної документації, якщо подання такої інформації є обов`язковим, - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Верховний Суд у постанові 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17 вказав, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді справи, положення КУпАП містять певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17, від 6 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Верховний Суд в постанові від 18 червня 2020 року у справі № 682/2447/16-а вказав, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим та безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, припиняються виконанням регламентованих обов`язків, якщо ці обов`язки ще можливо виконати. Зокрема, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності), увесь час безперервно скоює правопорушення (яке можливо припинити) у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків, які ще можливо виконати. Натомість, склад правопорушень, передбачених ст. 96 КУпАП не є триваючим, оскільки він розпочинається з моменту початку виконання будівельних робіт та закінчується фактичним їх виконанням. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 159/5666/15-а, від 11 жовтня 2019 року у справі № 380/733/17. З протоколу про адміністративне правопорушення № 02-11/01/22-02-А від 21 січня 2022 року вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення був призначений на 11 годину 00 хвилин 3 лютого 2022 року. В матеріалах адміністративної справи міститься копія опису вкладення у поштове відправлення, копія накладної № 0830105929482 та копія квитанції, зі змісту яких вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення № 02-11/01/22-02-А від 21 січня 2022 року був надісланий ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Однак з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я позивача вбачається, що починаючи з 2 жовтня 2020 року ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 . Крім того, з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що невстановлена особа отримала протокол про адміністративне правопорушення № 02-11/01/22-02-А від 21 січня 2022 року, в якому містилась інформація про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, лише 10 лютого 2022 року, тобто вже після винесення оскаржуваної постанови. Таким чином, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що перешкодило йому вчасно надати пояснення, зокрема щодо накладення адміністративного стягнення після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 38 КУпАП. Отже, оскаржувана постанова була винесена без дотримання прав, передбачених ч.1 ст.268 КУпАП, та з істотним порушенням порядку, встановленого ч. 2 ст. 279 КУпАП, з чим погоджується колегія суддів. Поряд з цим, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 280701213 від 22 жовтня 2021 року вбачається, що право власності на житловий будинок та господарську будівлю по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 21 жовтня 2021 року. Відтак, можливо дійти висновку, що будівництво вказаних об`єктів нерухомого майна було завершено 21 жовтня 2021 року. Разом з тим, апелянтом не надано доказів того, що державна реєстрація за позивачем права власності на житловий будинок та господарську будівлю відбулась до завершення будівництва. Натомість, зведення вказаних об`єктів нерухомого майна підтверджується матеріалами фотофіксації проведення позапланової перевірки законодавства у сфері містобудівної діяльності, поданими відповідачами. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що відсутність акту про прийняття житлового будинку та господарської будівлі в експлуатацію не свідчить про те, що будівництво цих об`єктів нерухомого майна не було завершено. З огляду на те, що державна реєстрація права власності на житловий будинок та господарську будівлю по АДРЕСА_1 була проведена 21 жовтня 2021 року, то з цього ж дня почався відлік двомісячного строку накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 5, ч. 12, ч. 13 ст. 96 КУпАП. Перебіг вказаного строку закінчився 21 грудня 2021 року, а оскаржувана постанова винесена 03 лютого 2022 року, тобто після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 38 КУпАП, що свідчить про порушення строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В частині тверджень апелянта стосовно того, що позивач був обізнаний щодо розгляду адміністративних матеріалів стосовно нього, колегія суддів зазначає, що зазначені доводи належно не підтверджені Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, а отже не приймаються судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В контексті викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради, Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко Я. М. Василенко