Постанова 4851 № 520/26585/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2023 р. Справа № 520/26585/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 р. (ухвалене суддею Котеньовим О.Г.) по справі № 520/26585/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо не проведення належного розрахунку не виплати грошової компенсації за дні невикористаних відпусток у належному об`ємі; стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 7734,51 грн. в якості грошової компенсації за невикористану частину щорічних основних відпусток за 25 календарних днів; стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 36420,52 грн. в якості грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних відпусток. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 р. адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо неврахування при розрахунку і виплаті компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь позивача у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду в розмірі 46532,02 грн.; зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил перерахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку з урахуванням винагороди останнього за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду в розмірі 46532,02 грн. та виходячи з суми отриманого доходу за 2019 рік за виключенням одноразових виплат та без виключення сум відрахування на податки, та виплатити перераховану суму з відрахуванням необхідних податків і зборів та вже виплачених сум; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України з липня 2009 року по січень 2020 року, за останнім місцем служби з 22.10.2018 р. по 28.01.2020 р. на посаді прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону (м. Рубіжне Луганської області) Наказом Міністра оборони України № 4 від 04.01.2020 р. позивача звільнено з військової служби в запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Наказом виконувача обов`язки військового прокурора об`єднаних сил № 67 к від 22.01.2020 р. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу, звільнено з військової служби та з посади з 28.01.2020 р. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 р., яка залишена без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 р., по справі № 520/9822/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невикористаної частини щорічної основної відпустки задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у неврахуванні часу роботи позивача в органах прокуратури з 15.08.2012 р. по 23.02.2015 р. до вислуги років під час розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки; визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, яка полягає у незастосуванні Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. при обчисленні грошової компенсації за дні невикористаної відпустки позивачу; зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил врахувати час роботи позивача в органах прокуратури з 15.08.2012 р. по 23.02.2015 р. до вислуги років та провести повторний розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням висновків суду та здійснити виплату з урахуванням отриманих сум; зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил здійснити повторний розрахунок грошової компенсації за дні невикористаної відпустки позивача із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. та здійснити виплату з урахуванням отриманих сум; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Судовим першої інстанції встановлено, що на виконання зазначеного рішення суду по справі № 520/9822/2020 видано виконавчі листи від 03.06.2021 р. на примусове виконання рішення. На виконання вказаного рішення суду 05.07.2021 р. на банківський розрахунковий рахунок ОСОБА_1 здійснено перерахунок отриманої компенсації за дні невикористаних відпусток в розмірі 10536,97 грн. та виплачено недоплаченої компенсації за невикористані дні відпусток внаслідок зарахування повного періоду служби до вислуги років в розмірі 23938,70 грн. Посилаючись на помилковість розрахунків відповідача під час виконання судового рішення у справі № 520/9822/2020, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на виконання судового рішення у справі № 520/9822/2020 протиправно не враховано при обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки за 2019 рік грошову винагороду за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Частинами 1-3 статті 242 КАС встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження. У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямованих на примусове виконання таких рішень. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, що у першу чергу забезпечується через примусове виконання судових рішень, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Тобто, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставами застосування вимог статей 382 та 383 КАС України є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Крім того, зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 р. у справі № 806/2143/15, від 03.04.2019 р. у справі № 820/4261/18, від 27.04.2021 р. у справі № 460/418/20, від 20.07.2022 р. у справі № 420/16529/21, від 16.03.2023 р. у справі № 640/12697/21. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил щодо не проведення розрахунку та не виплаті грошової компенсації за дні невикористаних відпусток у належному, на думку позивача, об`ємі, яку Спеціалізованою прокуратурою у військовою та оборонні сфері об`єднаних сил здійснено на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/9822/2020. Тобто, позивачем фактично оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, яке оскаржується в порядку, встановленому статтею 383 КАС України. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що в цій справі між сторонами не виникло нового спору, а має місце продовження тих самих спірних правовідносин, які розглядалися судом у справі № 520/9822/2020, проте, вже на стадії їх виконання. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов. Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили з того самого фактичного предмету спору і між тими самим сторонами, то рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 р. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись ст. ст. 238, 240, 315, 319, 321, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 р. по справі № 520/26585/21 - скасувати. Закрити Провадження у справі № 520/26585/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич