Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/17912/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2023 р. Справа № 520/17912/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 (суддя: Супрун Ю.О., м. Харків) по справі № 520/17912/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУПФУ в Харківській області), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.10.2021, просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження граничним розміром пенсії з 01.01.2016; - призначити виплату недоплачених грошових коштів в період з 01.01.2016 по 01.12.2020 з урахуванням довідки 100/28950 «Про розмір грошового забезпечення» від 10.10.2017; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки 100/28950 «Про розмір грошового забезпечення» від 02.06.2021 за №33/41-581. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем допущено протиправні дії щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 02.06.2021 №33/41-581 про розмір грошового забезпечення. Крім того, вказує на протиправність визначення відповідачем максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , оскільки останній отримує пенсію з 26.12.2005, тобто до 01 січня 2016 року, а тому до нього не застосовуються положення Закону України № 911-VIІI від 24.12.2015. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по справі 520/17912/21 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) виплатити недоплачену пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з 01.01.2016. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії, виходячи з грошового забезпечення, визначеного в довідці Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №100/28950 від 02.06.2021 вих.№33/41-581. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії, виходячи з грошового забезпечення, визначеного в довідці Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» №100/28950 від 02.06.2021 вих.№33/41-581, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по справі 520/17912/21 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо обмеження граничним розміром пенсії з 01.01.2016 та ухвали нове рішення, а саме зняти обмеження граничним розміром пенсії з 01.01.2016 та призначити виплату недоплачених грошових коштів в період з 01.01.2016 по 01.12.2020 з урахуванням довідки 100/28950 «Про розмір грошового забезпечення» від 10.10.2017. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначив, що оскільки він отримує пенсію з грудня 2005 року, тобто до 01 січня 2016 року, дія положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VIIІ щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується в силу пункту 2 Прикінцевих положень цього Закону. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі по тексту Закон № 2262-ХІІ від 09.04.1992). З 01.01.2016 пенсію позивача перераховано відповідно до ст. 63 Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на підставі довідки уповноваженого органу, виходячи з грошового забезпечення, обчисленого відповідно до постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» складено оновлену довідку №100/28950 від 02.06.2021 вих.№33/41-581 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року. У примітці вищевказаної довідки зазначено, що така складена, враховуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 по справі №826/12704/18 (набрало законної сили 19.11.2019) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2019 у зразковій справі №160/8324/19. 14.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про зняття обмеження максимального розміру пенсії з 01.01.2016, виплати недоплачених грошових коштів в період з 01.01.2016 по 01.12.2020, з урахуванням довідки 100/28950 «Про розмір грошового забезпечення» від 10.10.2017, а також перерахування пенсії на підставі оновленої довідки від 02.06.2021. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом №8156-12942/Я-02/8-2000/21 від 08.07.2021 на звернення позивача повідомило, що підстави для перерахунку пенсії, відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 02.06.2021 вих. №33/41-581, відсутні. Крім того, зазначило, що, згідно зі ст. 43 Закону України від 09.04.2021 №2262-XII, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом. Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження граничним розміром пенсії з 01.01.2016, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем обґрунтовано застосоване обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суд першої інстанції підлягає перегляду в частині відмови у задоволенні позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 (далі по тексту Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011. Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому, суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 06.12.2022 у справі № 620/3297/18. Таким чином, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано Конституційним Судом України неконституційним, воно втратило чинність з дня ухвалення такого рішення, а саме з 20 грудня 2016 року, то саме з цієї дати виплата пенсії ОСОБА_1 повинна проводитись без обмеження граничним розміром. При цьому, як вбачається зі встановлених по справі обставин, внаслідок перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 на підставі рішення суду, розмір пенсії перевищив максимальний. З огляду на викладене, дії ГУПФУ в Харківській області щодо виплати з 20 грудня 2016 року пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, з обмеженням максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність), є протиправними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав позивача та враховуючи заявлені позовні вимоги, колегія суддів приходить до висновку, що такі підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 20.12.2016 по 01.12.2020, з урахуванням раніше виплачених сум. Колегія суддів вважає хибним посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, з огляду на те, що спірні правовідносини, які були предметом розгляду в суді касаційної інстанції у вказаній справі, не є подібними до правовідносин у даній справі, так як пенсію позивачу у вказаній справі було призначено за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», в той час як ОСОБА_1 - відповідно до положень Закону № 2262-XII. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що суд першої інстанції під час вирішення спірних правовідносин дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по справі 520/17912/21 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження граничним розміром пенсії з 20.12.2016 по 01.12.2020 з прийняттям постанови про задоволення позову.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по справі № 520/17912/21 - в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження граничним розміром пенсії з 20.12.2016 по 01.12.2020 скасувати. В цій частині прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 20.12.2016 по 01.12.2020. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 20.12.2016 по 01.12.2020, з урахуванням раніше виплачених сум. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова