Постанова Львівський апеляційний суд № 454/829/22

Справа № 454/829/22 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я. Провадження № 22-ц/811/2582/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., секретарка: Бадівська О.О., за участі в судовому засідання позивачки ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області в складі судді Адамовича М.Я. від 30 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів та зміну прізвища дитини, - в с т а н о в и л а : рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів та зміну прізвища дитини - відмовлено. Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати Сокальського районного суду Львівської області від 30 серпня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підставою її звернення із позовом до суду стали наступні причини: те, що розмір аліментів присуджений рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09.04.2015 р. у справі № 454/773/2015 не відповідає реаліям сьогоденності та матеріальним потребам дитини; збільшення потреб дитини, оскільки він став дорослішим та почав відвідувати, школу, різні гуртки на що потрібні додаткові кошти; збільшення рівня життя та знецінення гривні із часу прийняття першого рішення; відповідач не цікавиться життям дітей та додаткових коштів на їх утримання не надає; стан здоров`я, оскільки в ОСОБА_4 проблеми із зором і для лікування витрачаються значні кошти близько 2000 - 3000 грн. в місяць. Тому враховуючи, все вищевикладене вважає, що оскаржуване рішення суду явно суперечить інтересам дитини та воно підлягає скасуванню. Щодо вирішення питання про зміну прізвища дитини, зазначає, що син ОСОБА_5 цього року пішов до школи, і все частіше він запитує чому в нього інше прізвище ніж в мами. У нього « ОСОБА_6 » у мами « ОСОБА_7 ». Такі ж запитання виникне в однокласників сина. Тому, для того, аби не ускладнювати життя сина в майбутньому, позивачка прийшла до висновку, що краще для сина бути на прізвищі матері так як батька він не знає та він йому взагалі не відомий. Тобто, зміна прізвища сина ОСОБА_5 , буде якнайкраще відповідати інтересам дитини. В судове засідання відповідачне з`явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності зважаючи на те, що такий повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви осіб, що беруть участь у справі в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, 145, 182, 192, СК України та відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що судом встановлено та підтверджується наявними у справі рішеннями суду від 09.04.2015р., 12.04.2016р., свідоцтвом про зміну імені, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та в них є спільний син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого з ОСОБА_3 стягуються аліменти в розмірі 700грн. щомісячно. З довідки №25 від 14.04.2021р. встановлено, що спільний неповнолітній син сторін відвідує заклад дошкільної освіти №7 «Соколятко» в м.Сокаль Львівської області, де проявив себе позитивним, активним, комунікабельним, спокійним та врівноваженим. Дитину приводить та забирає його мати - позивачка ОСОБА_9 . Відповідач ОСОБА_3 проживає в с.Оса Ковельського району Волинської області з батьками та тіткою, з 09.04.2015р. він перебував на обліку в центрі зайнятості і йому було призначено виплату допомоги по безробіттю, станом на 18.07.2022 він не перебуває на обліку в центрі зайнятості, що стверджується довідкою №216 від 07.07.2022р. та довідкою №352/31/02 від 18.07.2022р. З розпорядження №530 від 01.12.2017р. встановлено, що за заявою відповідача ОСОБА_3 Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області визначено спосіб участі останнього у вихованні малолітнього сина, зокрема: перша та третя субота місяця з 15.00год. по 17.00год. в присутності матері на нейтральній території. З довідки №4597 від 13.09.2021р. вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_5 . Відповідач здійснював банківські перекази грошових коштів відповідачці ОСОБА_1 з призначенням «аліменти» на суму: 1200грн. (квитанція від 24.03.2021р.), 1200грн. (квитанція від 29.04.2021р.), 1200грн. (квитанція від 25.05.2022р.), 2400грн. (квитанція від 19.07.2021р.), 1400грн. (квитанція від 19.08.2021р.), 1300грн. (квитанція від 09.09.2021р.), 5000грн. (квитанція від 18.05.2022р.). Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що позивачкою не доведено погіршення її матеріального, зміни сімейного стану та стану здоров`я, як не наведено обставин та доказів на їх обґрунтування щодо покращення матеріального стану відповідача, який також залишився незмінним з часу призначення аліментів рішенням суду. Дана обставина стверджується довідкою про відсутність у відповідача заборгованості по сплаті аліментів та квитанціями про переказ коштів (аліментів) на користь позивачки. Виходячи з вищевикладеного, суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню. Щодо позовної вимоги про зміну прізвища дитини. Суд ставить на перше місце якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а тому часта зміна прізвища малолітньої дитини через конфлікт між батьками не відповідатиме її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції в частині зміни способу стягнення аліментів обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, також, частина встановлених судом обставин підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення суду в іншій частині позовних вимог. 27.04.2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , у якому просила: - змінити спосіб стягнених аліментів на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09.04.2015 року у справі №454/773/15ц із ОСОБА_3 в розмірі 700 грн. щомісячног на частку від заробітку та щомісячно стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом і до досягнення дитиною повноліття; - змінити прізвище малолітньому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Позов мотивовано тим, що розмір аліментів є мізерним, нижчим від законодавчо встановленого мінімуму, недостатнім для потреб дитини з огляду на потреби в одязі, харчуванні, засобах гігієни та розвитку. Зазначає, що відповідач не цікавиться життям дитини, не займається вихованням та в неї є сумніви щодо батьківства відповідача. Неповнолітній син постійно запитує чому його прізвище не таке як у матері. З врахуванням зазначеного вважає, що змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » буде краще для останнього. Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України,ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Положеннями ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. 181 ЦПК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо після виконання аліментних зобов`язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім`ї, у якій виховується дитина, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги, її розмір визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку. Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до вказаних норм закону новелу Сімейного Кодексу України, а саме те, що: «спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів», слід застосовувати в контексті змісту наведених норм, якими передбачено: обставини визначення способу стягнення аліментів; спосіб визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини; відповідні обставини, які підлягають перевірці та враховуються при визначенні способу та розміру стягнення аліментів. При цьому слід вважати, що ст. 192 СК України у даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки новела, що міститься у статті 181 СК України не містить посилань чи тверджень, які б вказували на необхідність застосування ст. 192 СК України, тобто обставин, які б підлягали перевірці судом у випадку заявлення вимог про зміну саме розміру аліментів. Слід вважати, що законодавцем при констатації у вказаній частині статті «спосіб аліментів… змінюється…» вказано на необхідність, а не можливість здійснення зміни способу аліментів і це безальтернативне твердження вказує, також, і те, що обставини, перевірка яких передбачена при застосуванні ст. 192 СК України у даному випадку значення не мають. Мають ж значення фактично згадані загальні обставини, які перевіряються судом при вирішенні питання про стягнення аліментів. Фактично судом вирішується питання про стягнення аліментів новим способом, тобто у новій формі, з перевіркою обставин, що мають значення на час розгляду справи без перевірки обставин, що мали значення в минулому. Тобто спосіб стягнення аліментів встановлюється по новому з перевіркою нових, існуючих обставин. Окрім цього, право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від: 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 (провадження № 61-13257св19); від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18 (провадження № 61-10880св19). У ч.3 ст. 181 СК України законодавець розширив можливості того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (отримувача аліментів) щодо вибору способу стягнення аліментів. Із вказаної норми закону, також, вбачається, що він не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися можливістю зміни способу стягнення аліментів. Як вбачається із матеріалів справи, позивачка звернулася в суд з позовом про зміну способу стягнення аліментів, що своєю чергою відповідає вимогам ч. 3 ст. 181 СК України, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачкою не доведено підставність позову, посилаючись на ст. 192 СК України. Як вбачається із матеріалів справи, сторони є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 6). Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09 квітня 2015 року стягується з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого в с.Оса Турійського району Волинської області на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 700 (сімсот) грн. щомісячно, починаючи з 18.03.2015р. і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 12.04.2016 року шлюб між сторонами розірвано. Позивачка змінила прізвище « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені (а.с. 5). З довідки №25 від 14.04.2021р. встановлено, що спільний неповнолітній син сторін відвідує заклад дошкільної освіти №7 «Соколятко» в м.Сокаль Львівської області, де проявив себе позитивним, активним, комунікабельним, спокійним та врівноваженим. Дитину приводить та забирає його мати - позивачка ОСОБА_9 . Відповідач ОСОБА_3 проживає в с.Оса Ковельського району Волинської області з батьками та тіткою, з 09.04.2015р. він перебував на обліку в центрі зайнятості і йому було призначено виплату допомоги по безробіттю, станом на 18.07.2022 він не перебуває на обліку в центрі зайнятості, що стверджується довідкою №216 від 07.07.2022р. та довідкою №352/31/02 від 18.07.2022р. З розпорядження №530 від 01.12.2017р. встановлено, що за заявою відповідача ОСОБА_3 Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області визначено спосіб участі останнього у вихованні малолітнього сина, зокрема: перша та третя субота місяця з 15.00год. по 17.00год. в присутності матері на нейтральній території. З довідки №4597 від 13.09.2021р. вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_5 . Відповідач здійснював банківські перекази грошових коштів відповідачці ОСОБА_1 з призначенням «аліменти» на суму: 1200грн. (квитанція від 24.03.2021р.), 1200грн. (квитанція від 29.04.2021р.), 1200грн. (квитанція від 25.05.2022р.), 2400грн. (квитанція від 19.07.2021р.), 1400грн. (квитанція від 19.08.2021р.), 1300грн. (квитанція від 09.09.2021р.), 5000грн. (квитанція від 18.05.2022р.). Звернувшись в суд з даним позовом про зміну способу стягнення аліментів позивачка фактично просить стягувати передбачений законом мінімум на дитину, що визначений ст.ст. 182, 183 СК України, про що йшлося вище. Суд, застосовуючи вимоги вказаних статей, у випадку відсутності певних істотних обставин, що можуть вплинути на визначення такого мінімального розміру зобов`язаний встановити саме такий розмір. Такими, істотними обставинами, що давали б підставу стягувати аліменти у іншому розмірі, відмінному від мінімального слід вважати, наприклад, наявність поганого стану здоров`я платника аліментів (важкої хвороби, каліцтва, тощо), утриманців у платника аліментів, надзвичайно скрутного матеріального стану платника, що обумовлений об`єктивними обставинами, наявності значних доходів у дітей або отримувача аліментів, що забезпечують їх повноцінне утримання, тощо. Спосіб та розмір ж стягнення, про який просить позивачка є тим гарантованим державою мінімумом на утримання дитини, який забезпечить необхідний матеріальний мінімум для її утримання. Позивачка вказує на те, що підставою звернення до суду стало те, що розмір аліментів, присуджений рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09.04.2015 р. у справі №454/773/2015 не відповідає реаліям сьогодення та матеріальним потребам дитини; збільшення потреб дитини, оскільки син сторін став дорослішим та почав відвідувати школу, різні гуртки на що потрібні додаткові кошти; збільшення рівня життя та знецінення гривні із часу прийняття першого рішення; відповідач не цікавиться життям дитини та додаткових коштів на її утримання не дає; син сторін має проблеми з зором і для його лікування витрачаються значні кошти. Окрім цього, слід вказати на те, що аліменти у розмірі 700,00 грн., які сплачував відповідач на користь позивачки на дитину є недостатніми на даний час для забезпечення нормального рівня проживання дитини. Також, слід вказати про те, що після прийнятого судом рішення від 09.04.2015 року змінилося матеріальне становище позивачки, яке зумовлене подорожчанням засобів, товарів та послуг у всіх сферах життєдіяльності, в т.ч. що стосується догляду за дитиною, до яких зокрема входять витрати на харчування, навчання, купівлі одягу та взуття, лікування, що збільшує відповідно витрати позивачки на утримання дитини та відповідно погіршує її матеріальне становище. Вказане, а саме збільшення видатків для позивачки на утримання дитини, теж, свідчить про зміни у її майновому стані, що також, є однією із можливих підстав для зміни способу стягнення аліментів. Доводи ж відповідача фактично зводяться до скрутного матеріального становища, що притаманно для справ про збільшення розміру аліментів у відповідності до ст. 192 СК України, проте предметом цього спору є зміна способу стягнення аліментів, а саме з твердої грошової суми на частини доходу платника аліментів. Тому, у задоволенні такої вимоги судом першої інстанції безпідставно було відмовлено, хоч така і підлягала до задоволення, зважаючи на встановлені обставини. Що стосується позовної вимоги про зміну прізвища дитини, то судом по суті правильно відмовлено в задоволенні такої вимоги, зважаючи на таке. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно, також, враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо. Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь в її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища. За таких обставин, коли батько (мати) не лише не спілкується з дитиною, хоча ніхто не перешкоджає йому (їй) в цьому, не виявляє щодо дитини батьківської турботи і уваги, то його (її) заперечення не можуть бути безумовною підставою для відмови у зміні прізвища дитини за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість і доцільність такого рішення. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 13.04.2020 року у справі № 496/904/18. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з досліджених судом доказів судом встановлено, що відповідач виявляє намір спілкуватися з неповнолітнім сином та брати участь у його вихованні і матеріальному забезпеченні. Про це свідчать, наприклад, такі докази як розпорядження Сокальської РДА від 01.12.2017 року №530 «Про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини» (а.с. 22) та також довідка Турійського ВДВС у Ковельському районі Волинської області №4597 від 13.09.2021 року про відсутність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 24). Також, про це свідчить і активна позиція батька стосовно заперечення позову в цій частині позовних вимог у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу із аргументацією своєї позиції тим, що він має намір налагодити стосунки з сином; вважає що неналежному його спілкуванні з дитиною сприяють перешкоди, які чинить мати у їх спілкуванні, конфліктність між ним та позивачкою, яка на його думку налаштовує дитину проти нього. В той же час, покликання позивачки на те, що відповідач свідомо та умисно не піклується про фізичний і духовний розвиток їх дитини не підтверджено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. Окрім цього, судом першої інстанції правильно вказано на те, що суд ставить на перше місце якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а тому у даному випадку зміна прізвища малолітньої дитини через конфліктність між батьками не відповідатиме її інтересам, не сприятиме розвитку, а також навпаки може сприяти розриву стосунків між батьком, який проживає окремо від дитини та дитиною, що, слід вважати, аж ніяк не відповідатиме інтересам дитини. Слід також зауважити, що батьки мають право змінити прізвище дитини лише до досягнення дитиною 16 років. По досягненні цього віку питання щодо зміни прізвища може бути ініційовано лише самою дитиною у порядку, встановленому Порядком розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №

915. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати частково обґрунтованими та апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Оскаржуване ж рішення суду в частині зміни способу стягнення аліментівслід скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову, яким слід змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на підставі рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09.04.2015 року у справі №454/773/15ц та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом і до досягнення дитиною повноліття. Окрім цього, слід виключити з рішення суду абзац мотивувальної частини рішення суду: «На думку суду, невпевненість позивачки в тому, що саме з відповідачем в неї відбулося біологічне зачаття дитини, свідчить про недобросовісну поведінку саме позивачки по відношенню до відповідача.», оскільки такі твердження суду є припущеннями, не стосуються обставин, що мають значення для справи та не впливають на вирішення питання задоволення позовних вимог. В решті рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 серпня 2022 року в частині зміни способу стягнення аліментів - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити. Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , що визначений рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09.04.2015 року у справі №454/773/15ц. Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом і до досягнення дитиною повноліття. Виключити з мотивувальної частини рішення суду абзац, який починається словами: «На думку, суду, ….» та завершується словами «…позивачки по відношенню до відповідача.». В решті рішення суду - залишити без змін. Стягувачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 30 березня 2023 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Н.П. Крайник М.М. Шандра