Постанова 4821 № 705/1188/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 року м. Черкаси справа № 705/1188/21 провадження № 22-ц/821/283/23 категорія 313000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І. секретар: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача адвокат Трепак Олександр Іванович відповідач: Головне управління Національної поліції в Черкаській області представник відповідача ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська міська державна нотаріальна контора розглянув у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області Желізняк Юлії Віталіївни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська міська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 16 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська міська державна нотаріальна контора про зняття арешту. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 07 листопада 2015 року набув чинності ЗУ «Про Національну поліцію». У пункті 5 розділу ХІ вищевказаного Закону «Прикінцеві та перехідні положення» визнано таким, що втратив чинності ЗУ «Про міліцію», у зв`язку з чим міліція, як державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, перестав існувати, оскільки нова структура Національна поліція, перебрала на себе всі функції, повноваження, принципи діяльності міліції, а тому є правонаступником міліції в системі органів внутрішніх справ України. Відповідно до договору обміну від 03 квітня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Очеретяною В.В., реєстровий № 670, зареєстрований в Уманській дільниці БТІ Черкаської області 09 квітня 2022 року за № 6557 позивач є власником 23/100 частин будинку АДРЕСА_1 , яка складається із квартири АДРЕСА_2 : 6-1 кімната площею 17,1 кв.м; 6-2 кімната площею 16,8 кв.м; 6-3 кімната площею 13,5 кв.м; підвалу, ганку та сараю. Згідно розпорядження міського голови м. Умані від 19 лютого 2016 року № 16-р «Про перейменування вулиць та провулків міста Умані», вулицю Енгельса перейменовано на АДРЕСА_3 . В березні 2021 року позивач вирішив продати належну йому 23/100 частку в будинку і з цією метою 01 березня 2021 року звернувся до Уманської міської державної нотаріальної контори, де йому було в усній формі повідомлено, що на все його майно накладено арешт, а тому вчинити купівлю-продаж зазначеного нерухомого майна неможливо. Постановою слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області Овчаренко М.Г. від 10 квітня 2002 року, в межах розгляду кримінальної справи № 0500200034, було накладено арешт на все його майно, як забезпечення виконання вироку суду щодо можливої конфіскації майна. Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 грудня 2006 його було визнано винним у вчиненні злочинів та засуджено до позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до довідки Уманського МВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09 березня 2021 року № 7708-4, відносно нього виконавчих проваджень не зареєстровано. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 березня 2021 року № 247798494, 03 травня 2007 року Уманською міською державною нотаріальною конторою за № 4902242 зареєстровано обтяження (арешт) на квартиру АДРЕСА_4 , власником якої зазначено ОСОБА_1 .. При постановленні вироку 25 грудня 2006 року Уманським міськрайонним судом питання стосовно майна, яке належить позивачу на праві приватної власності та на яке постановою слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області від 10 квітня 2002 року було накладено арешт, не вирішено, незважаючи на те, що конфіскація майна не була застосована. У зв`язку з цим вимушений звернутися до суду з цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким зняти арешт з усього майна, де б воно не було та з чого б воно не складалося, що належить ОСОБА_1 , у тому числі з квартири АДРЕСА_4 , накладений на підставі постанови слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області № 8636 від 30 квітня 2002 року, зареєстрований 30 травня 2007 року Уманською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 1902242. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськраойнного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Знято арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , а саме з квартири АДРЕСА_4 , накладений на підставі постанови слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області № 8636 від 30 квітня 2002 року, зареєстрований 30 травня 2007 року Уманською міської державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 1902242. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про зняття арешту з майна позивачем є повністю доведеними. Позивач просив скасувати арешт з нерухомого майна, накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. Отже, у визначенні порядку звільнення майна з-під арешту потрібно керуватися правилами КПК України 1960 року, а також положеннями чинного цивільного процесуального законодавства. Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, що належить позивачу на підставі договору обміну, що створює йому перешкоди в частині вільного користування та розпорядження своїм майном, неможливість скасування арешту в межах відповідного кримінального провадження, позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з під арешту позбавлений можливості захистити своє порушене право власності. Тому, суд врахвуваши всі обставини справи та доведеність позовних вимог задовольнив позовні вимоги шляхом зняття арешту з нерухомого майна позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУНП в Черкаській області в особі свого представника Желізняк Ю.В. оскаржило вказане рішення до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі представник ГУНП в Черкаській області Желізняк Ю.В. просить скасувати рішення рішення Уманського міськраойнного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скрага мотивована тим, що під час розгляду справи суд не звернув уваги, що ГУНП в Черкаській області не є належним відповідачем у справі, оскільки арешт на майно позивача не накладало та права позивача не порушувало. Арешт був накладений слідчим ОВС СУ УМВС в Черкаській області майором міліці Овчаренком М.Г. від 10 квітня 2002 року та Уманським МРВ Управління СБУ в Черкаській області згідно повідомлення № 8636 від 30 квітня 2002 року. Відтак задоволення позовних вимог до ГУНП в Черкаській облаті є неправомірним, а відтак судове рішення не може залишитися в силі і підлягає скасуванню. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 адвоката Трепака О.І. зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними в апеляційній скарзі доводами немає. Зазначено, що арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 був накладений постановою слідчого ОВС СУ УМВС України в Черкаській області. Територіальним органом Національної поліції в Черкаській області є ГУНП в Черкаської області, до якого входить і відповідний підрозділ поліції в м. Умані. Тому, з огляду на вищевикладене, звернення до суду з позовом до ГУНП в Черкаській області є правильним, оскільки саме він є правонаступником УМВС. Відтак, суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи та дійшов вірного висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 23/100 частин будинку АДРЕСА_1 , яка складається із квартири АДРЕСА_2 , до складу якої входять: 6-1 кімната площею 17,1 кв.м; 6-2 кімната площею 16,8 кв.м; 6-3 кімната площею 13,5 кв.м; під а-4 підвалу, ганку та сараю, що підтверджується договором обміну, укладеним 03 квітня 1999 року, посвідченим Очеретяною В.В., приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу, зареєстрованим за №

670. Згідно відмітки у вказаному договорі право власності на 23/100 частини житлового будинку вищезазначеного будинку зареєстровані за ОСОБА_1 в реєстровій книзі № 99 за № 6557 09 квітня 2002 року. Звертаючись до суду з позовом про зняття арешту, ОСОБА_1 вказав, що слідство у кримінальній справі № 0500200034 закінчено, справа передана до суду і у ній постановлено вирок. Арешт на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 був накладений постановою слідчого відповідно до положень КПК України 1960 року. Оскільки арешт на майно не був знятий, іншого способу зняття арешту ніж через звернення до суду з відповідним позовом позивач не вбачає. Вважає свої права порушеними та відповідно просить їх захистити шляхом зняття арешту. Про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався 11 березня 2021 року, отримавши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11 березня 2021 року № 247798494. З матеріалів справи вбачається, що дійсно постановою слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області від 10 квітня 2002 року, в межах матеріалів кримінальної справи № 0500200034 за ч. 4 ст. 187 КК України, яка передбачає конфіскацію майна, для необхідності забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, було накладено арешт на все майно обвинуваченого ОСОБА_1 .. Вироком колегії суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 грудня 2006 року, в тому числі обвинуваченого ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна. При цьому, при постановленні вироку судом питання щодо зняття арешту з майна засудженого ОСОБА_1 вирішено не було, що підтверджується інформаційною довідкою сформованою 11 березня 2021 року за № 247798494 з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно якої Уманською міською державною нотаріальною конторою 03 травня 2007 року за № 4902242 на підставі повідомлення 8636, 30 квітня 2002 року, Уманського МРВ УСБУ в Черкаській області, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . У відповідності до довідки, виданої Уманським міським відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09 березня 2021 року № 7708-4 згідно даних АСВП (спецрозділ) виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 у відділі на виконанні не зареєстровано. Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016 при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватися при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів. Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно статті 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Вбачається, що визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому, не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що оскільки предметом позовних вимог є скасування арешту з майна, що був накладений в рамках кримінального провадження відповідно до положень КПК України 1960 року, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року, викладеної за наслідками розгяду справи № 372/2904/17-ц, згідно якої юрисдикційна підсудність справ щодо зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження залишається незмінною спір має розглядатися у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, проте, якщо арешт на майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, а не КПК України 2012 року, то спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства. В апеляційній скарзі представник ГУНП в Черкаській області Желізняк Ю.В. зазначила, що оскільки ГУНП в Черкаській області є неналежним відповідачем у справі і відповідальність в даному випадку повинна нести інша юридична особа, тому в задоволенні позову необхідно відмовити. Надаючи аналіз вказаним доводами апеляційної скраги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Розглядаючи спір, районний суд виходив з того, що арешт на майно було накладено постановою Слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області Овчаренко М.Г. від 10 квітня 2022 року (а.с. 10) в рамках розгляду матеріалів кримінальної справи № 0500200034 за ч. 4 ст. 187 КК України, яка передбачає конфіскацію майна. Вказаний арешт здійснений для необхідності забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна. Вироком колегії суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 грудня 2006 року в тому числі обвинуваченого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України, ч. 2 ст. 189 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі без конфіскації майна. При цьому, при постановленні вироку, судом питання про зняття арешту з майна засудженого ОСОБА_1 вирішено не було, що підтверджується інформаційною довідкою, сформованою 11 березня 2021 року за № 247798494 з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно якої Уманською міською державною нотаріальною конторою внесено відомості про арешт. Іншого способу захистити своє порушене право в спосіб ніж звернення до суду про зняття арешту позивач ОСОБА_1 позбавлений. Однак, під час розгляду справи, районний суд не врахував, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів щодо нерухомого майна 03 травня 2007 року за № 4902242 реєстратором Уманської нотаріальної контори внесено відомості про обтяження об`єкта на підставі повідомлення 8636 від 30 квітня 2002 року Уманським МРВ Управління Служби безпеки України в Черкаській області м. Умань, вул. Енгельса, 17 квартира

6. Розглядаючи спір, суд першої інстанції дослідивши відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів щодо нерухомого майна 03 травня 2007 року за № 4902242 (а.с. 22) не надав належної оцінки тому факту, що арешт накладений саме Уманським МРВ УСБУ в Черкаській області згідно повідомлення № 8636 від 30 квітня 2002 року, помилково врахувавши постанову слідчого в ОВС СУ УМВС від 10 квітня 2002 року як підставу накладення арешту. А відтак, враховуючи, що ГУНП в Черкаській області не накладало арешт на майно, воно є неналежним відповідачем у справі, оскільки права позивача не порушувало. Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що Управління Служби безпеки України в Черкаській області до участі у справі залучено не було, хоча саме на підставі повідомлення цього органу № 8636 від 30 квітня 2002 року був накладений арешт на квартиру. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідач це особа, яка, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка рпедявляється до нього. Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за преявленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24). Незалучення до розгляду у справі Управління Служби безпеки України в Черкаській області як належного відповідача за повідомленням якого № 8636 від 30 квітня 2002 року було накладено арешт на квартиру позивача та пред`явлення вимоги до ГУНП в Черкаській області, яке не порушувало прав ОСОБА_1 є підтавою для відмовит в задоволенні позовних вимог. Тому, висновок суду про задоволення позовних вимог саме до відповідача ГУНП в Черкаській області підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмови в задоволенні позову. Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). Оскільки апеляційна скарга підлягає до задоволення, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити розподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи у відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України. Згідно платіжного доручення № 123 від 17 січня 2023 року Головне управління Національної поліції в Черкаській області сплатило за подачу апеляційної скарги 1 488 грн. 60 коп. Тому, у відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України вказана сума судового збору підлягає стягнення з позивача на користь відповідача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області Желізняк Юлії Віталіївни задовольнити. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська міська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська міська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Черкаській області судовий збір в сумі 1 488 грн. 60 коп. судових витрат по сплаті судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2023 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді О.В. Карпенко Л.І. Василенко