Постанова 4851 № 480/6750/21

Головуючий І інстанції: О.А. Прилипчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 р. Справа № 480/6750/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Тростянецької міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 16.11.21 по справі № 480/6750/21 за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Тростянецької міської ради (далі - відповідач), в якій просив:

1. Визнати протиправною бездіяльність Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,8950 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2997, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області.

2. Зобов`язати Тростянецьку міську раду Охтирського району Сумської області розглянути заяви ОСОБА_1 від 04.03.2021 та 17.06.2021 та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,8950 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2997, що розташована за межами населених пунктів на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Тростянецької міської ради Сумської області щодо не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,8950 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2997, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області. Зобов`язано Тростянецьку міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Тростянецької міської ради Сумської області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,8950 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2997, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області та прийняти рішення за наслідками її розгляду, передбачене діючим законодавством. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Тростянецька міська рада оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає його таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що Тростянецькою міською радою було виконано всі необхідні дії та заходи, яких вимагає чинне законодавство України, щодо розгляду звернення заявника з приводу земельного питання. Крім того, позивачем не було доведено належними доказами наявність бездіяльності в діях Тростянецької міської ради, а самим судом у рішенні визнано, що заява відповідача розглянута. Отже, судом першої інстанції не було взято до уваги та не було застосовано норми Закону України «Про місцеві вибори», Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та прийняття протиправного рішення. Вказує на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Звертає увагу, що спірна земельна ділянка фактично обробляється, а затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області фактично порушувало б ст. 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України). За результатами апеляційного розгляду відповідач, з урахуванням заяви про уточнення вимог апеляційної скарги, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з позицією позивача, викладеною у відзиві на апеляційну скаргу, та просить відхилити наведені заперечення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області 05.03.2020 видано Наказ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою № 18-9452/16-20-СГ, яким громадянам, серед яких і позивач, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району (нині Охтирського району) Сумської області, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 24-25). МП Великописарівський землевпорядний центр розроблено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с. 16-53). Проект землеустрою погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, про що в пунктах 8 та 10 Висновку Про розгляд документації із землеустрою від 29.05.2020 №6119/82-20 зазначено: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області відповідає земельному законодавству і прийнятим відповідно нього нормативно-правовим актам та погоджується (а.с. 61-62). Земельна ділянка зареєстрована державним кадастровим реєстратором у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру: 5925084600:00:001:2797. Відповідно до Наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області № 8-ОТГ від 03.02.2021 та акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 03.02.2021, земельна ділянка з кадастровим № 5925084600:00:001:2797 передана із державної у комунальну власність Тростянецької міської ради Охтирського району (а.с. 63-66). На звернення позивача із заявами від 04.03.2021 та від 17.06.2021 до Центру надання адміністративних послуг Тростянецької міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,8950 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2797 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої за межами населеного пункту на території Тростянецької міської ради, отримав лист Тростянецької міської ради від 12.07.2021 вих. № ЦНАП - 266, у якому відповідач повідомив про те, що рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 розглянуто на пленарному засіданні 8 сесії 8 скликання (третє пленарне засідання) Тростянецької міської ради. За результатами голосування депутатів Тростянецької міської ради дане рішення не прийняте (а.с. 14). Не погодившись із бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, визнавши, що заява позивача відповідачем була розглянута, однак рішення про затвердження проекту землеустрою або мотивованого рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, відповідачем прийнято не було, дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданих позивачем заяв. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неналежному розгляді заяви позивача, у зв`язку з не прийняттям Тростянецькою міською радою жодного з тих рішень, які передбачені Земельним кодексом України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за №280/97-ВР (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України та Законом України "Про землеустрій". Відповідно до ст.12 ЗК України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 ЗК України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. За змістом частин 1 - 3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою погодження такого проекту, зокрема, з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Згідно із частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. За приписами частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Згідно з частиною восьмою цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 186-1 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. За змістом частини четвертої статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Відповідно до частини п`ятої зазначеної статті органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Відповідно до частини шостої цієї ж статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Згідно з ч. 9 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень жодного з рішень, що передбачені статтею 118 ЗК України, не прийняв. За наслідками розгляду поданих заяв відповідачем надано відповідь листом від 12.07.2021 вих. № ЦНАП 266 з повідомленням, що за результатами голосування депутатів Тростянецької міської ради рішення за заявами позивача не прийняте. Проте, наданий відповідачем лист від 12.07.2021 вих. № ЦНАП 266 не може бути оцінений судом як належна відмова у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність. Таким чином, беручи до уваги те, що Тростянецькою міською радою не було прийнято рішення щодо заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданих позивачем заяв. Посилання відповідача на неврахування судом першої інстанції того, що спірна земельна ділянка фактично обробляється, а затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області фактично порушувало б ст. 116 ЗК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки з огляду на встановлені у справі обставини не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Тростянецької міської ради Сумської області щодо не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,8950 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2797, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області. Щодо висновків суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, колегія суддів зазначає таке. У спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку, так як відповідачем при розгляді заяви позивача не надана оцінка на предмет її відповідності вимогам ст. 118 ЗК України, а тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону і суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови неперевірки, ненадання оцінки та невстановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання. Зобов`язання судом відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Разом з цим, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10.10.2019 у справі №814/1959/17, та у постанові від 13.01.2021 у справі №1340/5638/18. Отже, оскільки подана позивачем заява відповідачем на відповідність критеріям ЗК України не перевірялась, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні сесії Тростянецької міської ради Сумської області розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,8950 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2797, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Тростянецької міської ради Охтирського району Сумської області та прийняти рішення за наслідками її розгляду, передбачене діючим законодавством. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів відхиляє, як такі, що носять характер особистих припущень Тростянецької міської ради та в ході апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження. Щодо того, що у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 5925084600:00:001:2997, хоча фактично спір виник стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5925084600:00:001.2797, то колегія суддів зазначає, що ураховуючи матеріали справи, вказане є опискою, яка може бути виправлена у порядку, визначеному ст. 253 КАС України. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Ураховуючи приписи статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Тростянецької міської ради - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року по справі № 480/6750/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін